Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.07.2021 року у справі №346/5196/19

Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 346/5196/19

провадження № 61-10372св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - фінансове управління Івано-Франківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну фінансового управління Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д., від 03 червня

2021 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року фінансове управління Івано-Франківської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, про спонукання до укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до містобудівних умов та обмеження для проектування об'єкта будівництва від 19 квітня 2019 року за № 91-31.2.1-01 відповідачі є замовниками будівництва торгового центру в садовому товаристві "За мир", земельні ділянки № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у

м. Івано-Франківську.

Фінансове управління звернулось з листом до відповідачів з пропозицією укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, надавши проект такого договору з додатком розрахунку розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста". Запропонований проект договору містить всі істотні умови, передбачені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Однак, пропозиція щодо укладення договору була залишена без належного реагування.

Оскільки відповідачі ухиляються від укладення зазначеного договору, позивач просив суд визнати укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 і

ОСОБА_2 у редакції договору, доданій до позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано укладеним договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Івано-Франківська між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у редакції, запропонованій позивачем. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що обов'язок укладення договору про пайову участь у відповідачів настав з появою наміру будувати торговий центр в садовому товаристві "За мир", проте відповідачі ухиляються від виконання свого обов'язку щодо укладення договору про пайову участь, істотні умови та зміст якого відповідають типовому договору, затвердженому рішенням Івано-Франківської міської ради № 1231-38 від 18 жовтня 2013 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 31 березня 2021 року заяву відповідачів про перегляд заочного рішення цього ж суду від 11 лютого 2021 року залишено без задоволення.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційні скарги відповідачів задоволено. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 лютого

2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що із

01 вересня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати договори про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Додатковою постановою Івано-Франківського апеляційного суду

від 22 червня 2021 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі фінансове управління Івано-Франківської міської ради, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 червня 2021 року фінансове управління Івано-Франківської міської ради подало касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із міського суду.

У липні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України, вважаючи, що наявні підстави для відступу

від висновків щодо застосування норми права, викладених Верховним Судом у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19,

від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2021 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19,

від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18.

Вказує на те, що конкретний строк укладення спірного договору встановлюється органом місцевого самоврядування, тобто в даному випадку Івано-Франківська міська рада встановила, що договір про пайову участь з попереднім розрахунком розміру пайового внеску укладається з моменту видачі містобудівних умов та обмежень, а тому у відповідачів з моменту отримання містобудівних умов та обмежень виник обов'язок укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у серпні 2021 року до Верховного Суду,

представник відповідачів - адвокат Булавинець М. М., посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2019 року фінансове управління Івано-Франківської міської ради звернулось з листом № 249/16.5-15/35в до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

11 жовтня 2019 року позивач звернувся до відповідачів із листом № 422/16.5-15/35в, надавши проект такого договору з додатком розміру пайової участі, складеного відповідно до типового договору, передбаченого Положенням "Про пайову участь замовників будівництва у створенні і інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста" від 18 жовтня 2013 року, для його розгляду та підписання упродовж дводенного терміну з моменту отримання примірників проекту договору з додатком розрахунку розміру пайової участі.

До матеріалів справи долучено зазначений проект договору про пайову участь та довідку-розрахунок розміру пайового внеску в сумі 912 386,22 грн.

Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва торгового центру в садовому товаристві "За мир" на земельних ділянки № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у м. Івано-Франківську (замовники ОСОБА_2 та

ОСОБА_1) від 19 квітня 2019 року, реєстраційний номер 91-31.2.1-01, затверджені рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 04 квітня 2019 року № 395 та наказом Управління архітектури, дизайну та містобудівної діяльності від 19 квітня 2019 року № 19.

Згідно листа Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Івано-Франківської міської ради від 19 квітня 2021 року № 14/32-18/445 за даними Реєстру дозвільних документів порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, інформація щодо зареєстрованих документів, які дають право на виконання будівельних робіт за адресою м. Івано-Франківськ, садове товариство "За мир", ділянки № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 - відсутня.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частинами 1 -2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 -2 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У справі, яка переглядається, договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в добровільному порядку не був укладеним.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду у цій справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 263 ЦПК України).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 5 ЦК України регламентовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній до 01 січня 2020 року) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Водночас, із 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено статтю 40 із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20 вересня 2019 року № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 3 статі 5 ЦК України).

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.

Станом на час ухвалення рішень у розглядуваній справі судами попередніх інстанцій відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідачів укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Івано-Франківськ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, встановив, що позивачем не надано доказів того, що відповідачі розпочали будівництво об'єкта, отримали дозвільні документи на початок будівництва.

Таким чином, оскільки суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідачів на час вирішення справи законом не передбачена, апеляційний суд, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30 липня 2020 року у справі № 909/1143/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19,

від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Порушення приписів статті 58 Конституції України та статті 5 ЦК України у цьому випадку відсутні.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від усталеної практики Верховного Суду, наведеної у зазначених постановах, яка також була підтверджена і в постановах Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 922/3863/19, від 13 липня 2021 року у справі № 922/3594/18,

від 13 липня 2021 року у справі № 922/2977/18, від 27 травня 2021 року у справі № 201/14195/18, від 24 березня 2021 року у справі № 910/6996/19.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до помилкового тлумачення норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови, оскільки апеляційний суд, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалив судове рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За змістом частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за участі учасників справи, про що представник відповідачів - адвокат Булавинець М.

М. просив у відзиві на касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фінансового управління Івано-Франківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта