Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №686/20493/17

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 686/20493/17

провадження № 61-12490св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - Управляюча муніципальна компанія "Південно-Західна" Хмельницької міської ради,

відповідач 2 - виконавчий комітет Хмельницької міської ради,

третя особа 1 - ОСОБА_2,

третя особа 2 - ОСОБА_3, яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року у складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Талалай О. І., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управляючої муніципальної компанії "Південно-Західна" Хмельницької міської ради, виконавчого комітету Хмельницької міської ради, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:

- змінити договір найму житлового приміщення: квартири АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управляючу муніципальну компанію "Південно-Західна" Хмельницької міської ради укласти з ним договір найму житлового приміщення і відкрити на його ім'я особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1;

- визнати незаконним пункт 2 рішення виконкому Хмельницької міської ради від 22 березня 2018 року № 169 в частині відмови в зміні договору найму на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю згоди наймача ОСОБА_4.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1, особовий рахунок якої потребує переоформлення на нього, оскільки брат ОСОБА_4, який є квартиронаймачем, знятий з реєстрації.

ОСОБА_1 вказував, що виконавчий комітет Хмельницької міської ради у відповіді на звернення позивача щодо переоформлення особового рахунку на його ім'я, як єдиного мешканця квартири, повідомив про необхідність отримання відповідної згоди наймачів та довідки про склад сім'ї.

Посилаючись на отримання відмови у наданні довідки про склад сім'ї, а також те, що зміна договору найму житлового приміщення не порушить прав інших осіб, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував, що квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4, який не надавав згоди на зміну договору найму, а також виходив з недоведеності ОСОБА_1 порушення його прав існуючим договором найму житлового приміщення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено фактичні обставини справи, оскільки ОСОБА_3, яка є опікуном брата ОСОБА_4, фактично заволоділа спірною квартирою та вимагала у позивача грошові кошти за комунальні послуги, які не сплачувала, внаслідок чого утворила заборгованість. ОСОБА_4, який визнаний судом недієздатним, не може виконувати обов'язки наймача, встановлені Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, оскільки не проживає у квартирі. Судами помилково вказано на відсутність порушення прав позивача, який не може укладати правочини про надання житлово-комунальних послуг, оформляти субсидію та вчиняти інші передбачені чинним законодавством дії, як наймач квартири.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У серпні 2019 року виконавчий комітет Хмельницької міської ради та представник ОСОБА_4 - адвокат Куцоконь В. В. подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив виконавчого комітету Хмельницької міської ради мотивовано тим, що рішення від 22 березня 2018 року № 169 "Про зміну договорів найму та відмову у зміні договору найму на житлові приміщення" прийнято у межах повноважень виконавчого комітету та відповідно до норм житлового законодавства, підстав для укладення договору найму з позивачем не встановлено.

Відзив представника ОСОБА_4 - адвоката Куцоконь В. В. мотивовано тим, що представник ОСОБА_1 має намір приватизувати квартиру лише на позивача, позбавивши при цьому права власності на вказане житло інших братів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 686/20493/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до ордеру від 19 грудня 1978 року № 409, виданому ОСОБА_5, та проживаючим разом з ним: ОСОБА_6 - дружині, ОСОБА_4 - сину, ОСОБА_2 - сину, вказаним особам надано право на вселення у квартиру АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 особовий рахунок № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_4, який став квартиронаймачем.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2016року ОСОБА_4 визнано недієздатним та встановлено над ним опіку. Опікуном призначено ОСОБА_3

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства та знаходиться на повному державному утриманні в Дунаєвецькому психоневрологічному інтернаті з 30 травня 2014 року.

З 09 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи з дитинства, зарахований на навчання до Вищого художнього професійного училища № 19 смт. Гриців на денну форму навчання на платній основі з 12 вересня 2017 року по 31 січня 2019 року.

ОСОБА_4 знятий з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1, з 24 грудня 2015 року проживає у Зяньковецькому психоневрологічному інтернаті, а з 09 жовтня 2017 року зареєстрований по АДРЕСА_2.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 71 ЖК Української РСР за ОСОБА_4 зберігається право користування вказаною квартирою.

На виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження № ~organization0~ про стягнення грошових коштів з ОСОБА_4 на користь комунального підприємтсва "Південно-західні тепломережі" у розмірі 2 162 грн 27 коп. Відрахування проводилось державним виконавцем з пенсії боржника.

28 липня 2017 року представник позивача звернулась із заявою до Хмельницького міського голови про переоформлення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_1 на ОСОБА_1.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22 березня 2018 № 169 відмовлено ОСОБА_1 у зміні договору найму на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю згоди наймача ОСОБА_4.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду

Хмельницької області від 21 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 61 ЖК Української РСР визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

У осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (частини 1 та 2 статті 64 ЖК Української РСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК Української РСР).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 відповідно до положень статті 64 ЖК Української РСР не є членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_4, оскільки постійно не проживає з ним та не веде спільне господарство.

У статті 103 ЖК Української РСР вказано, що договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків, передбачених Основами житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік, іншими законодавчими актами Союзу РСР і статті 103 ЖК Української РСР.

Відповідно до вимог частини 1 статті 106 ЖК Української РСР повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно встановили характер спірних правовідносин та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, врахували, що опікун недієздатного квартиронаймача ОСОБА_4, який знятий з реєстрації у спірній квартирі, заперечує щодо зміни наймача з метою збереження житла за останнім на час його перебування в інтернаті, у зв'язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зміни договору найму житлового приміщення відповідно до частини 1 статті 106 ЖК Української РСР.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов