Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №645/4603/18

Постанова

Іменем України

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 645/4603/18

провадження № 61-12563св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - Державна казначейська служба,

відповідач 2 - Головне управління національної поліції в Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Маміної О.

В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління

Національної поліції в Харківській області, у якому просив про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органу поліції, у розмірі 59 568 000 грн.

Позов мотивовано тим, що посадові (службові) особи Немишлянського відділу поліції Головного управління національної поліції України в Харківській області (Немишлянський ВП ГУНП України в Харківській області) вчиняють злочин проти правосуддя та приховують відомості про злочини за його заявами, а саме: грабіж в особливо великих розмірах, з утриманням, залякуванням, травмуванням та знищенням заручників.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, виходив з того, що позивачем не надано належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому працівниками поліції моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджені всі докази та не враховані всі істотні обставини справи.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Головне управління національної поліції в Харківській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 645/4603/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), встановлення та припинення кримінального порушення його прав за частиною 2 статті 162, частиною 2 статті 182, частиною 3 статті 186, частиною 2 статті 189, частиною 3 статті 355, частиною 3 статті 357 КК України.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2017 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - задоволено. Зобов'язано начальника Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області організувати внесення уповноваженою особою до ЄРДР відомостей за заявою ОСОБА_1 від 03 січня 2017 року.

15 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про невиконання ухвали суду від 13 січня 2017 року.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР задоволено. Зобов'язано слідчого Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області виконати ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2017 року, якою зобов'язано внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 03 січня 2017 року.

31 березня 2017 року Прокуратурою Харківської області повідомлено ОСОБА_1 про розгляд його заяви від 06 березня 2017 року, яка надійшла із Генеральної прокуратури України, стосовно невнесення відомостей до ЄРДР, та повідомлено, що заява не містить обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим не виявляється можливим внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. Також ОСОБА_1 роз'яснено право на оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час проведення досудового розслідування згідно статей 303, 304, 306 КПК України.

05 квітня 2017 року слідче управління ГУНП в Харківській області також повідомило ОСОБА_1 про розгляд його звернень від 06 березня 2017 року та 09 березня 2017 року, адресованих до МВС України та Національної поліції України щодо протиправних дій ОСОБА_3 та бездіяльності працівників Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області. Зазначено про проведення перевірки, якою встановлено, що в провадженні слідчого підрозділу Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області перебувають кримінальні провадження № 12017220460000099 та № 12017220460000388 за частиною 1 статті 162 КК України, розпочаті на підставі заяв ОСОБА_1 та на виконання судових рішень від 13 січня 2017 року та 15 лютого 2017 року.

Рішеннями Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 січня 2017 року та 15 лютого 2017 року не зобов'язано уповноважених осіб Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області внести до ЄРДР відомості за конкретною кваліфікацією. В рамках даних кримінальних проваджень слідчим проведені необхідні слідчі та процесуальні дії.

ОСОБА_1 роз'яснено його право на оскарження рішення, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час проведення досудового розслідування згідно статті 303, 304, 306 КПК України.

Згідно копії постанови від 08 травня 2018 року кримінальне провадження № 12017220460000099 за частиною 1 статті 162 КК України закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за частиною 1 статті 162 КК України.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування, матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною 1 статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини 1 статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (частини 1 статті 1176 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

ОСОБА_1 вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтовував незаконними діями слідчих Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися слідчим у кримінальному провадженні.

Разом з тим реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Судами встановлено, що матеріали справи не містять відомостей про те, що дії слідчих Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області є незаконними або визнані протиправними.

Крім того, відомості за заявами позивача були внесені до ЄРДР, що підтверджується відповідними Витягами.

Згідно копії постанови від 08 травня 2018 року кримінальне провадження № 12017220460000099 за частиною 1 статті 162 КК України закрито, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення за частиною 1 статті 162 КК України.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання ОСОБА_1 істотної шкоди його здоров'ю та моральних страждань внаслідок несвоєчасного внесення відомостей слідчим Немишлянського ВП ГУНП України в Харківській області до ЄРДР за заявами позивача.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним ОСОБА_1 у апеляційний скарзі, які обґрунтованого відхилені судом апеляційної інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов