Постанова

Іменем України

30 травня 2019 року

м. Київ

справа № 346/1178/17

провадження № 61-48393св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада

2018 року в складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, та надання права на спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , з якою він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 10 лютого 2001 року по день її смерті. Право на спадкування за законом у другій черзі після спадкодавця має її брат - ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 - у четвертій черзі.

Зі спадкодавцем позивач проживав однією сім`єю, був пов`язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов`язки. Вказував, що ОСОБА_3 хворіла, потребувала стороннього догляду, який він і забезпечував, а його мати надавала кошти на ремонт квартири, в якій вони спільно проживали. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали за рахунок коштів останнього.

Стосунки померлої з ОСОБА_2 були неприязними. Після смерті ОСОБА_3 позивач здійснив її поховання за свій кошт. Позивач стверджував, що опікувався, доглядав та матеріально забезпечував спадкодавця протягом 15 років, а тому вважає, що позов підлягає задоволенню з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з лютого 2001 року до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); допустити його як спадкоємця за законом четвертої черги до спадкування у другій черзі з братом померлої - ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 вересня 2018 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області, з лютого місяця 2001 року до дня смерті ОСОБА_3

Визнано за ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Коломия Івано-Франківської області, разом із спадкоємцем другої черги ОСОБА_2

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 320 грн сплаченого судового збору

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640 грн на користь держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав допомогу спадкодавцю, яка була у безпорадному стані, про що ствердили свідки, а також підтверджено дослідженими матеріалами справи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада

2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 114,41 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не була особою похилого віку, а доказів неможливості нею самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем спадкодавцю допомоги матеріали справи не містять, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Позивачем не доведено права на зміну черговості для спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом, тому встановлення факту проживання однією сім`єю не породжує юридичних наслідків для позивача, а тому в задоволенні цієї вимоги слід також відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач проживав разом зі спадкодавцем як до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року), так і після вказаної дати, тому на спірні правовідносини поширюється норми цього Кодексу.

Апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту перебування спадкодавця на утриманні позивача, оскільки такі обставини доведені показаннями свідків. Суд першої інстанції врахував указані обставини та правильно задовольнив позовні вимоги.

Зібраними у справі доказами підтверджено безпорадний стан ОСОБА_3 , яка потребувала сторонньої допомоги. Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Доводи інших учасників справи

Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 проживала в цій квартирі з ОСОБА_1 з лютого 2001 року до дня її смерті.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово у віці 42 роки.

Копією свідоцтва про поховання від 07 листопада 2016 року підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював поховання ОСОБА_3

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з лютого 2001 року до дня смерті ОСОБА_3 , що підтверджено поясненнями свідків та не заперечувала відповідач.

За загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що не можна встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не мало правового значення.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_3 перебувала на утриманні ОСОБА_1 .. оскільки тяжко хворіла та не мала власних доходів і не могла самостійно забезпечити свої потреби самостійно.

Звільнення спадкодавця з останнього місця роботи 24 квітня 2000 року та переказ останній коштів матір`ю позивача не підтверджує доводи ОСОБА_1 про надання ним постійної матеріальної допомоги ОСОБА_3 та її утримання.

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частиною другою статті 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Суди встановили, що спадкодавець померла раптово у віці 42 роки, що за загальними правилами не є похилим віком для жінок.

При цьому, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах.

Апеляційний суд встановив, що лікарським свідоцтвом про смерть, посмертним епікризом та медичною картою не підтверджено безпорадного стану спадкодавця під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби.

Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено факт тривалого безпорадного стану спадкодавця, а також, що вона потребувала сторонньої допомоги, яку саме він ( ОСОБА_1 ) надавав.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не була особою похилого віку, а доказів неможливості нею самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем спадкодавцю допомоги матеріали справи не містять, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено права на зміну черговості для спадкування разом із спадкоємцем другої черги за законом, тому встановлення факту проживання однією сім`єю не породжує юридичних наслідків для позивача.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно дійшов висновку про недоведеність факту перебування спадкодавця на утриманні позивача, оскільки такі доводи не підтверджені зібраними у справі доказами. Разом з тим, апеляційний суд дослідив зібрані у справі докази та дав їм належну правову оцінку. Так, апеляційний суд встановив, що медичними документами в сукупності з іншими доказами по справі не підтверджено безпорадного стану спадкодавця, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, та протягом тривалого часу отримувала опіку, матеріальну та іншу допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13 листопада

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк