Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №579/968/17
Постанова ВП ВС від 26.02.2020 року у справі №579/968/17
Постанова КЦС ВП від 30.03.2022 року у справі №579/968/17

Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 579/968/17

провадження № 61-11139св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - Державна архітектурно-будівельна інспекція України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Кролевецька міська рада Сумської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Сома Павла Андрійовича на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Євстафіїва О. К., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2017 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Кролевецька міська рада Сумської області, про знесення самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2016 року на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 . Управління ДАБІ у Сумській області провело позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства щодо об`єкта будівництва - реконструкції житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

За результатами перевірки 15 квітня 2016 року складені: акт № 204 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення відповідачем вимог містобудівного законодавства, будівельних норм і правил щодо виконання будівельних робіт; припис № 204 про усунення порушень вимог містобудівного законодавства; припис № 204 про зупинення будівельних робіт.

Усупереч Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_1 не зверталася до відповідних органів влади за отриманням містобудівних умов та обмежень щодо об`єкта будівництва під час реконструкції належної їй частини житлового будинку.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 30 квітня 2014 року № 201, проведеної у цивільній справі № 579/1703/13-ц, частина житлового будинку, що належить відповідачу, демонтована, на її місці виконується будівництво окремої частини будинку. Замість приміщення квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 56,6 кв. м, побудований фундамент і стіни окремого будинку розміром 7,45х9,35 м. Відповідно до державних будівельних норм будівельні роботи у частині житлового будинку, яка є власністю ОСОБА_1 , відповідають роботам з нового будівництва, а на частині, що належить ОСОБА_2 , - роботам з реконструкції.

27 січня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 579/1703/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , в якому встановив, що внаслідок дій останньої пошкоджена інша частина будинку, що є порушенням прав ОСОБА_2 , як власника. Крім того, суд визнав об`єктом самочинного будівництва недобудовану будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить відповідачу.

Станом на червень 2017 року ОСОБА_1 не виконала вимоги припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та не привела самочинне будівництво у відповідність до вимог чинного законодавства, що стало підставою для звернення ДАБІ з позовом до суду.

Ураховуючи викладене, ДАБІ, уточнивши позовні вимоги, просила суд зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 07 грудня 2018 року позов ДАБІ задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що по АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями, право власності на який по 1/2 частині зареєстроване за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Аналогічно 1/2 частина земельної ділянки за вказаною адресою також належить ОСОБА_1 , а інша 1/2 частина - ОСОБА_2 .

Відповідач після знесення належної їй частини будинку (квартири АДРЕСА_2 ) виконала будівельні роботи з нового будівництва та не заперечує те, що зазначені роботи провела самочинно, без дотримання норм чинного законодавства. Це будівництво порушує права інших осіб, зокрема ОСОБА_2 .

Постановою Сумського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року скасовано. Провадження в цивільній справі за позовом ДАБІ до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Кролевецька міська рада Сумської області, про знесення самочинного будівництва закрито. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року (провадження № 14-395цс19) касаційну скаргу ДАБІ задоволено частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Верховний Суд зазначив, що відносини між сторонами є публічно-правовими і спір належить до розгляду адміністративним судом, проте суди адміністративної юрисдикції відмовили у відкритті провадження у справі, а тому, забезпечуючи доступ до правосуддя, вказана адміністративна справа має бути завершена за правилами цивільного судочинства.

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року - без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що здійснене ОСОБА_1 самочинне будівництво порушує права іншого співвласника будинку - ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням нею рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц, яким з метою приведення будівництва у відповідність до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, її зобов`язано провести ряд перебудов, тому права позивача підлягають захисту шляхом знесення цього самочинного будівництва. Відповідач не надала суду доказів на підтвердження того, що вона згодна на перебудову і така перебудова можлива.

Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив з того, що апеляційний суд не перевірив наявність чинного припису ДАБІ чи її територіальних органів щодо усунення ОСОБА_1 внаслідок будівництва порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, не взяв до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями в інших справах, що набрали законної сили.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судового збору.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 20 березня 2015 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 , наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 13 травня 2016 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, припис від 15 квітня 2016 року «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил», виданий ОСОБА_1 , а також постанова Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 27 квітня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 КУпАП скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили А отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ДАБІ України про зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинне будівництво по АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд також врахував, що на час розгляду цієї справи

ОСОБА_1 знесла самочинно зведені стіни нової будівлі і ніякого будівництва житлового будинку чи інших споруд не проводить, що не заперечувалося третьою особою.

Виконання чи невиконання рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц не є предметом позову і не є предметом розгляду у даній цивільній справі № 579/968/17-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Сома П. А. на постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Сом П. А., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 127/23136/17, провадження № 61-3382св19, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, провадження № 12-115гс19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі

№ 642/7110/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що після знесення належної їй частину будинку ОСОБА_1 на місці квартири АДРЕСА_2 виконала будівельні роботи з нового будівництва, тому внаслідок її дій пошкоджена належна ОСОБА_2 частина будинку, тобто порушені його права, як власника цього житла. Відповідачка не заперечувала, що зазначені роботи проведені без дотримання норм чинного законодавства і є самочинними.

Крім того, не виконання рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц розцінюється як відмова відповідача від проведення перебудови відповідно до державних будівельних норм і правил.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому останній просив касаційну скаргу задовольнити, оскільки відповідачка самовільно знесла свою частину будинку, внутрішня спільна стіна будинку, а фактично простінок, стала зовнішньою і зазнала пошкоджень, утворились тріщини. Нова прибудова до будинку є самочинною та підлягає зносу.

Також у листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив

ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому остання просить відмовити в задоволенні касаційної скарги у зв`язку з її безпідставністю і необґрунтованістю. Вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу в повному обсязі, всебічно з`ясував обставини справи, дослідив всі докази у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками, по 1/2 частині, житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки під цим будинком.

27 січня 2015 року Кролевецький районний суд Сумської області ухвалив рішення у справі № 579/1703/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання дій незаконними та знесення об`єкту самочинного будівництва, змінене апеляційним судом в частині розподілу судових витрат. Суд зобов`язав ОСОБА_1 за власний рахунок усунути пошкодження, пов`язані з наслідками розібрання належної їй частини житлового будинку відповідно до висновку судово-будівельної експертизи від 26 грудня 2014 року № 1376, а також зобов`язав її не чинити перешкоди ОСОБА_2 у доступі до горищного приміщення та димаря у житловому будинку.

15 квітня 2016 року за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів Управління ДАБІ у Сумській області в акті перевірки встановило, що ОСОБА_1 в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року № СМ 082152560201 зазначила недостовірні дані, що є порушенням частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

15 квітня 2016 року Управління ДАБІ у Сумській області склало приписи

№ 204: 1) про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому вимагало від відповідачки привести у відповідність до вимог чинного законодавства містобудівну документацію на реконструкцію житлового будинку; 2) про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, в якому вимагало від відповідачки не виконувати будівельні роботи по реконструкції житлового будинку.

Наказом Управління ДАБІ у Сумській області від 13 травня 2016 року № 27-Н вважається скасованою реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року № СМ 082152560201.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 27 квітня 2015 року у справі № 579/530/15-а, яка набрала законної сили, скасовано постанову Управління ДАБІ у Сумській області від 20 березня 2015 року № 46 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн за правопорушення, передбачене частиною сьомою статті 96 КУпАП.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2016 року у справі № 818/1589/16, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ Управління ДАБІ у Сумській області

від 13 травня 2016 року № 27-Н про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 14 вересня 2015 року

№ СМ082152560201.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29 липня

2016 року у справі № 818/677/16, яка набрала законної сили, визнано протиправним і скасовано припис від 15 квітня 2016 року № 204 «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил», виданий ОСОБА_1 головним інспектором будівельного нагляду Управління ДАБІ у Сумській області Худаном Ю. М.

Постановою Кролевецького районного суду Сумської області від 13 жовтня 2016 року у справі № 579/912/16-а, яка набрала законної сили, постанова Управління ДАБІ у Сумській області від 27 квітня 2016 року № 114 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 КУпАП визнано протиправною та скасована, справу закрито.

Згідно з повідомленням виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 04 грудня 2018 року № 02-14/3724 ОСОБА_1 не зверталась і не отримувала будівельний паспорт, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на нове будівництво по

АДРЕСА_1 .

Станом на листопад 2018 року повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, по АДРЕСА_1 відділом державного архітектурно-будівельного контролю Кролевецької міської ради Сумської області не зареєстровано/замовником не подавалось.

У зв`язку з тим, що повідомлення про початок будівельних робіт як нового будівництва недобудованої будівлі по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що перебуває у спільній частковій власності з кадастровим номером 59226101100:01:004:0433, не зареєстровано, визначити порушення вимог державних будівельних норм (протипожежних, санітарних, архітектурних) неможливо.

За інформацією відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області від 22 листопада 2018 року № 120 будівельний паспорт, а також містобудівні умови на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 не надавалися. З даного питання ОСОБА_1 до відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області не зверталася.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об`єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, згідно з вимогами статей 38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і статті 376 ЦК України орган державного архітектурно-будівельного контролю за наявності обставин, передбачених абзацом 1 частини першої статті 38 цього Закону (у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою), уповноважений та зобов`язаний видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта особі, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з його невиконанням.

Подібна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 826/12372/17 (провадження 11-1069аппа18), від 04 березня 2020 року у справі

№ 822/1278/16.

Також вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 16 грудня 2020 року у цій справі.

При новому розгляді справи, апеляційним судом враховано, що упродовж розгляду справи Чернігівським апеляційним судом, Державна архітектурна будівельна інспекція України не надала суду жодного чинного припису ДАБІ або її територіальних органів стосовно усунення ОСОБА_1 порушень чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм і правил та постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Також апеляційним судом враховано, що постанова Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 20 березня 2015 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 , наказ Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 13 травня 2016 року про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, припис від 15 квітня 2016 року «Про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил», виданий ОСОБА_1 , а також постанова Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Сумській області від 27 квітня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 КУпАП скасовані судовими рішеннями, які набрали законної сили.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ДАБІ України про зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинне будівництво по

АДРЕСА_1 .

Крім того, апеляційним судом враховано, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України не надано суду першої інстанції та не представлено Чернігівському апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів того, що по АДРЕСА_1 на місці належної ОСОБА_1 частини житлового будинку існує самочинно зведена будівля, внаслідок зведення якої ОСОБА_1 порушуються права ОСОБА_2 , як співвласника житлового будинку.

Апеляційним судом вставнолено, що на час розгляду цієї справи

ОСОБА_1 знесла самочинно зведені стіни нової будівлі і будівництва житлового будинку чи інших споруд натепер вона не проводить, що не заперечувалось в апеляційному суді третьою особою ОСОБА_2 та його представником.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі

№ 127/23136/17, провадження № 61-3382св19, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, провадження № 12-115гс19, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі

№ 642/7110/15-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

При цьому апеляційним судом вмотивовано відхилено доводи ОСОБА_2 про невиконання ОСОБА_1 рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 січня 2015 року у справі № 579/1703/13-ц, оскільки такі не є підставою для задоволення вимог Державної архітектурно- будівельної інспекції до ОСОБА_1 про знесення самочинного будівництва та не є предметом позову і не є предметом розгляду у даній цивільній справі № 579/968/17-ц.

Доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції

2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції

від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України - Сома Павла Андрійовича залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян