Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №676/1654/17

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 676/1654/17-ц

провадження № 61-20184св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Департамент економіки та розвитку, інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року у складі судді Швець О. Д. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Янчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту економіки та розвитку, інфраструктури міста Кам`янець-Подільської міської ради (далі - Департамент), фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про заборону вчинення неправомірних дій та приведення земельної ділянки у попередній стан.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що незаконними діями ФОП ОСОБА_2 , йому, як власнику квартири АДРЕСА_1 , заподіяну майнову шкоду. Відповідач, не маючи відповідних дозвільних документів, здійснює розкриття дорожнього полотна, внаслідок чого відбувається руйнація будинку, в якому він проживає. Через обмеження руху по автомобільній дорозі він зазнає незручностей у користуванні автомобільним транспортом.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір про розкриття фундаментів, укладеного 10 жовтня 2016 року між Департаментом та ФОП ОСОБА_2 , заборонити ОСОБА_2 здійснювати ремонтні роботи, пов`язані з розкриттям дорожнього полотна на АДРЕСА_2 », зобов`язати ФОП ОСОБА_2 демонтувати огорожу навколо будівельного майданчика та привести дорожнє полотно за вказаною адресою до попереднього стану.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відтворення об`єкта архітектурно-містобудівної спадщини не входить до обов`язків ФОП ОСОБА_2 згідно з договором. Позивачем не наведено жодної, передбаченої статтею 203, 215 ЦК України, підстави для визнання недійсним, укладеного між Департаментом та ФОП ОСОБА_2 договору про розкриття фундаментів. Відповідачем жодним чином при розкритті фундаменту не порушено права позивача, як власника квартири у житловому будинку. Позивачем не надано доказів того, що внаслідок дозволеної ФОП ОСОБА_2 діяльності із розкриття фундаменту на території навпроти житлового будинку на АДРЕСА_2 , відбувається руйнація зазначеного жилого будинку.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, відсутності порушень закону відповідачами, які б заподіяли шкоду правам та інтересам позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що неправомірні дії відповідачів, обумовлюються тим, що паркан, який встановлено ФОП ОСОБА_2 навколо об`єкта розкриття, хоча фактично такий об`єкт розташований на проїзній частині АДРЕСА_2 , і його відстані від зовнішньої стіни житлового будинку № 1а ,б складає 8 метрів. Відповідачами не спростовані письмові докази того, що розмір прибудинкової території від зовнішньої стіни будинку згідно з проектною документацію (яка була представлена в суді першої інстанції) складає 11 метрів і будь-якого рішення про її вилучення для соціальних потреб органом місцевого самоврядування не приймалось. Суди не були обмежені в доступі до мережі Інтернет і могли ознайомитись із офіційним електронним документом на сайті Кам`янець-Подільської міської ради, який на його думку, є беззаперечним доказом, що на проїзній частині дороги на АДРЕСА_2 , напроти житлового будинку № 1 а , б, розкопана проїзна частина дороги та обнесена парканом. АДРЕСА_3 а, б, є об`єктом (руїни фундаментів) пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення (охор. № 52-ХМ) відповідно до розпорядження представника Президента України від 21 квітня 1993 року № 63. Договором про розкриття фундаментів чітко передбачено, що це повинна проводити ФОП ОСОБА_2 , але в якій спосіб вона це могла виконати, не маючи відповідного фаху, обладнання та працівників, це велике питання, але суди на це не звертали уваги.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просив повідомити його та інших учасників процесу про час та місце розгляду справи.

Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини встановлені судами

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

На підставі договору про розкриття фундаментів від 10 жовтня 2016 року, укладеного між Департаментом та ФОП ОСОБА_2 , остання взяла на себе обов`язок щодо проведення підготовчих робіт із розкриття фундаментів із метою уточнення та обліку нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам`янця-Подільського.

Відповідно до інформаційного листа Хмельницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України від 27 лютого 2007 року № 134, земельна ділянка під житловим будинком на АДРЕСА_2 , відноситься до земель історико-архітектурного призначення та перебуває у державній власності.

Згідно з інформацією Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація» від 01 березня 2007 року № 22, будинки №№ 1, 4, 6, 8, 10 , 12 на АДРЕСА_2, взято на облік як пам`ятники архітектури місцевого значення під назвою «житлові будинки (руїни)» згідно з розпорядженням представника Президента України у Хмельницькій області від 18 квітня 1993 року № 438.

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23 березня 2017 року, складеного Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Хмельницькій області, на момент проведення позапланової перевірки, ознак проведення виконання будівельних робіт не виявлено. Порушень містобудівного законодавства під час здійснення заходів контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не встановлено.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 9 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободпризначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного закономінтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання правомірності звернення ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом, Верховний Суд приходить висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, оскільки позивачем не доведено та не надано належних доказів порушення його прав, як власника квартири у житловому будинку, біля якого ФОП ОСОБА_2 здійснюється наукове археологічне дослідження земельної ділянки, яке передбачає розкриття фундаменту з метою уточнення та обліку нерухомого майна, належного територіальній громаді. Вказані роботи ведуться з дозволу власника земельної ділянки, на підставі укладеного із Департаментом договору. Доказів того, що вказані роботи проводяться на проїзній частині дороги біля будинку АДРЕСА_2 , і перешкоджають ОСОБА_1 здійснювати під`їзд до цього будинку, або що ці роботи призводять до руйнації вказаного будинку, позивачем не доведено. Позивачем не наведено жодної, передбаченої статтями 203, 215 ЦК України підстави для визнання недійсним, укладеного між Департаментом та ФОП ОСОБА_2 договору про розкриття фундаментів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про повідомлення про дату та час розгляду справи відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик