Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 205/4622/16-ц

провадження № 61-22588св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Позов мотивовано тим, що вона із ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 серпня 2003 року, який 01 жовтня 2013 року розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилась дочка ОСОБА_8. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.

Зазначала, що ОСОБА_6 матеріальної допомоги не надає. Дитина часто хворіє, у зв'язку із чим проходила необхідні дослідження та приймала ліки. Всі витрати пов'язані з лікуванням дитини та розвитком здібностей дитини, оздоровлення і санаторно-курортне лікування вона понесла особисто.

Крім того, дитина займається у студії образотворчого мистецтва будинку культури «Машинобудівельників» м. Дніпропетровська з вересня 2014 року та відвідує танцювальну студію «Pole sport» імені Румянцевої у м. Дніпропетровську з 01 вересня 2015 року.

За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь у рахунок додаткових витрат на дитину - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразово після фактичного понесення суму 17 623 грн 50 коп., що пов'язані з розвитком здібностей дитини та її лікування за період з вересня 2014 року по вересень

2016 року та стягувати у майбутньому з ОСОБА_6 на її користь у рахунок додаткових витрат на дитину періодично кожного місяця 1 890 грн, пов'язаних з курсами відновного апаратного лікування, виготовленням лінз та розвитком здібностей дитини до 19 січня 2023 року включно (до досягнення дитиною повноліття).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня

2016 року у складі судді Шавули В. С. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 фактично понесені витрати, пов'язані із лікуванням дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у сумі 2 787 грн. Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на утримання дитини додаткові витрати, що викликані її хворобою, у сумі 1 тис. грн щомісяця, починаючи від 07 жовтня 2016 року і до змін у стані здоров'я дитини або у майновому становищі сторін, але не більш ніж до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку.У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що при визначені розміру фактично понесених витрат, пов'язаних з лікуванням дитини та стягнення додаткових витрат на дитину, що пов'язані з її хворобою, суд визнав за належне стягнути фактично понесені витрати, пов'язані з лікуванням дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у сумі 2 787 грн, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів щодо обґрунтованості суми додаткових витрат на дитину, заявлених у позовній заяві, а також стягнути кошти на додаткові витрати на дитину у розмірі 1 тис. грн щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.Інші витрати, понесені позивачкою на утримання дитини, не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому вони є безпідставними.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у розмірі 4 300 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, визначаючи розмір додаткових витрат на дитину, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення суду визначив 2 787 грн як фактично понесені додаткові витрати на лікування у розмірі 50 %, але які саме понесені витрати, у рішенні суду не зазначено. Крім того, визначаючи розмір щомісячних додаткових витрат на дитину, суд у резолютивній частині встановив їх на період, при цьому хто і яким чином буде визначати тривалість цього періоду, у рішенні суду не зазначено, що фактично робить неможливим виконання рішення суду. ОСОБА_4 сплатила

8 600 грн, що підтверджується належними та допустимим доказами, тому вказана сума обґрунтована, відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, та 1/2 частина її вартості підлягає стягненню на користь позивачки. Інші витрати, понесені ОСОБА_4, на утримання дитини не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому суд першої інстанції дійшов передчасно висновку про стягнення з ОСОБА_6 додаткових витрат на дитину у розмірі 1 тис. грн щомісячно на період, необхідний для лікування дитини.

У касаційнійскарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину першу статті 185 СК України, відповідно до якої зазначено, що до додаткових витрат на дитину відноситься розвиток здібностей дитини. Апеляційний суд не взяв до уваги, що додаткові витрати були понесені не тільки на лікування дитини, але й на її розвиток здібностей, а саме: на відвідування спортивної секції та дитячого гуртка малювання.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судового рішення лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судом установлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні (а.с. 67).

Малолітня ОСОБА_9 з 22 січня 2015 року перебуває на обліку у лікаря офтальмолога, постійно проходить лікування в офтальмологічному центрі «Стратус» у м. Дніпропетровську. З 2010 року знаходиться на постійному обліку лікаря-гастроентеролога, та з 2008 року - у лікаря-алерголога.

У період часу з 31 травня 2016 року по 10 червня 2016 року ОСОБА_9 знаходилась на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі «Дніпропетровська дитяча міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради.

Дитина відвідує студію образотворчого мистецтва у будинку культури «Машинобудівельників» м. Дніпропетровська з вересня 2014 року та студію танців «Pole sport» імені Румянцевої у м. Дніпропетровську з вересня 2015 року.

З 11 квітня 2016 року ОСОБА_4 працює на посаді менеджера по рекламі у товаристві з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Авантайм», заробітна плата за період роботи із квітня 2016 року по серпень 2016 року становила 6 825 грн 70 коп.

З 25 лютого 2016 року ОСОБА_6 працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг», що знаходиться у м. Дніпропетровську, на посаді начальника відділу трейд-маркетингу, заробітна плата за період із лютого 2016 року по травень 2016 року становила 6 447 грн 37 коп.

Встановлено, що 28 грудня 2013 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування подарував дочці ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.

Крім того, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 регулярно перераховує грошові кошти.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня

2016 року із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи з 27 квітня 2016 року і до повноліття дитини.

Відповідно до статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Встановлено, що ОСОБА_4 сплатила 6 480 грн за апаратне лікування та обстеження дитини згідно довідки медичного центру «Стратус»

м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2016 року. Відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича лабораторія»

м. Дніпропетровська від 17 червня 2016 року ОСОБА_4 сплатила 390 грн за проведенні аналізи та 285 грн за пройдений імунотест. Крім того, ОСОБА_4 сплатила 1 445 грн за придбання лінз та їх заміни, а всього - 8 600 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволенні позову ОСОБА_4, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням того, що апаратне лікування та обстеження дитини проведені з урахуванням рекомендації лікаря та обумовлені необхідність їх проведення, на що ОСОБА_4 було сплачено

8 600 грн, що підтверджується належними та допустимим доказами, тому вказана сума обґрунтована та відноситься до додаткових витрат на утримання дитини, які викликані особливими обставинами, та 1/2 частина її вартості правомірно стягнута з ОСОБА_6 на користь позивачки. Інші витрати, понесені позивачкою на утримання дитини, не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими статтею 185 СК України, тому позовні вимоги в цій частині позову є безпідставними.

Посилання касаційної скарги на те, що додаткові витрати були понесені не тільки на лікування дитини, але й на розвиток її здібностей, є безпідставними, оскільки відвідування спортивної секції та дитячого гуртка малювання не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судовогорішення не впливають. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников