Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 16.05.2018 року у справі №308/4879/17
Постанова
Іменем України
29 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 308/4879/17
провадження № 61-25156св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2017 року у складі судді
ОСОБА_3 та постанову апеляційного суду Закарпатської області від
22 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Готра Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по аліментам.
Позовна заява мотивована тим, що 26 листопада 2015 року Перечинським районним судом Закарпатської області у справі 304/964/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сумі 1 455,00 грн, щомісячно, починаючи з 24 липня 2015 року. Рішення набрало законної сили 08 грудня 2015 року та видано виконавчий лист.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 30 серпня 2017 року
№ 51770517 Перечинського РВ ДВС заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2007 року складає 30 395,50 грн. Зважаючи на те, що по сплаті аліментів у відповідача виникла заборгованість, позивач просила стягнути на свою користь неустойку (пеню) по сплаті аліментів у розмірі 45 388,18 грн.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
31 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку зі сплати аліментів у сумі 45 388,18 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Держави судові витрати в розмірі
640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв?язку з несплатою ОСОБА_2 аліментів, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку, оскільки ОСОБА_2 ухиляються від їх сплати.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
31 серпня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) по аліментам у розмірі 45 388,18 грн.
02 квітня 2018 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від
22 лютого 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норму матеріального права, зокрема статтю 196 СК України.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2018 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення.
Відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/4879/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по аліментам.
Зупинено виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 серпня 2017 року та постанови апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 15 червня 2018 року.
У травні 2018 року цивільна справа № 308/4879/17 надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 45 388,18 грн, суди попередніх інстанцій виходили із розрахунку заборгованості по аліментам, наданого позивачем.
Проте погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій неможливо.
Судом встановлено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 26 листопада 2015 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 455,00 грн починаючи з
24 липня 2015 року і до досягнення дітей повноліття.
Згідно розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на
01 березня 2017 року становило 40 085,00 грн (а. с. 3), а станом на 01 серпня 2017 року становить 30 393,50 грн (а. с. 15, 16).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги та приймаючи до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментам, суд першої інстанції не перевірив правильність нарахування пені по аліментам, процедура нарахування якої передбачена приписами статті 196 СК України, а тому дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 45 388,18 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, недоліки суду першої інстанції не усунув, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Пунктом 2 частини першою статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Верховний Суд переглядає справи виключно з підстав і в порядку, встановлених ЦПК України, і не має можливості встановлювати обставини, які не були встановлені в рішенні, тому оскаржувані судові рішення на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 141, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
31 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 рокускасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки по аліментам передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1 280,00 грн судових витрат за розгляд касаційної скарги ОСОБА_2.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від
31 серпня 2017 року та постанова апеляційного суду Закарпатської області від 22 лютого 2018 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило