Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.07.2018 року у справі №607/215/17

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 607/215/17

провадження № 61-37803 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Дочірнє підприємство «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Дзюбовича В. Л. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І.,

Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2013 року ОСОБА_1 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого статтею 288 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, заявив цивільний позов до Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі - ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я.

На обгрунтування вимог цивільного позову зазначав, що 04 червня 2008 року близько 19 години 35 хвилин на 331 км + 350 м автомобільної дороги М-19 сполученням: «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече», у межах смт. Велика Березовиця Тернопільського району, унаслідок не вжиття шляховим майстром філії «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор»

ОСОБА_3 . заходів забезпечення безпеки учасників дорожнього руху під час виконання дорожніх робіт, та дій водія ОСОБА_4 , який керуючи технологічним транспортом виїхав на додаткову смугу руху призначену для розгону транспортних засобів, не огороджену технічними засобами з організації дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля марки «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер

НОМЕР_1 , власником якого є ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував він.

У результаті зіткнення транспортних засобів, він отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2578 від 19 грудня 2008 року, належать до тяжких за ознакою небезпеки для життя, зокрема: травму голови у вигляді синців повік обох очей, наскрізної рани лівої щоки, численних ран носу, слизової оболонки ротової порожнини (у ділянці піднебіння та по передніх складках справа і зліва), перелому верхньої щелепи по типу Фор ІІІ і у ділянці серединного піднебінного шва, багатоуламкового перелому лівої половини тіла та лівої гілки нижньої щелепи, яка супроводжувалася клінічними проявами (суб`єктивними та об`єктивними неврологічними симптомами), закритої черепно-мозкової травми із струсом головного мозку, травми живота з розривами селезінки, заочеревинною гематомою та розривами очеревини у ділянці селезінкового кута, яка супроводжувалася внутрішньочеревною кровотечею, численних ран лівої руки (на передньо-зовнішній поверхні верхньої та середньої третини плеча, на задній поверхні верхньої третини та передньо-внутрішній поверхні середньої третини передпліччя, проксимальних (ближчих) фаланг другого-третього пальців кисті).

Унаслідок отриманих ушкоджень, він з 04 червня 2008 року по 17 червня

2008 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні з діагнозом «Політравма. Закрита черепно-мозкова трамва. Забій головного мозку легкого ступеня. Перелом верхньої щелепи по типу L1-Fort III. Багатоуламковий перелом верхньої щелепи. Травматична побутова розщелина твердого піднебіння (перелом піднебінної кістки по серединному шву). Травматичний кутовий відкритий перелом нижньої щелепи із зміщенням фрагментів. Обширна наскрізна рана лівої щоки. Наскрізна рана верхньої губи. Забійні рани слизової ротової порожнини. Множинні гематоми і садна обличчя. Гематоми лівої бокової поверхні шиї», з 17 червня 2008 року по 26 червня

2008 року та з 02 липня 2008 року по 08 липня 2008 року - у стоматологічному відділенні вказаної лікарні, з 24 червня 2008 року про 01 липня 2008 року - у хірургічному відділенні, та періодично протягом 2008 - 2016 років проходив стаціонарне та амбулаторне лікуванні у спеціалістів Тернопільської центральної районної поліклініки.

Висновком Тернопільської міськрайонної МСЕК від 31 жовтня 2008 року йому первинно було присвоєно ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням, протипоказана важка фізична праця, який підтверджено за наслідками огляду від 28 жовтня 2009 року та від 28 жовтня 2011 року.

У зв`язку з ушкодженням здоров`я він поніс витрати, пов`язані з лікуванням та придбанням медикаментів, харчуванням витратами на проїзд, санаторно-курортне оздоровлення, протезування, а також витрати на сторонній догляд, який здійснювала його мати - ОСОБА_5 , а також втратив доходи, отримувані ним як фізичною особою-підприємцем, переніс важкі і тривалі фізичні страждання. Зазначене призвело до порушення його звичного способу життя, втрати нормальних життєвих зв`язків та моральних страждань.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на відшкодування майнової шкоди 726 770,00 грн, та 6 653 952,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

У січні 2013 року ОСОБА_2 також заявив у кримінальній справі цивільний позов до ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої злочином.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником автомобіля «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким на дату ДТП керував його син ОСОБА_1 Унаслідок ДТП пошкоджено зазначений автомобіль, розмір заподіяної йому майнової шкоди, відповідно до звіту № 99 від 20 березня 2009 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Український експертний центр «Експерт-сервіс авто» (далі - ТОВ «Український експертний центр «Експерт-сервіс авто»), становить 27 181,00 грн.

Крім того йому завдано моральну шкоду, яка полягає у переживаннях за життя, здоров`я та самопочуття сина ОСОБА_1 , який внаслідок отриманих у ДТП травм переніс сім операцій, переніс неймовірні болі та муки, змушений був приймати велику кількість лікарських препаратів, які побічно зашкодили його здоров`ю, що призвело до встановлення йому інвалідності та неможливості належним чином забезпечувати свою родину та доглядати за собою. З метою відновлення порушених прав сина та своїх особистих, він доклав багато часу та зусиль, тоді як відповідач не надав будь-якої допомоги за час перебування сина на лікуванні. Як власник транспортного засобу, він тривалий час був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем, що призвело до зміни у його звичному способі життя, та завдавало додаткові незручності і переживання.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив стягнути з ДП «Тернопільський облавтодор»

ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на відшкодування майнової шкоди 73 049,95 грн, та 300 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

12 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 288 КК України, і призначено йому покарання за цією статтею у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до частини п`ятої статті

74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 2 роки. На підставі статті 75 КК України, ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому 2 роки іспитового строку, з покладенням на нього відповідно до статті 76 КК України певних обмежень у період дії іспитового строку.

Цивільний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ОСОБА_1 753 624,17 грн на відшкодування майнової шкоди та 140 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» на користь ОСОБА_2 60 619,07 грн на відшкодування майнової шкоди та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл витрат за проведення судових експертиз.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 14 грудня 2016 року скасовано вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року у частині вирішених цивільних позовів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , справу у цій частині направлено до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

20 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 345 833,31 грн на відшкодування майнової шкоди та 400 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 27 181,00 грн та 55 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01 листопада 2008 року по 31 січня 2017 року ОСОБА_1 підлягає відшкодованню розмір втраченого ним, як фізичною особою-підприємцем, доходу з розрахунку, що його середньомісячний дохід за вказаний період, з огляду на втрату ним 70 відсотків професійної працездатності, мав складати 3 194,33 грн. Загальна тривалість втрати доходу від підприємницької діяльності, внаслідок заподіяних йому ушкоджень складає 99 місяців, що становить 316 238,67 грн.

Крім того з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені ним витрати на лікування, зокрема на придбання ним ліків, консультації лікарів, діагностичні дослідження, за період з 04 червня 2008 року по 12 квітня 2017 року на загальну суму 29 594,64 грн, що підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями чеків та інших платіжних документів.

У відшкодуванні інфляційних втрати у зв`язку із невиплатою втраченого заробітку та понесених витрат на лікування, суд першої інстанцій відмовив за їх недоведеністю, посилаючись на те, що для проведення відповідних розрахунків необхідні спеціальні знання.

Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на послуги таксі, квитки у громадському та залізничному транспорті, отримані ним юридичні послуги, видачу довіреності, виготовлення копій документів, придбання канцелярських товарів, паперу, копіювальної техніки, заправку пальним автомобілів, відправлення поштової кореспонденції, благодійні внески у лікувальних закладах, придбання засобів особистої гігієни, продуктів харчування, ортопедичного крісла та профілактора Євмінова, суд виходив з того, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що зазначені витрати було понесено саме у зв`язку з отриманими ним у результаті ДТП тілесними ушкодженнями.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди за заподіяні йому фізичні та моральні страждання у розмірі 400 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір відповідає глибині та тривалості таких страждань, з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Зважаючи на доведеність позивачем ОСОБА_2 , розміру заподіяної йому майнової шкоди внаслідок пошкодження належного йому автомобіля «ВАЗ 2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що складає 27 181,00 грн, суд вважав наявними підстави для задоволення таких вимог, а також витрат, понесених у зв`язку з оцінкою та ремонтом зазначеного транспортного засобу.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн, завданої внаслідок пошкодженням належного йому на праві власності автомобіля, та 50 000,00 грн у зв`язку із заподіяними йому моральними стражданнями внаслідок ушкодження здоров`я його сина ОСОБА_1

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

20 грудня 2017 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 345 833,31 грн, та у частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування інфляційних втрат, витрат понесених на лікування, проїзд на залізничному транспортні, санаторно-курортне лікування скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з

ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 на відшкодування: витрат, пов`язаних з лікуванням - 29 594,64 грн, інфляційних втрат від сплачених на лікування та реабілітацію коштів - 38 252,76 грн, втраченого доходу внаслідок каліцтва фізичної-особи підприємця - 451 769,67 грн, 675,00 грн - витрат, понесених на санаторно-курортне лікування та 786,13 грн - витрат за проїзд на залізничному транспорті.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

20 грудня 2017 року у частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, та відмови у задоволенні решти його позовних вимог залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55 000,00 грн скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я його сина ОСОБА_1

Стягнуто з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження його автомобіля.

Рішення суду у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження його автомобіля у розмірі 27 181,00 грн, залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції вірно розрахував загальну суму витрат ОСОБА_1 на лікування, у тому числі на придбання ним ліків, консультації лікарів, діагностичні дослідження, за період з 04 червня 2008 року (дати вчинення ДТП) по 12 квітня 2017 року (дати уточнення позивачем заявлених позовних вимог), що підлягає відшкодуванню відповідачем, як особою відповідальною за шкоду завдану його працівниками під час виконання трудових обов`язків. Разом з тим, не урахував, що з моменту отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та понесених ним втрат на лікування, до дати вирішення судом спору про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, мала місце інфляція, а тому суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат за витрачені на лікування та реабілітацію кошти за період з 2008 року по грудень 2017 року, розмір якої складає 38 252,76 грн.

Суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про необгрунтованість вимог ОСОБА_1 про відшкодування витрат на проїзд залізничним транспортом до місця лікування і назад, та на санаторно-курортне лікування, а також неправильно визначив суму втраченого позивачем, як фізичною особою-підприємцем доходу, яку апеляційний суд скоригував відповідно до висновку експертного економічного дослідження № 85/18-22 від 01 лютого 2018 року, що не був спростований відповідачем.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції урахував характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, перенесення ним важких фізичних і душевних страждань, порушення його звичного способу життя, докладення ним значних зусиль для відновлення та повернення до нормальних умов життя та відновлення здоров`я, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості що не спростовує обгрунтованості у зазначеній частині висновків суду.

Разом з тим, висновок суду про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди, яку він обгрунтовував особистими моральними переживаннями за здоров`я, життя та самопочуття його сина, грунтується на неправильному застосуванні частини другої статті 1168 ЦК України, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року і постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року у частині вирішення його вимог про відшкодування моральної шкоди, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у цій частині в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на те, щовисновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн не є об`єктивними та справедливими. Вирішуючи питання про відшкодування позивачу моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, суди безпідставно не врахували наданого ним детального розрахунку розміру шкоди, відповідно до Методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, розробленої Ердлевським О. М. у 1997 році, та не навели мотивованого обгрунтування розміру визначеної ними шкоди.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися обставини заподіяння такої шкоди, триваючий характер заподіяних йому душевних страждань та фізичних страждань, які призвели до істотного зниження якості життя, рівня сімейної, соціальної та трудової адаптації; безповоротний характер наслідків спричиненої шкоди; втрату органів, обмеження та погіршення їх функцій; тривалість і виснажливий характер судового процесу щодо відшкодування шкоди.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», у якій заявник просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» мотивована тим, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що відповідно до положень статей 1166, 1167 ЦК України, необхідною передумовою для вирішення питання про відшкодування майнової та моральної шкоди є доведення стороною позивача сукупності трьох фактів, а саме: вчинення відповідачем неправомірного винного діяння, наявність завданої таким діянням шкоди та існування причинно-наслідкового зв`язку між вчиненим діянням та завданою шкодою, та не з`ясували, що згідно висновків експерта МВС України у Тернопільській області від 10 вересня 2009 року № 5-326/09, експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01 березня 2010 року № 9-229, та комплексної судової авто технічної експертизи № 11864/11865 від 18 квітня 2012 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Проф.

М. С. Бокаріуса, у дорожньо-транспортній ситуації, яка мала місце 04 червня

2008 року, невідповідність дій водія автомобіля «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вимогам пунктів 1.10, 12.3 Правил дорожнього руху, перебувала у причинно-наслідковому зв`язку з настанням події ДТП, що з урахуванням положень статті 1193 ЦК України, давало судам підстави для зменшення розміру шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1 .

Розмір витрат, понесених ОСОБА_1 , на лікування не підтверджений належними та допустимими доказами, а значна частина лікарських засобів, згідно наданих позивачем квитанцій та фіскальних чеків, не відповідає лікарським призначенням.

Апеляційний суд без належного правового обгрунтування прийняв, як новий доказ, наданий ОСОБА_1 висновок експертного дослідження від

01 лютого 2018 року № 85/18-22, на підставі якого у порушення приписів частини третьої статті 1198 ЦК України, визначив іншу суму доходу, втраченого позивачем, як фізичною особою-підприємцем, не звернувши увагу, що за основу розрахунків судовим експертом взято суми виплачених ОСОБА_1 доходів у період з 01 липня 2007 року по 30 червня 2008 року без вирахування прибуткового податку.

Крім того, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, відповідач несе цивільно-правову відповідальність лише у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, суди попередніх інстанцій безпідставно не залучили до участі у справі страховика ЗАТ «ПРОСТО-страхування», що призвело до необгрунтованого покладення на

ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» обов`язку з відшкодування моральної та майнової шкоди у межах страхових сум, що належали позивачу до виплати страховою компанією.

У відзиві на касаційну скаргу ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», Лопушинський Л. Б. посилався на необрунтованість доводів касаційної скарги підприємства щодо наявності у його діях порушень Правил дорожнього руху, що підтверджено висновком комплексної судової автотехнічної експертизи №11864/11865 від 18 квітня

2012 року, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. Проф. М. С. Бокаріуса, а також обставинами того, що за наслідками ДТП він не притягувався, ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.

Вказував на необгрунтованість доводів касаційної скарги про незалучення до участі у справі ЗАТ «ПРОСТО-страхування», оскільки матеріали справи не містять доказів наявності на дату ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника автомобіля марки «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» зазначило щодо необгрунтованості визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, з огляду на те, що до виникнення дорожньо-транспортної пригоди призвело також і недотримання позивачем Правил дорожнього руху.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що 04 червня 2008 року близько

19 години 35 хвилинна 331 км + 350 м автомобільної дороги М-19 сполученням: «Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече», що у межах смт. Велика Березовиця Тернопільського району, сталася ДТП за участю автомобіля марки «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є

ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобіля марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

12 квітня 2016 року, який набрав законної сили у незмінній після апеляційного перегляду частині 14 грудня 2016 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 288 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі статті 49 КК України його звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності; ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.

Власником транспортного засобу марки «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,є ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Вироком суду встановлено факт перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у трудових відносинах з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на посаді шляхового майстра та водія, відповідно, а також настання події ДТП внаслідок їх винних дій.

У результаті вказаної ДТП водій автомобіля марки «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно довідки Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні № 2190 від 04 липня 2008 року, ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування до відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з діагнозом: Політравма. Закрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеня. Перелом верхньої щелепи по типу L1-FortIII. Багатоуламковий перелом верхньої щелепи. Травматична побутова розщелина твердого піднебіння (перелом піднебінної кістки по серединному шву). Травматичний кутовий відкритий перелом нижньої щелепи із зміщенням фрагментів. Обширна наскрізна рана лівої щоки. Наскрізна рана верхньої губи. Забійні рани слизової ротової порожнини. Множинні гематоми і садна обличчя. Гематоми лівої бокової поверхні шиї. Було проведено ряд операцій: 04 червня 2008 року в 21:00 - первинна хірургічна обробка множинних рваних різаних ран із зупиненням профузної кровотечі. Тимчасова відкрита репозиція фрагментів верхньої та нижньої щелепи. 04 червня 2008 року в 23:00 - трахеостомія. 04 червня 2008 року в 23:50 - первинна хірургічна обробка рани верхньої лівої кінцівки. 05 червня 2008 року в 02:30 - лапаротомія. Ревізія черевної порожнини. Спленектомія. Дренування черевної порожнини.

12 червня 2008 року в 11:40 - металоостеосинтез нижньої щелепи. 17 червня 2008 року хворий переведений для подальшого стаціонарного лікування в стоматологічне відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні. 24 червня 2008 року хворий переведений для подальшого стаціонарного лікування в хірургічне відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні. 25 червня 2008 року та 26 червня 2008 року ОСОБА_1 булопроведенооперації: ревізія лівого піддіафрагмального кута зліва. Розкриття та дренування обмеженої гематоми та репозиція фіксація фрагментів верхньої та нижньої щелепи з накладанням шин по Васильєву . 02 липня 2008 року хворий переведений для подальшого стаціонарного лікування устоматологічне відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному закладі Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня»: з 04 червня 2008 року по 16 червня 2008 р. у відділенні анестезіології та пасивної терапії, з 17 червня 2008 року по 26 червня 2008 року та з 02 липня 2008 року по 08 липня 2008 року у стоматологічному відділенні; з 24 червня 2008 року по

01 липня 2008 року у хірургічному відділенні. Крім того, у період з травня 2009 по грудень 2016 року, ОСОБА_1 неодноразово перебував на лікуванні у лікарнях, у зв`язку з хворобами, отриманими внаслідок ДТП та отриманими додатковими діагнозами, що стверджується виписками з медичних карток з призначенням відповідного лікування та проведення реабілітації.

З акту судово-медичного дослідження №1583 від 07 серпня 2008 року та висновку експерта №2578 від 19 грудня 2008 року убачається, що масивність, різноманітний характер тілесних ушкоджень, розташування їх на різних анатомічних ділянках вказують, що вони могли бути спричинені за обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 04 червня 2008 року з участю автомобіля «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «ВАЗ-2104», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових службових обов`язків (частина перша статті 1172 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Статтею 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Зважаючи на установлені вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 квітня 2016 року, винні дії ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 , які перебували у трудових відносинах з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що призвели до заподіяння позивачеві ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, та пошкодження належного на праві власності ОСОБА_2 транспортного засобу, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про покладення відповідальності за заподіяну зазначеними працівниками майнову та моральну шкоди на відповідача.

З огляду на відсутність у діях ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху, суди попередніх інстанцій мотивовано виходили з того, що дії позивача не перебували у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП, а відтак відсутні підстави вважати, що він своїми діями сприяв виникненню або збільшенню заподіяної шкоди, що відповідно до положень частини другої статті 1193 ЦК України слугувало б підставою для зменшення розміру відшкодування.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За змістом положень частини першої-третьої статті 1198 ЦК України, розмір доходу фізичної особи-підприємця, втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, що підлягає відшкодуванню, визначається на підставі даних органу доходів і зборів щодо її річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, поділеного на дванадцять. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

Розмір доходу, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Аналіз наведених положень чинного законодаівства свідчить, що розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.

Професійна працездатність - здатність людини якісно виконувати роботу, що передбачена конкретною професією, яка дозволяє реалізувати трудову зайнятість у певній сфері виробництва відповідно до вимог змісту і обсягу виробничого навантаження, встановленого режиму роботи та умов виробничого середовища.

Згідно висновку експерта № 024 від 18 лютого 2016 року ОСОБА_1 втратив загальну працездатність на 55 відсотків, професійну працездатність - на 70 відсотків.

ОСОБА_1 з 17 червня 2003 року перебуває на обліку у Тернопільській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільської області як фізична особа - підприємець.

Урахувавши втрату позивачем 70 відсотків професійної працездатності та установивши, що у господарському році, що передував ушкодженню здоров`я ОСОБА_1 внаслідок ДТП, його дохід від здійснення підприємницької діяльності склав за вирахування податків 54 264,12 грн, а до їх вирахування - 56 664,12 грн, апеляційний суд обгрунтовано виходив з наявності правових підстав для стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на відшкодування позивачу, як фізичній особі-підприємцю, неотриманого ним доходу за 99 місяців у загальному розмірі 451 769,67 грн, який також підтверджено висновком експертного економічного дослідження від 01 лютого 2018 року № 85/18-22.

Посилання в касаційній скарзі на безпідставне включення при розрахунку суми втраченого фізичною особою-підприємцем доходу також податків, є неспроможними, оскільки грунтуються на неправильному тлумаченні заявником положень частини третьої статті 1198 ЦК України.

Безпідставними є також доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції порядку прийняття, як нового доказу висновку експертного економічного дослідження від 01 лютого 2018 року № 85/18-22, оскільки необхідність прийняття зазначеного доказу була викликана неповнотою з`ясування судом першої інстанції сум інфляційних втрат, понесених позивачем на лікування та реабілітацію на, що посилався у апеляційній скарзі ОСОБА_1 , а відтак апеляційний суд відповідно до вимог процесуального законодавства, зобов`язаний був усунути зазначений недолік.

Відносини у цій сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів урегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Судами першої та апеляційної інстанції, не установлено обставин, які б свідчили про те, що цивільно-правова відповідальність ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як власника наземного транспортного засобу «КРАЗ 6510 МДКЗ 6-4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована, що дає підстави для висновку про неспроможність доводів касаційної скарги ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про безпідставне покладення на підприємство відповідальності за шкоду заподіяну позивачеві у межах страхової суми, що належала до сплати страховою компанією.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надав належну правову оцінку наявному у матеріалах справи звіту № 99 від 20 березня 2009 року, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Український експертний центр «Експерт-сервіс авто», яким визначено розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 унаслідок пошкодження його автомобіля. Доказів, які б спростовували правильність зазначеного висновку заявник не надав.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, урахував характер та обсяг фізичних та моральних страждань позивача, порушення його звичного способу життя, докладення значних зусиль для відновлення здоров`я та повернення до нормальних умов життя, та з урахуванням вимог розумності і справедливості дійшов обгрунтованого висновку про визначення позивачу розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неврахування судами попередніх інстанцій при вирішення заявлених ним вимог про відшкодування моральної шкоди фактичних обставин справи, та зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у незмінній після його апеляційного перегляду частині та судове рішення апеляційного суду є законними та обгрунтованими, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ДП «Тернопільський облавтодор»

ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у його незмінній після апеляційного перегляду частині та висновків суду апеляційної інстанцій, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Щодо поновлення виконання судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою судді Верховного Суду від 12 вересня 2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду Тернопільської області, його необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

20 грудня 2017 року у його незмінній після апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Тернопільської області від

07 травня 2018 року.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцова

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик