Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.04.2020 року у справі №214/3609/18

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 214/3609/18

провадження № 61-3836св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Берещенко Руслан Олександрович,

відповідачка - ОСОБА_2,

представник відповідачки - адвокат Фустіченко Анна Вікторівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Фустіченко Анною Вікторівною, на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року у складі судді Ніколенко Д. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів:

Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 06 грудня 2014 року до 07 червня 2018 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, дітей від якого не мають.

У грудні 2014 року він був призваний на військову службу й направлений в зону проведення АТО, а в лютому 2015 року під час виконання бойового завдання потрапив у полон, звідки був звільнений в грудні 2017 року й направлений до шпиталю.

Після його повернення дружина заявила про намір розірвати шлюб.

За період перебування в полоні (2015-2017 роки) та лікування у шпиталі відповідачка отримала належні йому грошові кошти на загальну суму 995 810,16
грн, які складаються з нарахованої йому ПАТ "Кривбасзалізрудком" заробітної плати за 2015-2017 роки в розмірі 529 921,03 грн, нарахованого за 2015-2018 роки військового грошового забезпечення в сумі 415 889,13 грн та наданої Криворізькою міською радою одноразової матеріальної допомоги в розмірі 50 000,00 грн, частину з яких відмовляється повернути.

Посилаючись на наведене, просив поділити спільне майно подружжя, а саме: грошові кошти в розмірі 995 810,16 грн у рівних частинах між ним та відповідачкою, визнавши за кожним із них право особистої власності на грошові кошти в сумі 497

905,08 грн, стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 497 905,08 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано грошові кошти в сумі 995 810,16 грн об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поділено спільне майно подружжя в рівних частках.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові кошти в сумі 497 905,08 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на грошові кошти в сумі 497 905,08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його частку в об'єкті спільної сумісної власності подружжя - грошові кошти в сумі 497 905,08 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що отримані відповідачкою грошові кошти, які належали до виплати її чоловікові ОСОБА_1, є спільним сумісним майном подружжя. Оскільки ОСОБА_2 використала ці кошти не в інтересах сім'ї, їх частину вона повинна повернути позивачу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року змінено в частині визнання грошових коштів в сумі 995 810,16
грн, об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зменшивши її з 995 810,16 грн до 889 089,30 грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року змінено в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на грошові кошти в сумі 497 905,08 грн, зменшивши її з 497 905,08 грн до 444 544,65
грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року змінено в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на грошові кошти в сумі 497 905,08 грн, зменшивши їх з 497 905,08 грн до 444 544,65
грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його частки в об'єкті спільної сумісної власності подружжя - грошових коштів в сумі 497 905,08 грн, зменшивши її з 497 905,08 грн до 444 544,65 грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року змінено в частині стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави судового збору з 4 979,05 грн до 4 445,44 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та, виходячи з фактично отриманих відповідачкою грошових коштів, нарахованих позивачу до сплати, вважав, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є грошові кошти у розмірі 889 089,30 грн, а не 995 810,16 грн, у зв'язку з чим змінив судове рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 через адвоката Фустіченко А. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановити фактичні обставини, оскільки при ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази, судами необґрунтовано відхилено клопотання про витребування доказів та інші клопотання щодо встановлення обставин, які мали значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_2 - Фустіченко А. В. подала пояснення на відзив ОСОБА_1, у яких просить відхилити його, як необґрунтований.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу № 214/3609/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу № 214/3609/18 призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що сторони з 06 грудня 2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Саксаганського районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 червня 2018 року.

В грудні 2014 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу та направлений в зону проведення АТО.

З лютого 2015 року до грудня 2017 року ОСОБА_1 перебував у полоні, а з 04 березня 2018 року до 24 березня 2018 року - на лікуванні в Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький".

За період з січня 2015 року до грудня 2015 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в сумі 155 475,59 грн, з січня 2016 року до грудня 2016 року - 171 207,95
грн, з січня 2017 року до грудня 2017 року - 203 237,49 грн, на загальну суму 529 921,03 грн.

Грошове забезпечення ОСОБА_1, як військовослужбовця в/ч А3283, за період з 24 червня 2015 року до 31 березня 2018 року склало 415 889,13 грн, яке було перераховане на картковий рахунок його дружини ОСОБА_2 згідно з її заявою на ім'я командира військової частини.

На підставі рішення виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради від 31 жовтня 2016 року "Про надання одноразової матеріальної допомоги сім'ям військовослужбовців, які пропали безвісти в зоні проведення антитерористичної операції на сході України або перебувають в полоні" ОСОБА_2 сплачено матеріальну допомогу в сумі 50 000,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що отримані дружиною у період його перебування в зоні АТО та у полоні кошти є спільною сумісною власністю подружжя, проте використані останньою без погодження з ним, поза його волею і не в інтересах сім'ї, у зв'язку з чим просив вирішити питання про їх поділ, стягнувши на свою користь Ѕ їх частину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Так, підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою адвокатом Фустіченко А. В., на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до стаття 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Згідно з частиною 2 статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким фактично погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що отримані ОСОБА_2 грошові кошти, які належали до виплати її чоловікові ОСОБА_1, у вигляді заробітної плати та грошового забезпечення є спільним сумісним майном подружжя, такий висновок судів попередніх інстанцій є правильним та відповідає зазначеним нормам матеріального права.

Проте з висновком судів про те, що відповідачка, використавши їх не в інтересах сім'ї, має компенсувати позивачу половину отриманих коштів, погодитись неможливо.

Судами встановлено, що сторони у справі перебували у шлюбі з 06 грудня 2014 року до 07 червня 2018 року. Доказів про припинення шлюбних відносин між сторонами до зазначеної дати матеріали справи не містять, не встановлено таких обставин й при розгляді справи про розірвання шлюбу.

За період з січня 2015 року до грудня 2015 року ОСОБА_1 нараховано заробітну плату на загальну суму 529 921,03 грн; за період з 24 червня 2015 року до 31 березня 2018 року грошове забезпечення, як військовослужбовцю, - 415 889,13 грн; одноразову матеріальну допомогу - 50 000,00 грн. Зазначені суми перераховувались позивачу під час перебування у шлюбі з відповідачкою.

Згідно з довідками акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" у період з 01 січня 2015 року до 06 квітня 2018 року на карткові рахунки, належні ОСОБА_1, № НОМЕР_1 надійшло заробітної плати 232 675,12 грн, № НОМЕР_2) - 285
174,82 грн.

Грошові кошти з карткових рахунків ОСОБА_1 відповідачка знімала з 20 травня 2015 року до 27 березня 2018 року, тобто у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1.

У поясненнях на позовну заяву відповідачка зазначала, що перед від'їздом до зони АТО позивач віддав їй усі належні йому картки та дозволив користуватися грошовими коштами, що не спростовано останнім.

Відповідно до частини 6 статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Оскільки в судовому засіданні не встановлено фактичне припинення шлюбних відносин між сторонами до розірвання шлюбу, ОСОБА_2 на час використання картки, на яку нараховувалися заробітна плата за 2015-2017 роки, військове грошове забезпечення за 2015-2018 роки, одноразова матеріальна допомога ОСОБА_1, діяла від імені останнього як його дружина, використовувала їх як спільні кошти подружжя, підстав для стягнення 1\2 частини цих коштів на користь позивача не має.

Отже, висновки судів про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про те, що відповідачка повинна компенсувати позивачу 1\2 частину грошей, які були спільним сумісним майном подружжя та були використанні під час шлюбу, є необґрунтованими й такими, що не відповідають зазначеним нормам матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Фустіченко Анною Вікторівною, задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, відмовити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 червня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун