Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №330/2092/18

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 330/2092/18

провадження № 61-12231св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: -Якимівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Акціонерне товариство «Таскомбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року у складі судді

Гусарової В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Якимівського районноговідділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Якимівський районний ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області) та Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», правонаступником якого

є Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») про визнання незаконними постанови та акта державного виконавця, що порушує право власності.

Позовна заява мотивована тим, що електронні торги відбулися незаконно, оскільки вказана квартира була передана іпотекодержателю за ціною, що була визначена на третіх торгах, а не за початковою ціною, яку визначив оцінювач. Майно передане банку на підставі оскаржуваного акта та постанови державного виконавця з порушенням встановленого Законом України «Про іпотеку» десятиденного строку, а тому вважається таким, що не прийнято боржником, іпотека за рішенням суду повинна бути припиненою.

Після ухвалення Якимівським районним судом Запорізької області

від 10 червня 2013 року про стягнення з неї заборгованості на суму

205 644 грн вона добровільно сплатила значну суму заборгованості. Несплачена сума заборгованості складає 109 144 грн, однак це державним виконавцем не враховано в рахунок заборгованості, визначеної рішенням суду.

Зазначає, що банк не заявляв позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Державний виконавець допустив порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», порушив правила черговості звернення стягнення, оскільки не звертав стягнення на кошти боржника.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконним та скасувати акт старшого державного виконавця Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Попової Х. В.

від 04 червня 2018 року № 50433293 про передачу майна в рахунок погашення боргу за виконавчим листом, виданим Якимівським районним судом Запорізької області 18 січня 2013 року № 2/0828/648/2012

та виконавчим листом виданим Якимівським районним судом Запорізької області 18 січня 2013 року № 2/0828/648/2012 АТ «Таскомбанк» об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житлова чотирикімнатна квартира, загальною площею 78,7 кв. м, житловою

50,2 кв. м, яка належить їй на праві власності, за ціною третіх електронних торгів за 236 391,40 грн без урахування ПДВ;

- визнати незаконним та скасувати постанову старшого державного виконавця Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Попової Х. В. від 04 червня 2018 року ВП № 50433293 про передачу

майна в рахунок погашення боргу за виконавчим листом

№ 2/0828/648/2012, виданим 18 січня 2013 року Якимівським районним судом Запорізької області та виконавчим листом 2/0828/648/2012, виданим 18 січня 2013 року Якимівським районним судом Запорізької області

АТ «Таскомбанк» нерухоме майно, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 , а саме а саме - чотирикімнатну квартиру, загальною площею 78,7 кв. м, житловою 50,2 кв. м, яка належить їй на праві власності, за ціною третіх електронних торгів за 236 391,40 грн без урахування ПДВ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 04 лютого

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що АТ «Таскомбанк» не пропустив строк надання згоди про залишення за собою нереалізованого майна, а тому відсутні підстави для визнання незаконними акта та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ «Таскомбанк» не пропустив строк надання згоди про залишення за собою нереалізованого майна та обґрунтовано вважав, що відсутні підстави для визнання незаконними акта та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу

у рахунок погашення боргу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 11 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира була передана на торги не як предмет іпотеки, а як арештоване майно, вказане спростовується матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, після перших та других торгів проводилася уцінка майна саме

відповідно до Закону України «Про іпотеку», а не відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначає, що стягувачу (іпотекодержателю) було відомо про проведення торгів, оскільки ДП «СЕТАМ» завчасно повідомляло стягувача про проведення третіх торгів. І строк, коли стягувач міг скористатися своїм правом та вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, сплив 06 травня 2018 року. Цей строк є присічним і поновленню

не підлягає.

Доводи особи, яка подалавідзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року Якимівський районний ВДВС ГТУЮ у Запорізькій

області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в якому зазначає, що касаційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки мотиви, вказані

у скарзі, не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні в Якимівському районному ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області перебувало зведене виконавче провадження від 21 березня 2016 року

№ 50584070 з виконання виконавчого листа № 2/0828/648/2012, виданого 18 січня 2013 року Якимівським районним судом Запорізької області та виконавчого листа № 2/0828/648/2012 виданого 18 січня 2013 року Якимівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та судових витрат на користь АТ «Таскомбанк» у загальному розмірі

208 851,44 грн (а.с. 51, 56).

Постановою державного виконавця від 06 жовтня 2017 року описано та арештовано майно боржника, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 58-59).

22 грудня 2017 року начальником Якимівського районного ВДВС ГТУЮ

у Запорізькій області направлена заявка на реалізацію арештованого майна ДП «СЕТАМ» (а.с. 67-68).

19 січня 2018 року до Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшло повідомлення від ДП «СЕТАМ» про проведення електронних торгів щодо реалізації предмета іпотеки, лот № 258584,

за початковою ціною 337 702,00 грн.

09 лютого 2018 року надійшло повідомлення про те, що електронні торги за лотом № 258584 не відбулися.

21 березня 2018 року ДП «СЕТАМ» повідомило Якимівський районний ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області, що торги за лотом № 265921 не відбулися

(а.с. 73).

04 квітня 2018 року до Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшов лист від ДП «СЕТАМ» про уцінку лота № 265921 (після уцінки лот - № 271680) - 236 391,40 грн (а.с. 75).

05 травня 2018 року до Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшло повідомлення від ДП «СЕТАМ» від 26 квітня 2018 року за вих. № 901/26-12-18 про те, що електронні торги 26 квітня 2018 року за лотом № 271680 з реалізації предмета іпотеки: чотирикімнатної

квартири АДРЕСА_2 , не відбулися, про що сформовано протокол про проведення електронних торгів від 26 квітня 2018 року № 328658, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна за протоколом № 328658 за лотом № 271680 становить

236 391,40 грн (а.с. 77-78).

15 травня 2018 року стягувач АТ «Таскомбанк» отримав лист державного виконавця про залишення за собою нереалізованого майна, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та надав згоду на залишення непроданого майна, а саме квартири чотирикімнатної, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , про що направив на адресу Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області заяву від 24 травня 2018 року.

25 травня 2018 року на депозитний рахунок Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області надійшли грошова сума від АТ «Таскомбанк»

у розмірі 27 539,96 грн (різниця суми боргу за виконавчим документом -

та суми уціненого арештованого майна 208 851,44 грн - 236 391,40 грн), достатня для сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

04 червня 2018 року старшим державним виконавцем Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Поповою Х. В. винесено постанову про передачу майна АТ «Таскомбанк» у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 2/0828/648/2012, виданим 18 січня 2013 року Якимівським районним судом Запорізької області та виконавчим листом

№ 2/0828/648/2012, виданим 18 січня 2013 року Якимівським районним судом Запорізької області.

Також 04 червня 2018 року старшим державним виконавцем Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Поповою Х. В. складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

19 червня 2018 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають

в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; та інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою-дев`ятою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57цього Закону.

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57цього Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно -

50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57цього Закону.

У разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено випадки, коли реалізація арештованого майна на торгах може не відбутися. У такому випадку, з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження цей Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити виконавець, а саме: повідомити про це стягувача

і запропонувати йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається стягувачу в рахунок погашення боргу,

а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно згідно з частиною дев`ятою статті 61 вказаного Закону.

Судом встановлено, що державним виконавцем Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області направлено стягувачу лист від 07 травня 2018 року за вих. № 6551, в якому було запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна та повідомити виконавця про прийняте рішення протягом десяти робочих днів. Вказаний лист стягувач АТ «Таскомбанк» отримав 15 травня 2018 року (а.с. 79).

24 травня 2018 року АТ «Таскомбанк» направив на адресу Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області заяву від 24 травня 2018 року про надання відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» згоди щодо залишення непроданого майна, а саме: чотирьохкімнатну квартиру

АДРЕСА_2 , яка є предметом іпотеки АТ «Таскомбанк» за собою (а.с. 80).

25 травня 2018 року на депозитний рахунок Якимівського районного

ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області АТ «Таскомбанк» внесена сума у розмірі

27 539,96 грн (різниця суми боргу за виконавчим документом та суми уціненого арештованого майна 208 851,44 грн - 236 391,40 грн), достатня для сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Отже, АТ «Таскомбанк» не пропустив передбачений статтею 61 Закону України «Про виконавче провадження» строк надання згоди про залишення за собою нереалізованого майна, що спростовує доводи касаційної скарги щодо пропуску АТ «Таскомбанк» строку надання згоди про залишення за собою нереалізованого майна.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився

і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що

відсутні підстави для визнання незаконними акта та постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Також правильним є висновок суду про те, що стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 здійснено державним виконавцем на підставі двох виконавчих листів саме про стягнення суми заборгованості, а тому нерухоме майно - чотирикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - було передано на реалізацію не як предмет іпотеки, а як арештоване майно.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не застосував статтю 49 Закону України «Про іпотеку» та дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира передана на торги не як предмет іпотеки, а як арештоване майно, є безпідставними, спростовуються вищезазначеним та матеріалами справи, а саме: заявкою Якимівського районного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій областіна реалізацію арештованого майна від 22 грудня 2017 року № 14822 відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та листами ДП «СЕТАМ»

від 23 лютого та 28 березня 2018 року щодо уцінки арештованого майна (а.с. 67-68, 72, 75).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суд неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 04 лютого

2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 травня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк