Постанова КЦС ВП від 29.01.2020 року

Історія справи

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-819/06

провадження № 61-19540св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - військова частина А3186 міста Дубно,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини А3186 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2006 року, ухвалене у складі судді Бобра К. Ф., та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Максимчук З. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до військової частини А4077, правонаступником якої є військова частина А3186, про стягнення заборгованості з грошової компенсації.

В обґрунтування позову вказував, що він до 27 лютого 2004 року проходив військову службу у військовій частині А4077 міста Дубно, перебував там на речовому і продовольчому забезпеченні. Наказом командира військової частини А4077 міста Дубно № 110 від 1 червня 2004 року його виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням в запас зі скороченням штатів, з правом носіння військової форми.

Вказував, що при виключенні зі списків особового складу військової частини йому не виплачено грошову компенсацію замість невикористаного речового майна в розмірі 4 014,75 грн, гарантовану статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин просив стягнути з відповідача грошову компенсацію замість невикористаного речового майна у розмірі 4 014,75 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з військової частини А4077 міста Дубно, правонаступником якої є військова частина А3186, на користь ОСОБА_1 4 014,74 грн компенсації за неотримане речове майно.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних сил України набув на законних підставах право на отримання грошової компенсації замість речового майна, а відповідач визнав позовні вимоги, про що надав відповідну заяву.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року відхилено апеляційну скаргу військової частини А3186, рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2006 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодися із його висновком про доведеність та обґрунтованість позову, зазначив про додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У лютому 2017 року військова частина А3186 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 8 жовтня 2016 року і ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

У касаційній скарзі військова частина А3186 зазначала, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що даний позов повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі виник у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень управлінських функцій, тому даний спір є публічно-правовим.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3186 про стягнення заборгованості з грошової компенсації передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали, якою передбачено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 9 грудня 2019 року зазначену справу повернуто на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, з тих підстав, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 344/1656/17 (провадження № 14-435цс19) висловила правову позицію щодо юрисдикції спорів у подібних правовідносинах.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до 27 лютого 2004 року проходив військову службу у військовій частині А4077 міста Дубно, перебуваючи на речовому і продовольчому забезпеченні. Наказом командира цієї ж військової частини № 110 від 1 червня 2004 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням в запас зі скороченням штатів, з правом носіння військової форми.

З довідки-розрахунку № 12, виданої 21 червня 2004 року військовою частиною А4077 міста Дубно, суди встановили, що розмір належної позивачу грошової компенсації за речове майно складає 4 014,74 грн, право на отримання якої у ОСОБА_1 виникло до 11 березня 2000 року.

Також апеляційний суд встановив, що військова частина А3186 є правонаступником військової частини А4077 відповідно до наказу командира повітряного командування «Захід» № 282/ДСК від 21 серпня 2006 року «Про розформування 13 авіаційної комендатури повітряного командування «Захід» (умовне найменування військова частина А4077 міста Дубно )».

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Частина перша статті 15 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами, передбачала, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Частиною другою статті 2 КАС України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України у тій редакції Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України (частина третя статті 6 КАС України у тій же редакції).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 15 частини першої статті 3 КАС України у тій же редакції Кодексу).

Аналогічні визначення закріплені і в чинній редакції КАС України, зокрема, за пунктом 17 частини першої статті 4 якого публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; а частиною четвертою статті 19 КАС України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 до 27 лютого 2004 року проходив військову службу у військовій частині А4077 міста Дубно, правонаступником якої є військова частина А3186.

Звертаючись з відповідним позовом, позивач посилався на те, що при виключенні зі списків особового складу військової частини йому не виплачено грошову компенсацію замість невикористаного речового майна, гарантовану статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 14-435цс19, спір стосовно відшкодування матеріальної шкоди, завданої неналежним речовим забезпеченням під час проходження військової служби є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до військової частини А3186 про стягнення заборгованості з грошової компенсації підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК Українивизначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За правилами частини першої статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу військової частини А3186 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 18 жовтня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А3186 про стягнення заборгованості з грошової компенсації закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов