Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №622/373/16ц

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року

м. Київ

справа № 622/373/16-ц

провадження № 61-1717 св 18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_4,

відповідач ОСОБА_5,

третя особа ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітньої дочки у складі суддів: Кокоші В.В., Черкасова В.В., Міненкова Н.О. від 2 листопада 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_7 відкрито касаційне провадження в указаній справі.

15 січня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, стягнення додаткових витрат на дитину.

Позов мотивовано тим, що позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який розірвано на підставі рішення Золочівського районного суду Харківської області. У цьому шлюбі 20 лютого 1998 року у них народилась дочка ОСОБА_6, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

ОСОБА_6 навчається на третьому курсі у медичному коледжі Харківської медичної академії післядипломної освіти на відділенні «Медсестринство 1» за спеціальністю «Сестринська справа» на денній формі навчання за контрактом. Термін навчання з 1 вересня 2013 року по 28 липня 2016 року. До досягнення дочкою повноліття ОСОБА_4 оплатила навчання дочки у медичному коледжі Харківської медичної академії післядипломної освіти в сумі 28 437 грн. 96 коп.

Відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, а вона не має змоги самостійно утримувати дитину, оскільки дочці необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, придбання одягу, харчування, підручників, тощо.

Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23-х років, а також у рахунок відшкодування 1/2 частини додаткових витрат, понесених позивачем на утримання дочки ОСОБА_8 до досягнення нею повноліття, у розмірі 14 218 грн. 98 коп. та судові витрати в розмірі 556 грн. 72 коп., а всього 14 775 грн. 70 коп.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 29 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 частину додаткових витрат на дитину в розмірі 14 218 грн. 98 коп. та судові витрати в розмірі 556 грн. 72 коп., а всього 14 775 грн. 70 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня ОСОБА_6 продовжує навчання у медичному коледжі Харківської медичної академії післядипломної освіти, потребує матеріальної допомоги, яку відповідач має можливість надати.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 частини додаткових витрат на дитину в розмірі 14 218 грн. 98 коп. та судові витрати в розмірі 556 грн. 72 коп., а всього 14 775 грн. 70 коп. та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь позивача додаткових витрат на дочку та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив із відсутності правових підстав для задоволення позову. Позивач просить стягнути з ОСОБА_5 додаткові витрати на утримання дитини на підставі статті 185 СК України, оскільки батько дитини зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на її утримання, що викликані особливими обставинами, а тому з відповідача підлягає стягненню половина вартості сплачених позивачем коштів на виконання укладеного між позивачем та навчальним закладом договору про підготовку фахівця в розмірі 14 218 грн. 98 коп. Однак, стягуючи з ОСОБА_5 на користь позивача додаткові витрати на дитину, суд першої інстанції не врахував, що додаткові витрати були викликані не особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, а у зв'язку з бажанням ОСОБА_6 продовжити навчання у медичному коледжі Харківської медичної академії післядипломної освіти за спеціальністю «Сестринська справа».

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат на дитину та в цій частині залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що статтею 185 СК України встановлений обов'язок батька брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. При цьому додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. У зв'язку навчанням дитини в медичному коледжі Харківської медичної академії на денному відділенні виникла необхідність оплати за її проживання у гуртожитку. З метою такої оплати була внесена грошова сума у розмірі 28 437 грн. 96 коп. Вважає, що додаткові витрати, які виникли необхідністю для дитини проживання у гуртожитку у період навчання, враховуючи денну форму навчання та те, що дитина має постійне проживання поза межами міста Харкова, можуть бути визнані додатковими витратами, що викликані особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Факт фактичної сплати позивачем за навчання та проживання в гуртожитку у розмірі28 437 грн. 97 коп. підтверджено належним чином.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Разом з тим, статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Саме такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15.

Отже, у вказаній цивільній справі, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, постановлене з урахуванням статей 60, 212, 215 ЦПК України (у редакції від 18 березня 2004 року № 1618-IV).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 2 листопада 2016 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на дитину - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцова

Г. І. Усик