Постанова

Іменем України

28 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 2-1201/2005

провадження № 61-13700св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_5, Уторопська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2005 року у складі судді: Гордія В. І. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Пнівчук О. В., Соколовського В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_5, Уторопської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про скасування заповіту.

Позовні вимоги мотивовані тим, що її син - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_7 був одружений, однак розлучився. Від першого шлюбу залишилась дочка, яка на момент пред'явлення позову була неповнолітньою. У подальшому син ОСОБА_7 проживав у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем ОСОБА_4 та усиновив ОСОБА_5

У зв'язку з отриманням травми ОСОБА_7 був цілком паралізованим, не міг рухатись, а також володіти руками.

Після смерті сина позивач звернулась до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, де дізналась про існування заповіту від імені сина на користь ОСОБА_5

Із змісту заповіту позивачу стало відомо, що він посвідчений секретарем Уторопської сільської ради за місцем проживання заповідача ОСОБА_7 Також, як зазначено в заповіті, він підписаний свідками на прохання заповідача, оскільки останній через хворобу не міг самостійно підписати документ.

Проте, зі слів свідків, позивачці стало відомо, що насправді заповіт був підписаний у приміщенні Уторопської сільської ради, а не за місцем проживання заповідача.

Позивач зазначила, що за життя ОСОБА_7 не мав наміру складати заповіт і тим більше позбавляти спадщини свою дочку. У день складання спірного заповіту позивач із старшим сином відвідувала заповідача, однак не бачили там секретаря сільської ради, а син не висловлював бажання оформити заповіт. Посилаючись на вказане, ОСОБА_2 просила скасувати заповіт від 22 березня 2005 року, посвідчений секретарем Уторопської сільської ради від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5

Рішенням Косівського районного суду від 02 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_5, Уторопської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про скасування заповіту задоволено. Скасовано заповіт, посвідчений секретарем Уторопської сільської ради Косівського району 22 березня 2005 року від імені ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів мотивовані тим, що заповіт від 22 березня 2005 року складено із порушенням процедури, визначеної ЦК України.

У вересні 2016 року ОСОБА_5 через представника ОСОБА_6 подав касаційну скаргу на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірний заповіт було складено секретарем Уторопської сільської ради зі слів заповідача у нього вдома та підписаний довіреними особами, оскільки заповідач втратив рухомість верхніх і нижніх кінцівок. При складанні заповіту секретарем сільської ради були дотримані вимоги статті 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на момент підписання заповіту), пункту 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, статей 207 та 1247 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2017 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_5 є сином покійного ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

22 березня 2005 року був посвідчений заповіт секретарем Уторопської сільської ради ОСОБА_8., яким ОСОБА_7 заповів все своє майно на користь ОСОБА_5 За змістом заповіту, у зв'язку із втратою рухомості верхніх і нижніх кінцівок громадянином ОСОБА_7, на його особисте прохання у його присутності та у присутності секретаря Уторопської сільської ради - ОСОБА_8. заповіт підписано громадянами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Заповіт посвідчено на дому, у зв'язку з нерухомістю.

Судом першої інстанції у судовому засіданні встановлено із показань свідка ОСОБА_8, секретаря Уторопської сільської ради, яка посвідчила заповіт, що заповіт був складений поза межами помешкання заповідача ОСОБА_7, оскільки у свідків (ОСОБА_10 та ОСОБА_9.) не було паспортів.

Позивач ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2016 року до участі у справі залучено правонаступника після смерті позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

При задоволенні позову суди зробили висновок, що заповіт від 22 березня 2005 року складено із порушенням процедури, визначеної ЦК України.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Позивач звернулась до суду з позовом про скасування заповіту.

Аналіз змісту глави 85 ЦК України свідчить, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 ЦК України). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права (у разі його порушення, невизнання або оспорювання) та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналіз змісту рішення суду першої інстанції свідчить, що відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги частково визнала і не заперечувала, щоб все майно було поділене на три частини. Із цим визнанням позову відповідачем погодився й апеляційний суд. При цьому ОСОБА_4 діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_5

Згідно частини п'ятої статті 174 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За таких обставин суди не звернули увагу на те, що цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, а також на те, що визнання позову законним представником відбулося всупереч інтересам малолітнього ОСОБА_5 Тому у задоволенні позову про скасування заповіту слід відмовити.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка підписана представником ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_3, до ОСОБА_4, яка діяла в інтересах малолітнього ОСОБА_5, Уторопської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, про скасування заповіту.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2005 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 липня 2016 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило