Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2019 року у справі №662/1724/18

Постанова

Іменем України

21жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 662/1724/18

провадження № 61-9300 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області у складі судді Тимченко О. В. від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г., від 02 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, у якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю шість місяців для звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ помер її батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки, що розташовані на землях сільськогосподарського призначення в с. Подове Новотроїцького району Херсонської області.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску встановленого законом строку позивач посилалася на те, що про смерть батька дізналась лише у червні 2018 року, оскільки з середини 2016 року зв'язок із ним було втрачено, здійснення антитерористичної операції на території м. Луганська унеможливило її поїздку до батька, а родичі приховали факт смерті батька. Також зазначила, що протягом 2017 року тяжко хворіла, потребувала стороннього догляду, внаслідок чого стан здоров'я та матеріальне становище перешкодили їй прийняти спадщину у встановлені законом строки.

Вказані обставини, на думку позивача, є поважними причинами пропуску встановленого строку для прийняття спадщини та є підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не підтвердила належними та допустимими доказами наявність поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій із прийняття спадщини, оскільки сама по собі відсутність інформації про смерть спадкодавця та перебування позивача на лікуванні не може свідчити про об'єктивні та непереборні перешкоди для реалізації нею права на подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 1269 1270 1272 ЦК України, оскільки наведені позивачем обставини є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Так, судами не враховано, що через неможливість провідати батька у зв'язку із проведенням на території м. Луганська антитерористичної операції, вона не могла знати про його смерть.

Крім того, судами не надано належної правової оцінки тим обставинам, що її тітки ОСОБА_4, ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_5 умисно приховали смерть її батька, а відповідач у справі не повідомила нотаріуса про існування іншого спадкоємця.

Ці обставини у сукупності з її тривалим лікуванням у 2017 році є об'єктивними причинами для поновлення строку для прийняття спадщини, які суди безпідставно не взяли до уваги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1,1978 року народження, є донькою ОСОБА_3, якийпомер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.

Луганськ.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 11,47 га, що розташовані на території Подовської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області.

З заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася сестра спадкодавця, ОСОБА_2, за якою рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 31 січня 2018 року (а. с. 20) визнано право власності на земельні ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3

Державний нотаріус Новотроїцької державної нотаріальної контори Шиман Н. Л. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, що підтверджується постановою від 01 серпня 2018 року (а. с. 4).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16.

Сам по собі факт незнання про смерть спадкодавця, без встановлення об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Такий висновок узгоджується з нормами, викладеними в статтях 1222 1220 1269 1270 1272 ЦК України, якими регулюються питання порядку прийняття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", вирішуючи питання щодо визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Не можуть бути визнані поважнимитакі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів, дав належну оцінку обставинам, на які посилалася позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у неї об'єктивних, непереборних і істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3

Так, суди оцінили надані позивачем медичні документи, які не містять даних про її стаціонарне лікування протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (а. с. 12-18,59) і дійшли вірного висновку про те, що стан її здоров'я не був об'єктивною перешкодою щодо її обізнаності про смерть батька та звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Суди врахували, що проживання спадкодавця в зоні проведення антитерористичної операції не виключало можливості позивача спілкуватись з батьком за допомогою засобів зв'язку та бути обізнаною про обставини його життя та смерті, однак позивач протягом останніх років життя батька припинила спілкування з ним, що також підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Крім того, свідок ОСОБА_8 засобами телефонного зв'язку повідомляв позивача про смерть батька, однак остання відмовилася приїхати і нести витрати на поховання.

За таких обставин, приховання відповідачем факту смерті спадкодавця не може бути поважною причиною пропуску позивачем строку для прийняття спадщини, оскільки про це остання мала об'єктивні можливості бути обізнаною, і не мала перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.

Враховуючи зазначене, а також відсутність доказів, що позивач мала захворювання, які унеможливили її обізнаність про смерть батька та звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, суди дійшли вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини в розумінні частини 3 статті 1272 ЦК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини зводяться до необхідності переоцінки доказів.

Разом з тим, нова оцінка доказів у справі виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара