Історія справи

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 623/2746/16-ц

провадження № 61-30219св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Сімоненко В.М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, Ізюмська міська рада Харківської області,

треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Гуренко М. О. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, Ізюмської міської ради Харківської області, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження житловим приміщенням, відшкодування (збитків) шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок належить 9/50 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Співвласниками цього двохповерхового будинку є ОСОБА_5, яка займає квартиру НОМЕР_1 на 2 поверсі, що розташована над квартирою позивача; ОСОБА_6, яка займає квартиру НОМЕР_2 та ОСОБА_7, який займає квартиру НОМЕР_3

Позивач зазначає, що у 2013 року ОСОБА_5 самостійно захопила земельну ділянку зі сторони дороги вул. Пушкінської та з боку від входу в її двір, та до стіни її квартири, огородила вказану ділянку шиферним парканом та стіною із шлакоблоку висотою 2 метри та завезла декілька машин (20-25 одиниць) землі та піску, засипала стіну житлового приміщення квартири позивача, що призвело до затікання дощової води в квартиру позивача, руйнування стелі, підлоги, стін, в зв'язку з чим житлове приміщення позивача вражено грибком та вже два роки не висихає.

На неодноразові вимоги привести відповідачем земельну ділянку в належний стан та звільнити від землі стіну квартири, відповідач не реагувала.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просила зобов'язати її саму усунути перешкоди у здійсненні нею права користуванням та розпорядженням нею житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_3 провести відновлюваний ремонт квартири; звільнити стіну свого житлового приміщення від землі, привести прилеглу до будинку земельну ділянку в належний стан, знизивши земельний рельєф до рівня, до відмітки пола першого поверху квартири НОМЕР_4 згідно Державних будівельних норм України В.2.2-15-2005; зобов'язати ОСОБА_5 не перешкоджати їй в проведенні вищевказаних відновлюваних та ремонтних робіт своєї квартири; стягнути з відповідача на її користь матеріальні збитки в сумі 28 624 грн відповідно до експертної оцінки вартості відновлюваного ремонту квартири від 06 жовтня 2015 року та за сплату послуг експертів в сумі 4 100 грн, за сплату правової допомоги в сумі 1 500 грн та витрати по сплаті судового збору, а всього 35 326,40 грн; зобов'язати ОСОБА_5 прибрати незаконно зведений нею паркан, розташований біля стіни будинку квартири позивача і до дороги на вул. Пушкінській, та звільнити незаконно захоплену нею ділянку від будівельного сміття.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5, прибрати незаконно зведений паркан, розташований біля стіни будинку квартири ОСОБА_4 і до дороги на вул. Пушкінській та звільнити незаконно захоплену ділянку від будівельного сміття.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача матеріальні збитки в сумі 28 600 грн відповідно до експертної оцінки вартості відновлювального ремонту квартири від 06 жовтня 2015 року та за сплату послуг експертів в сумі 4 100 грн, за сплату правової допомоги в сумі 1 500 грн та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що своїми противоправними діями ОСОБА_5 порушила Державні будівельні норми України. У зв'язку із чим, наявні правові підстави для відшкодування збитків позивачу, які підтверджуються звітом експерта про оцінку вартості відновлюваних робіт квартири і висновком експерта про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних систем квартири позивача. Отже також, наявні правові підстави для зобов'язання ОСОБА_5 прибрати незаконно зведений паркан та звільнити незаконно захоплену ділянку від будівельного сміття.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивачу завдана майнова шкода неправомірними діями ОСОБА_5, позивачем доведено належними та допустимими доказами вартість ремонтних робіт, необхідних для відновлення її порушеного права. При цьому, законними та обґрунтованими є вимоги про зобов'язання відповідача прибрати зведений нею паркан, оскільки порядок користування відповідною земельною ділянкою між сторонами не встановлено, земельну ділянку не поділено, а доказів отримання дозволу інших співвласників домоволодіння на встановлення вказаного паркану відповідачем не надано.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій, залишено поза увагою, що погіршення технічного стану квартири позивача відбувається не в результаті встановленої підпірної стіни, яку ОСОБА_5 встановила з метою поліпшення раніш встановленої відмостки для стікання талої води, а в результаті того, що ця стіна знаходиться в землі. Відповідач зазначає, що зазначений будинок дуже старий, при його будівництві ці приміщення в яких знаходиться квартира позивача, були підсобними приміщеннями, крім того позивач належним чином не підтримує її технічний етан. Фактично такий технічний стан квартири не лише у позивачки, а і у інших співвласників житлового будинку.

Крім того, ОСОБА_5 вважає, що для вирішення цього спірного питання повинна була бути призначена судово-будівельна експертиза для встановлення причин затікання води до квартири позивача, що приводить до її замокання, зазначила, що якщо б вона була присутня в судовому засіданні то таке клопотання нею було б заявлено.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що про причинно-наслідковий зв'язок між наведеними протиправними діями відповідача та погіршенням технічного стану її квартири та в цілому житлового будинку було встановлено судом на підставі досліджених в судових засіданнях обставин справи та документів, зокрема витребуваними матеріалами із відділу місцевої поліції за 2014, 2015 роки, підтверджується відповіддю Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції від 01 червня 2016 року, обстеженням комісії Ізюмської міської ради Харківської області домоволодіння АДРЕСА_3 від 21 липня 2016 року, звітом незалежної оцінки відновлюваних робіт від 06 жовтня 2015 року, висновком про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних систем квартири АДРЕСА_3 від 05 червня 2016 року.

29 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 18 липня 1988 року належить 9/50 частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Співвласниками цього двохповерхового будинку АДРЕСА_3 є ОСОБА_5, яка займає квартиру НОМЕР_1 на 2 поверсі, що розташована над квартирою позивача; ОСОБА_6, яка займає квартиру НОМЕР_2 та ОСОБА_7, який займає квартиру НОМЕР_3

У 2013 році ОСОБА_5 огородила шиферним парканом земельну ділянку зі сторони дороги вул. Пушкінської та з боку від входу в її двір, та до стіни квартири позивача, звела стіну із шлакоблоку, а також завезла декілька машин (20-25 одиниць) землі та піску, засипала стіну житлового приміщення квартири позивача, що призвело до затікання дощової води в квартиру позивача, руйнування стелі, підлоги та стін.

Установлено, що з обстеження домоволодіння АДРЕСА_3 у м. Ізюмі, проведеним працівниками Управління житлово-комунального господарства, відділу землевпорядкування виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, головним архітектором м. Ізюм, вбачається, що внаслідок здійсненого ОСОБА_5 самовільного будівництва підпірної стіни з влаштуванням дворової території на різних рівнях єдиного домоволодіння, дощові та талі води накопичуються поряд з зазначеним об'єктом, що призводить до замокання стін першого поверху домоволодіння (власник ОСОБА_4.)

Відповідно до частини першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Установлено, що відповідно висновку про технічний стан будівельних конструкцій та інженерних систем квартири на АДРЕСА_3 від 25 червня 2016 року, внаслідок виконання вертикального планування ґрунту зовнішня стіна квартири НОМЕР_4 до рівня перекриттів знаходиться нижче рівня землі. Даний вид вертикального планування ґрунту порушує вимоги Державних будівельних норм України В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення». Вертикальне планування земельної ділянки, по зовнішній стінці бокового фасаду з боку вул. Пушкінська, не забезпечує: організацію відводу поверхневих вод (зливових, паводкових та талих вод) з земельної ділянки; зниженню рівня ґрунтових вод; відводу зливових вод від зони жилої споруди; повної ізоляції від інших стоків відведення зливових вод з двору. Відсутність організованого відведення зливових вод, а також виконане вертикальне планування земельної ділянки до рівня другого поверху, по зовнішній стінці бокового фасаду з боку вул. Пушкінській, призводить до того, що жилі та підсобні приміщення квартири НОМЕР_4 знаходяться у стані підвищеної вологості та порушенні температурного режиму.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Установлено, що відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту від 06 жовтня 2015 року, вартість відновлювального ремонту квартири за адресою: АДРЕСА_4, складає 28 600 грн без урахування податку на додану вартість.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 визначених коштів на відшкодування спричиненої позивачу матеріальної шкоди (збитків) та зобов'язання відповідача прибрати зведений нею паркан, оскільки порядок користування відповідною земельною ділянкою між сторонами не встановлено, земельну ділянку не поділено, та відсутні докази отримання дозволу інших співвласників домоволодіння на встановлення цього паркану.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що погіршення технічного стану квартири позивача відбувається не в результаті встановленої підпірної стіни, яку ОСОБА_5 встановила з метою поліпшення раніш встановленої відмостки для стікання талої води, а з інших підстав, не заслуговують на увагу, оскільки не спростованні під час розгляду справи по суті належними та допустимими доказами, висновком компетентного органу, зокрема, які відповідач мала право подати в судовому засіданні в якості заперечень позовних вимог.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 стосовно того, що якби вона була присутня в судовому засіданні, то заявила клопотання про призначення судово-будівельної експертизи, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на запит Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, за відомостями адресно-довідкового підрозділу Головного управляння Державної міграційної служби України ОСОБА_5 проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 Відповідач, належним чином повідомлялась про призначенні судові засідання про що свідчить, зокрема зворотне повідомлення від 11 листопада 2016 року відправлене за адресою: АДРЕСА_5, яке повернуто до суду з вказівкою «за закінченням терміну зберігання»; повістка про виклик до суду від 28 грудня 2016 року, згідно з рекомендованим повідомлення, яка повернута до суду з вказівкою «за незапитом»; повістка про виклик до суду від 16 лютого 2017 року, згідно з рекомендованим повідомлення, яка повернута до суду з вказівкою «за закінченням терміну зберігання»; так як і апеляційна скарга подана особисто ОСОБА_5 на рішення суду першої інстанції, що додатково підтверджує обізнаність відповідача про наявність судового розгляду цієї справи.

Інші доводи касаційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що відповідно до положень статті 400 ЦПК знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. М. Сімоненко