Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.02.2018 року у справі №442/646/17

Постанова

Іменем України

28 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 442/646/17

провадження № 61-4917 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року у складі судді Хомика А. П. та на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року у складі суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення коштів на неповнолітніх дітей.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та відповідачем у 2005 році було укладено шлюб, від якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач приймає участь у вихованні дітей та у вирішені їх побутових проблем епізодично, вона не отримує жодної матеріальної допомоги на утримання дітей.

Позивач працює неофіційно та отримує заробітну плату в сумі близько 2500 грн на місяць. Інших доходів у неї немає.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягувати з відповідача аліменти на її користь в твердій грошовій сумі в розмірі 845 грн щомісячно з індексацією відповідно до законодавства на кожну дитину, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом, який мотивував тим, що діти проживають разом з ним, що підтверджується актом обстеження фактичного проживання. Він був мобілізований до Збройних сил України, брав участь у бойових діях в зоні проведення АТО, де йому нараховувалась та виплачувалась заробітна плата. Окрім того, у мирному житті він займається підприємницькою діяльністю. Діти перебувають на його утримані, а відповідач ухиляється від утримання дітей, їх виховання, не піклується про їх здоров'я, духовний розвиток.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_5 аліменти на його користь в твердій грошовій сумі в розмірі 845 грн щомісячно з індексацією відповідно до законодавства на кожну дитину, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з зустрічним позовом до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 845 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 9 березня 2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави 640 грн судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що після розгляду справи судами ОСОБА_5 виїхала до Республіки Польща на заробітки, тому не займатиметься вихованням дітей. Вказав, що на даний час діти проживають у бабусі, проте він звернувся до органу опіки та піклування з проханням визначити місце проживання дітей з ним, оскільки його дохід більший ніж у матері дітей.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що сторони є батьками неповнолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 січня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

Діти з народження зареєстровані разом з батьками в АДРЕСА_1 в будинку, який належить на праві власності ОСОБА_4, однак, після розірвання шлюбу між сторонами, з 9 березня 2017 року проживають разом з матір'ю ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, окремо від батька, що визнає ОСОБА_4

Разом із тим, згідно із розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації від 7 червня 2017 року № 166, місце проживання дітей визначено з матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2.

ОСОБА_5 з червня 2016 року офіційно не працює, проте, з її слів отримує щомісячний дохід в розмірі близько 2500 грн.

ОСОБА_4 займається підприємницькою діяльністю, але свій дохід не називає, має у власності земельну ділянку та житловий будинок в АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із положеннями частин першої та другої статті 181 СК України, той з батьків, з яким проживають діти, має право на одержання матеріального утримання (аліментів) на дітей від іншого з батьків, який проживає окремо від дітей.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частини другої цієї статті, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на дітей щомісячно в розмірі по 845 грн на кожну дитину, суди виходили із рівності обов'язку батьків забезпечити своїм дітям встановлений законом прожитковий мінімум для дітей такого віку, який на момент розгляду справи становив 1689 грн.

Суд зобов'язаний виходити з того, що право на отримання аліментів має той з батьків, з яким в дійсності проживає неповнолітня дитина на час вирішення спору та для забезпечення якої саме й призначаються стягувані аліментні платежі. Зазначені виплати мають винятково цільовий характер, не призначаються для використання батьками на власні потреби, а виключно мають бути спрямовані для забезпечення та створення належних умов для виховання та розвиток неповнолітніх дітей.

Стягуючи аліменти з батька на користь матері, суди правильно врахували той факт, що діти проживають разом з ОСОБА_5, перебуваючи на її утриманні. З огляду на це, судові рішення є справедливими та об'єктивними, повною мірою відповідають інтересам дітей у правовідносинах сторін, що фактично між ними склалися.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 не займатиметься вихованням дітей є припущеннями та не можуть бути прийняті до уваги.

Доводи ОСОБА_4 про те, що його дохід є значно більшим від доходу матері дітей та його звернення до органу опіки та піклування з метою визначення місця проживання дітей з ним - безпідставні, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами. Крім того, такі доводи не впливають на результат перегляду судових рішень, оскільки предметом розгляду справи є стягнення аліментів, а не визначення місця проживання дітей.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта