Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.12.2021 року у справі №442/60/21

Постанова

Іменем України

24 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 442/60/21

провадження № 61-18710св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

відповідач - Дрогобицька міська рада,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Роксолани Василівни, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у складі судді Медведика Л. О. від 11 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мукуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В., від 25 жовтня 2021 року.

Основний зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом

до Дрогобицької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лютик Р. В., ОСОБА_4, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер їхній батько - ОСОБА_5. Після смерті батька вони фактично прийняли спадщину, оскільки займалися організацією його похорону, однак пропустили строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивачі вказували, що причиною пропуску шестимісячного строку слугувало й те, що мав місце похорон їхнього дядька, а у державі введені карантинні обмеження. Пропустивши шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька, вони змушені звернутися до суду із цим позовом.

Із урахуванням зазначеного, позивачі просили позов задовольнити, визначити їм додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 11 лютого 2021 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_1 та ОСОБА_6 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном в один тиждень з дня вступу рішення в законну силу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством надано особам, які пропустили строк на прийняття спадщини, право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зважаючи на зазначені в позовній заяві обставини, міськрайонний суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задоволено.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 11 лютого 2021 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9, ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоспадкоємцями, крім позивачів, є дружина спадкодавця ОСОБА_4 та їх спільна дочка ОСОБА_10, яка відмовилась від прийняття спадщини у користь матері ОСОБА_4. Саме за заявою дружини спадкодавця відкрита спадкова справа, на що суд першої інстанції не звернув уваги, а тому саме до неї мав бути пред'явлений позов, а не до Дрогобицької міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2021 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року

і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та постанові

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

від 25 лютого 2021 року у справі № 552/3667/19 (пункт 1 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також

не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявниквказує, що хоча визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, однак встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Враховуючи положення статті 12 ЦПК України, з'ясувавши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд має роз'яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. Судом першої інстанції не було роз'яснено позивачам їх право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. Через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, позивачі позбавлені можливості на реалізацію свого права на спадкування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків апеляційного суду, яким правильно застосовано норми процесуального права. Зазначає, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого шестимісячного строку. Вказує, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, який був батьком ОСОБА_11 та ОСОБА_2.

ОСОБА_1 займалася похованням батька, що підтверджується договором-замовленням на організацію поховання від 01 березня 2020 року та свідоцтвом про поховання від 01 березня 2020 року.

22 грудня 2020 року із заяво про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 звернулася дочка спадкодавця, ОСОБА_1, а 28 грудня 2020 року - син спадкодавця, ОСОБА_2, які не подали доказів прийняття спадщини після смерті батька, що встановлено постановою приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лютик Р. В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 грудня 2020 року.

Вказаною постановою приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лютик Р. В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 грудня 2020 року зазначено, що 25 вересня 2020 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася ОСОБА_4,1971 року народження, дружина ОСОБА_5,1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_4 вказала, що спадкоємцями, згідно статті 1261 ЦК України є діти спадкодавця, ОСОБА_10, ОСОБА_12 та ОСОБА_2. Від ОСОБА_10 26 червня 2020 року надійшла заява про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пункту 1, 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При зверненні до суду із цим позовом позивачі посилалися на те, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їхнього батька ОСОБА_5 вони прийняли спадщину, оскільки займалися організацією похорону батька, однак пропустили строк звернення до нотаріуса з поважних причин.

Позивачі звернулися до суду після того, як постановою приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Лютик Р. В. від 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв'язку із пропуском строку для прийняття спадщини.

У постанові приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 28 грудня 2020 року зазначено, що 25 вересня 2020 року із заявою про прийняття спадщини за законом (в межах шестимісячного строку) звернулася спадкоємиця ОСОБА_4 (дружина спадкодавця), про що було відомо позивачам після ознайомлення з цією постановою. Свої позовні вимоги позивачі пред'явили до Дрогобицької міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Частиною 2 статті 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Саме позивач визначає у позові відповідачів, до яких пред'явлено вимоги.

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційних суд правильно виходив із того, що заявлені позивачами вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_4 (дружини спадкодавця), яка прийняла спадщину та яка до участі в справі в якості відповідача залучена не була. Позивачі, будучи обізнаними про те, що дружина спадкодавця прийняла спадщину, подали позов до неналежного відповідача - Дрогобицької міської ради і клопотань про залучення ОСОБА_4 в якості відповідача за цим позовом не заявляли.

Позивачі не позбавленні права на звернення до суду з вимогами до належних відповідачів.

Враховуючи, що позивачі пред'явили позов до неналежного відповідача - Дрогобицької міської ради, висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович