Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №701/932/18

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №701/932/18

провадження № 61-4898св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом Маньківської районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Дзензелівська сільська рада, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою Маньківської районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.

учасники справи:

позивач - Маньківська районна державна адміністрація в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

представник позивача - ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Дзензелівська сільська рада Маньківського району Черкаської області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Маньківська районна державна адміністрація в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з

ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особисті рахунки дітей.

Позовна заява мотивована тим, що з 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителі АДРЕСА_2 перебувають на обліку служби у справах дітей районної Маньківської державної адміністрації перебувають за умовами проживання і виховання яких, як за усиновленими дітьми, проводиться нагляд.

Діти проживають з батьком ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_5 Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати -усиновлювач ОСОБА_6 загинула в 2013 році в автокатастрофі.

У 2013-2014 роках були зафіксовані порушення прав дітей у родині, а саме, неналежний їх догляд та утримання: діти не мали належного одягу, не мали доступу до телевізора, преси, мали заборони на харчування та спілкування з однолітками. ОСОБА_3 почав надмірно займатися веганством та насильно насаджував даний тип вегетаріанства дітям. Дітям було висунуто заборону харчуватися в шкільній їдальні, з`явилась підозра про недоїдання дітьми, про що було неодноразово вказано батькові, як в коректній формі, так і у формі вимоги. ОСОБА_1 перестала відвідувати шкільні гуртки, музичну школу, дітям заборонялось приймати у себе друзів, однолітків та самим ходити у гості.

З жовтня 2013 року по лютий 2017 року родина ОСОБА_2 на території району не проживала. При поверненні на проживання до АДРЕСА_2 на родину почали надходити скарги: діти були недоглянуті, не були забезпечені продуктами харчування, медичний нагляд був неналежний, були звернення на рахунок перевірки підозри у дівчинки захворювання на анорексію.

22 травня 2018 року діти в черговий раз пішли з дому. В Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області діти надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23 травня 2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей

в м. Умань».

ОСОБА_3 було притягнуто до відповідальності згідно статті 173-2 КУпАП.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 07 грудня

2018 року, у складі судді Маренюка В. Л. позов задоволено.

Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 12 вересня 2018 року і до досягнення ОСОБА_1 повноліття, а з 20 липня 2023 року в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ним повноліття.

Суд ухвалив, що аліменти повинні перераховуватись на особисті рахунки дітей у відділенні Державного ощадного банку України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд враховує, що така міра сімейно-правової відповідальності має на меті, насамперед, захист інтересів дітей, а також той факт, що відповідач не тільки не виконує своїх обов`язків щодо виховання дітей, а й може негативно впливати на їх виховання та на психічний стан дітей.

Місцевим судом також вирішено питання щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, оскільки батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивовано відсутністю обґрунтованих та беззаперечних підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Апеляційний суд не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , оскільки вважає його недостатньо обґрунтованим та мотивованим, так як він не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей. Крім того, колегія суддів вважає, що думка дітей в силу їх віку щодо вирішення цього спору повинна обов`язково бути врахована та вислухана.

Суд апеляційної інстанції також вважав за доцільне попередити відповідача про зміну ставлення до виховання дітей.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, Маньківська районна державна адміністрація в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 , просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки апеляційного суду не відповідають обставинам справи, справу вирішено з неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Судом не взято до уваги, що діти є малолітніми, самовільно неодноразово залишали сім`ю через прояви тривалого фізичного, психологічного та економічного насилля зі сторони батька. Не враховано, що ОСОБА_3 не забезпечив належні умови, які потрібні для проживання та утримання дітей.

Доводи інших учасників справи

Доводи відзиву ОСОБА_3 на касаційну скаргу зводяться до того, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, висновки суду не спростовують, на їх законність не впливають.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 2010 року на обліку служби у справах дітей районної Маньківської державної адміністрації перебувають діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителі АДРЕСА_2, за умовами проживання і виховання яких, як за усиновленими дітьми, проводиться нагляд.

Діти проживають з батьком ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 .

Біологічна мати дітей позбавлена батьківських прав, мати - усиновлювач ОСОБА_6 , загинула в 2013 році в автокатастрофі.

Родина переїхала на постійне місце проживання з м. Луганськ.

Згідно актів обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_3 від 19 вересня 2017 року, від 26 жовтня 2017 року та

від 25 червня 2018 року вбачається, що лише при складенні акту від 26 жовтня 2017 року вдома був присутній ОСОБА_3 В його присутності службою у справах дітей було оглянуто домоволодіння та в ході його огляду встановлені наступні обставини: будинок виглядає запущеним та недоглянутим. ОСОБА_2 має свою кімнату, проте вона сама холодна. Відсутні шафа для одягу, стіл, власні речі та іграшки. ОСОБА_1 займає частину ліжка та одну поличку для одягу у великій шафі-купе у кімнаті, в якій проживає стороння особа - жінка похилого віку ОСОБА_8 , прихожанка Церкви. Дитячих речей у кімнаті не має, натомість всюди є речі, церковні книги та дрібнички ОСОБА_8 . Одягом, взуттям, речами побуту діти не забезпечені. На час обстеження в домоволодінні із продуктів харчування наявні овочі, горіхи, соя. Батько є веганом, особливий стиль харчування обов`язковий і дітям.

Листом управління соціального захисту населення Маньківської РДА

від 08 червня 2018 року повідомлено, що ОСОБА_3 отримував державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю в розмірі 1 946, 40 грн у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю».

Листом Маньківського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Черкаській області від 12 червня 2018 року повідомлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в Маньківському відділі обслуговування громадян з 05 вересня 2012 року та отримує пенсію по втраті годувальника на неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Маньківського районного суду Черкаської області від 01 червня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства) та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 170 грн.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Маньківської районної державної адміністрації від 31 серпня 2018 року Маньківська районна державна адміністрації зробила висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У даному висновку органом опіки та піклування зазначено, що за період здійснення контролю за умовами проживання і виховання дітей після смерті ОСОБА_6 (матері дітей) сім`я ОСОБА_10 потрапила в складі життєві обставин: батько дітей лікувався після отриманої в ДТП черепно-мозкової травми, малолітній ОСОБА_2 потребував тривалого лікування та реабілітації після черепно-мозкової операції, потребував психологічної допомоги, ОСОБА_1 потребувала психологічної реабілітації та лікування зору, внаслідок вад при народженні. Родині була надана матеріальна, фінансова, психологічна допомога. З жовтня 2013 року по лютий 2017 року родина ОСОБА_2 на території району не проживала. З їх слів та підтверджуючих документів вони проживали за межами України понад 90 днів, проте про зміну місця проживання службу у справах дітей України не повідомляли. При повернення на проживання в с. Дзензелівка на родину почали надходити скарги: діти були недоглянуті, недоїдали, продуктами харчування були не забезпечені, медичний нагляд був неналежний. Односельці почали звертатися до служби у справах дітей з приводу того, що діти ходять селом та берегами річки після школи, бо будинок закритий, що діти погано одягнені, почали красти городину, щоб їсти, почали вживати нецензурні слова і т.д. Згодом почались випадки, коли діти почали тікати з дому. Водночас ОСОБА_3 та його співмешканка не працювали, жили на пенсію по втраті годувальника на двох дітей, та на державну соціальну допомогу по догляду за дитиною з інвалідністю в розмірі 1946, 40 грн. 22 травня 2018 року діти в черговий раз пішли з дому. В Маньківському відділенні поліції Уманського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надали пояснення, що батько відносно них вчиняв насилля. Відмовляючись повертатись додому 23 травня 2018 року діти були направлені працівниками поліції до Черкаського КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації для дітей в м. Умань».

Відповідно до характеристик Дзензелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів наданих на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діти комунікабельні, товариські, доброзичливі та мають низькі та посередні навчальні досягнення.

Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 29 січня

2019 року, житловий будинок складається з 4-х кімнат, кухні, столової, ванни-туалету та веранди. Кімнати обставлені меблями, які знаходяться в хорошому стані. Для дітей є окремі кімнати з необхідними меблями. В кімнаті є м`які іграшки, книги. Одягом та продуктами харчування забезпечені, але м`ясні продукти відсутні, тому що вони їх не вживають. Будинок газифікований. Вода підведена в будинок, у дворі є криниця. Санітарно-гігієнічні умови проживання сім`ї у будинку належні. Сім`я ОСОБА_3 забезпечена необхідною побутовою технікою. Зі слів ОСОБА_3 він офіційно не працює.

Відповідно до інформації наданої КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані ЧОР» (заклад в який помістили дітей 23 травня 2018 року) зазначено, що в сім`ї часто виникали конфлікти з батьком, особливо відносини стали напруженими, коли батько одружився. Зі слів дітей відомо, що у родині постійно виникали конфлікти, сварки, лихослів`я, дорослі не рахувалися думками та поглядами дітей. Батьки - вегани, змушували дітей вживати лише продукти рослинного походження. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно голодували, вага дітей не відповідала росту дітей. Вага ОСОБА_1 - 42 кг, при зрості 165 см, вага ОСОБА_2 - 34 кг, при зрості 147 см. Діти пролікувалися в дитячій лікарні з розладами травлення.

Згідно пояснень від 25 червня 2018 року сусідів сім`ї відповідача

ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ОСОБА_3 ніде не працює, дітьми не займається. Діти ведуть бродячий спосіб життя, неохайні, постійно голодні. Час від часу сім`я ОСОБА_13 давала їм їсти.

У заяві підписаній мешканцями села Дзензелівка, зазначено, що

ОСОБА_3 характеризується позитивно, діти завжди доглянуті, жодних скарг від дітей вони не чули.

За місцем проживання відповідачем характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою від 19 травня 2018 року, виданою виконавчим комітетом Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Апеляційний суд не погодився із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , визнав його недостатньо обґрунтованим та мотивованим, оскільки не містить висновків про те, чи відповідає такий крайній захід інтересам дітей та яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дітей.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

У силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори», стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Апеляційний суд заслухав думку малолітніх ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в судовому засіданні заявили, що вони бажають проживати з батьком, оскільки його люблять та хочуть проживати з ним в одній родині. Вказали, що всім забезпечені і одягом, і їжею. Щодо конфліктів, які бувають у родині, то діти пояснили, що вони бувають дуже рідко і знову ж таки сказали, що хочуть проживати з батьком.

Такі ж пояснення були надані дітьми у письмовій формі, в яких вони зазначили, що хочуть додому.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд з`ясував особу відповідача, його ставлення до дітей, та прихільність дітей до нього, зважив на стан здоров`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою з інвалідністю та потребує догляду, заслухав думку дітей щодо їх батька, способу життя з ним та ухвалив рішення виключно в інтересах дітей.

У ході судового розгляду суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин справи не становиввинної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми батьківських обов`язками, свідомого та умисного ухилення ОСОБА_3 від їх виконання.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судом норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права. Правильність застосування норм ЦК України є очевидною.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, проте в силу положень статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Маньківської районної державної адміністрації в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська