Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.01.2019 року у справі №520/1724/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 520/1724/17

провадження № 61-48983св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд»,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Довбишева Дмитра Олександровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року у складі судді Луняченка В. О. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Журавльова О. Г., Комлевої О. С., Кравця Ю. І.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Довбишева Дмитра Олександровича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд» (далі - ПАТ «СК «Сакайд»), про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування майнової шкоди, заподіяної ДТП, 113 209,36 грн, на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн.

На обгрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Honda Legend», д/н НОМЕР_1 , рухаючись у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, виконуючи поворот ліворуч, не виконав вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху, не надавши дорогу зустрічному транспорту, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у зазначеній ДТП і притягнений до адміністративної відповідальності за порушення статті 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 113 209, 36 грн, а також моральну шкоду у сумі 1 762,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, тому шкода підлягає відшкодуванню особою, відповідальною за заподіяний збиток.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_2 - адвокат Довбишева Д. О. подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Довбишева Д. О. залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Довбишева Д. О. надійшла касаційна скарга на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

18 січня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 24 червня 2016 року, приблизно о 18 год. 20 хв., водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Honda Legend», д/н НОМЕР_1 , рухаючись у м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога, виконуючи поворот ліворуч, не виконав вимоги п. 10.4 Правил дорожнього руху, не надавши дорогу зустрічному транспорту, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб позивачки отримав механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року у справі № 520/8340/16п ОСОБА_2 визнаний винним у спричиненні вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди і притягнений до адміністративної відповідальності за порушення статті 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Згідно висновку, від 21 вересня 2016 року № 186/16, експертного авто-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 - власнику автомобіля «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_2 , 2006 року випуску, складеного судовим експертом Кеосак А. П. на підставі угоди укладеної із ОСОБА_5 , вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля складає 111 509,36 грн.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 17-3704 по дослідженню автомобіля «Nissan X-Trail», д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП від 24 квітня 2016 року, складеного 07 грудня 2017 року судовим експертом Крутих Є. О. на підставі ухвали суду від 06 червня 2017 року, вартість матеріального збитку власнику транспортного засобу становить 118 568,61 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

На час дорожно-транспортної пригодицивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Скайд» на підставі полісу від 04 квітня 2016 року № ЕА 7869891, копія якого міститься в матеріалах справи. Договором передбачена страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язку з`ясовується судом першої інстанції, у зв`язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.

З огляду на викладене, позивач повинен був вимагати кошти за майнову шкоду з ПАТ «СК «Скайд». При цьому обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

При таких обставинах суди попередніх інстанцій не врахували, що за наявності вини відповідача у скоєнні ДТП саме ПАТ «СК «Скайд» зобов`язана відшкодувати завдану шкоду у межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому суди повинні приймати до уваги, що у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, в зв`язку з чим позбавлений можливості ухвалити нове рішення або змінити судові рішення у цій справі.

Враховуючи, що судами не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам належить врахувати вищенаведене, дослідити та належним чином оцінити зібрані у справі докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суди повно та всебічно не встановили, не дослідили зібрані у справі докази, тому оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості судового рішення (стаття 263 ЦПК України), що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Довбишева Дмитра Олександровича задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 14 листопада 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді : С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун