Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 27.04.2022 року у справі №185/1908/18 Постанова КЦС ВП від 27.04.2022 року у справі №185...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.04.2022 року у справі №185/1908/18
Ухвала КЦС ВП від 02.06.2021 року у справі №185/1908/18

Державний герб України





Постанова


Іменем України



27 квітня 2022 року


м. Київ



справа № 185/1908/18


провадження № 61-8409св21



Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого - Крата В. І.,


суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,



учасники справи:


позивач - ОСОБА_1 ,


відповідач - акціонерне товариство «Інститут Южніігіпрогаз»,


треті особи: головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, що є правонаступником Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, головне управління Держпраці у Донецькій області,



розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А. та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А,


Історія справи


Короткий зміст позовних вимог


У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до акціонерного товариства «Інститут Южніігіпрогаз» (далі - АТ «Інститут Южніігіпрогаз»), про визнання договорів підряду на виконання робіт недійсними (удаваними правочинами), кваліфікацію правовідносин трудовими, внесення запису до трудової книжки та стягнення сум.


Позов мотивований тим, що на початку січня 2016 року відповідачем запропоновано працевлаштування на посаду юрисконсульта до відділу юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз». Однак, замість трудового договору відповідач запропонував на час проходження випробувального строку укласти договір підряду, по закінченню якого буде оформлено трудові стосунки з позивачем, на що в умовах військових дій в регіоні та відсутності робочих місць позивач надав згоду.


Після проходження співбесіди 22 лютого 2016 року позивач приступив до виконання роботи. Позивачу було надано окреме робоче місце (кабінет № 218), комп`ютер, електронну перепустку для входу до будівлі, закріплено внутрішній робочий телефон (2-60), канцелярські приналежності, ознайомлено з вимогами нормативно-правових актів діючих на підприємстві, присвоєно табельний номер (№ 4206), за яким нараховувалась заробітна плата, встановлено режим повного робочого часу при п`ятиденному робочому тижні, встановлено режим щоденного відпочинку для відпочинку та прийому їжі. У перший робочий день з позивачем укладений договір підряду на виконання робіт № б/н від 22 лютого 2016 року строком дії з 22 лютого 2016 року по 31 березня 2016 року. За спливом терміну дії вказаного договору, з ним укладений аналогічний договір з терміном дії протягом календарного місяця.


У період роботи в ПАТ «Южніігіпрогаз» протягом періоду з 22 лютого 2016 року по 01 грудня 2017 року на початку кожного місяця з ним укладалися договори підряду зі строком дії календарний місяць. Від укладання трудового договору за твердженням позивача, відповідач кожного місяця ухилявся під вигаданими приводами та віднесення укладання останнього на місяць пізніше.


В листопаді 2017 року між сторонами укладений договір підряду № б/н від 01 листопада 2017 року з терміном дії з 01 листопада 2017 року по 30 листопада 2017 року.


Однак, після заявленої вимоги позивача про укладання трудового договору, строк дії вказаного договору за ініціативи відповідача було зменшено на строк з 01 листопада 2017 року по 15 листопада 2017 року шляхом переукладання раніше укладеного договору, за спливом терміну дії якого позивача було позбавлено можливості працювати в ПАТ «Южніігіпрогаз» та вилучено перепустку для входу до будівлі, в якій було розташоване робоче місце. Договори підряду на виконання робіт укладені між сторонами за період роботи на підприємстві з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року (включно), а саме договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року укладалися з метою приховання відносин, які за своєю природою є трудовими та мають стійкі ознаки трудового договору.


Отже, у період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року (включно) позивач працював у відповідача. Протягом цього періоду на нього були покладені обов`язки виконувати роботу на території відповідача, надано приміщення, письмовий стіл, комп`ютер, обчислювальна та інша офісна техніка, канцелярські приналежності, тощо. Тобто забезпечено належними умовами праці. На початку кожного місяця наступного за розрахунковим йому виплачувалась заробітна плата. Процес праці відбувався відповідно до вимог правил внутрішнього розпорядку, режиму робочого часу, встановленими колективним договором та режиму роботи підприємства, контрольно-пропускного режиму. Надавались щорічна відпустка та лікарняний зі збереженням заробітної плати. Також було зобов`язано позивача виконувати правила охорони праці, пожежної безпеки. Робота позивачем виконувались під контролем та за вказівкою посадових осіб відповідача, в тісній взаємодії зі структурними підрозділами підприємства та відповідно до систематичних службових доручень і вимог посадових осіб ПАТ «Южніігіпрогаз». Обсяг обов`язків збігався з колом обов`язків із посадовою інструкцією юрисконсульта відділу юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз».


Крім того, зміст видів кожного окремого договору істотно збігається з кваліфікаційною характеристикою юрисконсульта, яка міститься у випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП), затвердженому наказом Мінпраці України від 29 грудня 2004 року № 336. Види робіт за договорами, які становлять предмет договору, не містять деталізації на фізичні одиниці виміру, якісні показники результатів робіт. Результат робіт за договорами не опредметнений, не має матеріальної форми виразу, не є штучними, прив`язані до періоду часу. Отже, результат виконання робіт полягає у виконуваній позивачем роботі за одиницю часу. Тобто, систематичного виконання певної трудової функції.


Відповідно до штатного розпису підприємства на момент укладання та виконання договорів була наявна та вільна вакансія юрисконсульта у відділі юридичного менеджменту ПАТ «Южніігіпрогаз». Позивачем наприкінці лютого 2016 року відповідачу було надано копію паспорта, ідентифікаційного податкового номера, оригінали 2-х фотокарток 3х4 та диплом про освіту, які згодом відповідачем були повернуті.


Позивач, уточнивши позовні вимоги, просив:


визнати недійсними (удаваними правочинами) договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року,


кваліфікувати правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року трудовими;


внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Южніігіпрогаз»;


стягнути з відповідача суму заробітної плати за період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 252 063,24 грн;


стягнути з ПАТ «Южніігіпрогаз» різницю в середній заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 01 липня 2019 року в розмірі 90 719,86 грн;


покласти на відповідача судові витрати.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 06 березня 2020 року про виправлення описки, позов задоволено частково.


Визнано удаваними правочинами договори підряду на виконання робіт б/н від 22 лютого 2016 року, б/н від 01 квітня 2016 року, б/н від 01 травня 2016 року, б/н від 01 червня 2016 року, б/н від 01 липня 2016 року, б/н від 01 серпня 2016 року, б/н від 01 вересня 2016 року, б/н від 30 вересня 2016 року, б/н від 01 листопада 2016 року, б/н від 01 грудня 2016 року, б/н від 27 грудня 2016 року, б/н від 01 лютого 2017 року, б/н від 28 лютого 2017 року, б/н від 31 березня 2017 року, б/н 27 квітня 2017 року, б/н від 01 червня 2017 року, б/н від 27 червня 2017 року, б/н від 01 серпня 2017 року, б/н від 01 вересня 2017 року, б/н від 29 вересня 2017 року, б/н від 01 листопада 2017 року.


Визнано правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року трудовими.


Зобов`язано ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз».


Стягнуто з ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» на користь ОСОБА_1 суму заробітної плати за період з 22 лютого 2016 року по 15 листопада 2017 року у розмірі 191 719,12 грн, різницю в середній заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 05 березня 2018 року в розмірі 39 748,44 грн.


Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 3 019,54 грн.


Стягнуто з ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 13 859,09 грн.


У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.


Додатковим рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року вирішено допустити негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.


Судові рішення суду першої інстанції мотивовані тим, що договори та характер правовідносин містять ознаки трудового договору і укладені для того, щоб приховати трудові правовідносини. Здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення на користь позивача різниці в заробітній плати за час вимушеного прогулу за період з 16 листопада 2017 року по 05 березня 2018 року у розмірі 39748,44 грн судом встановлено, що він є арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню різниця в заробітній платі за час вимушеного прогулу в розмірі 39 748,44 грн. Суд вважає, що розрахунки приведені позивачем у заяві про збільшення сум позовних вимог проведено не вірно і тому, в цій частині позов задоволенню не підлягає.


Щодо посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності суд виходив з того, що питання визнання договорів недійсними врегульовані нормами Цивільного кодексу України. Відповідно і питання про строки позовної давності слід вирішувати керуючись нормами ЦК України, а не нормами КЗпП України. Приймаючі до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 14 березня 2018 року, суд дійшов висновку, що він не пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України.


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року апеляційні скарги АТ «Інститут Южніігіпрогаз» задоволено.


Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.


В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Інститут Южніігіпрогаз» (ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз») про визнання договорів підряду на виконання робіт недійсними (удаваними правочинами), кваліфікацію правовідносин трудовими, внесення запису до трудової книжки та стягнення сум відмовлено у повному обсязі.


Постанова суду апеляційної інстанцій мотивована тим, що позов заявлений позивачем на захист саме трудових прав, тому суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 256 257 ЦК України.Суд першої інстанції не перевірив дотримання позивачем строку звернення за вирішенням трудового спору в частині вимог про визнання недійсними (удаваними правочинами) договорів підряду, кваліфікацію правовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та ПАТ «Інститут Южніігіпрогаз» з 22 лютого 2016 року, трудовими; про внесення запису до трудової книжки ОСОБА_1 про оформлення трудових відносин шляхом внесення запису про прийом на роботу на посаду юрисконсульта ПАТ «Южніігіпрогаз». Позивач звернувся до суду 06 березня 2018 року. Про порушення свого трудового права позивач дізнався не пізніше останнього дня строку дії останнього договору на виконання робіт від 01 листопада 2017 року зі стоком дії по 15 листопада 2017 року. Отже, з 16 листопада 2017 року розпочався перебіг тримісячного строку, останнім днем якого було 15 лютого 2018 року.Позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність поважних причин порушення тримісячного строку.Факт реєстрації місця проживання позивача на тимчасово окупованій території у м. Єнакієво Донецької області не свідчить про наявність поважних причин порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду з наведеними вище позовними вимогами на захист трудових прав.


Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції


Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Інститут Южніігіпрогаз» судові витрати в сумі 10 553,18 грн.


АТ «Інститут Южніігіпрогаз» компенсовано за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, частково понесені судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, у розмірі 4 838,15 грн.


Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відшкодування ОСОБА_1 понесених АТ "Інститут Южніігіпрогаз" судових витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню на користь відповідача у розмірі 5000,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат колегія приймає до уваги, що у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку з порушенням строку звернення до суду та встановлено правомірність доводів позивача про перебування з відповідачем, який є юридичною особою, у трудових відносинах у спірний період.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог на підставі спливу строків звернення до суду та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2019 року. Скасувати додаткову постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.


Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом порушено норми матеріального права, а саме статті 233 КЗпП України, статей 256, 257 та пункт 1 частини перша та друга статті 263 265 ЦК України. Висновки суду в частині підстав у відмови в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку встановлених статтею 233 КЗпП України в розрізі не обґрунтованості та не доведеності наявності поважних причин порушення тримісячного строку не відповідають обставинам справи та є такими, що суперечать нормам матеріального права.


Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог на підставі пропуску строку звернення до суду, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не переглядається.


Аргументи учасників справи


У жовтні 2021 року АТ «Інститут Южніігіпрогаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який підписаний представником Терновою В. О. , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та додаткову постанову від 13 квітня 2021 року залишити без змін.


Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем пропущена позовна давність за позовним вимогам про встановлення факту трудових відносин, всі інші вимоги є похідними, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правильно відмовив в позові застосувавши частину 1 статті 233 КЗпП України. ОСОБА_1 не просив суд поновити йому строки звернення до суду, не надав доказів поважності причин пропуску позовної давності з поважних причин. Позивач не просив поновити його на роботі, не оспорював звільнення, не оспорював формулювання звільнення, тому правових підстав для застосування частини другої статті 235 КЗпП України та інших положень статті 235 КЗпП України та статті 236 КЗпП України, які пов`язують стягнення плати за вимушений прогул з певними позовними вимогами не існує.


Рух справи в суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.


Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року та додаткову постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року. Клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору задоволено. Зменшено ОСОБА_1 розмір судового збору до 4 228, 80 грн за подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.


У вересні 2021 року матеріали цивільної справи № 185/1908/18 надійшли до Верховного Суду та 16 вересня 2021 року передані судді-доповідачу.


Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року клопотання АТ «Інститут Южніігіпрогаз» про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу задоволено, продовжено строк на подання відзиву на касаційну скаргу, справу призначено до судового розгляду.


Межі та підстави касаційного перегляду


Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).


В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).


Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-2307цс15 від 30 вересня 2015 року у справі № 6-780цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.


Фактичні обставини


Суди встановили, що між ПАТ «Южніігіпрогаз» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) були укладені наступні договори на виконання робіт:


- від 22 лютого 2016 року зі стоком дії по 31 березня 2016 року;


- від 01 квітня 2016 року зі стоком дії по 30 квітня 2016 року;


- від 01 травня 2016 року зі стоком дії по 31 травня 2016 року;


- від 01 червня 2016 року зі стоком дії по 30 червня 2016 року;


- від 01 липня 2016 року зі стоком дії по 31 липня 2016 року;


- від 01 серпня 2016 року зі стоком дії по 31 серпня 2016 року;


- від 01 вересня 2016 року зі стоком дії по 30 вересня 2016 року;


- від 30 вересня 2016 року зі стоком дії по 31 жовтня 2016 року;


- від 01 листопада 2016 року зі стоком дії по 30 листопада 2016 року;


- від 01 листопада 2016 року зі стоком дії по 30 грудня 2016 року;


- від 27 грудня 2016 року зі стоком дії по 01 січня 2017 року;


- від 01 лютого 2017 року зі стоком дії по 28 лютого 2017 року;


- від 28 лютого 2017 року зі стоком дії по 31 березня 2017 року;


- від 31 березня 2017 року зі стоком дії по 30 квітня 2017 року;


- від 27 квітня 2017 року зі стоком дії по 31 травня 2017 року;


- від 01 червня 2017 року зі стоком дії по 30 червня 2017 року;


- від 27 червня 2017 року зі стоком дії по 31 липня 2017 року;


- від 01 серпня 2017 року зі стоком дії по 31 серпня 2017 року;


- від 01 вересня 2017 року зі стоком дії по 30 вересня 2017 року;


- від 29 вересня 2017 року зі стоком дії по 31 жовтня 2017 року;


- від 01 листопада 2017 року зі стоком дії по 15 листопада 2017 року.


Вказані договори є ідентичними за формою та змістом, мають однакові умови та відрізняються між собою лише змістом видів робіт та датою укладання.


Зі змісту пункту 1.1. вищевказаних договорів вбачається, що сторонами обсяг роботи не визначено, а погоджено лише зобов`язання виконувати певні види роботи у певний період часу.


Відповідачем здійснювався контроль виходу позивача на робоче місце, про що свідчить зміст кошторисів, які складають невід`ємну частину договорів; позивачу було відведене робоче місце; ОСОБА_1 систематично виплачувалась заробітна плата, видавались розрахункові листки.


Позиція Верховного Суду


Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.


Наявність повноти судового захисту залежить від дій саме суду, який відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України має справедливо, неупереджено та своєчасно вирішити спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.


У разі неправильної кваліфікації позивачами змісту правовідносин не можуть наступати негативні для позивача наслідки, навіть за формальних підстав, тому що за змістом статті 13 ЦПК України мають значення вимоги та докази, на яких суд ґрунтує своє рішення. Помилка у визначенні правової природи юридичних фактів, допущена позивачем, не має істотного значення. Неправильна юридична інтерпретація фактів не може позбавити сторону права на судовий захист, інакше порушується фундаментальне право особи на справедливий суд.


Суд, який розглядає справу, має право і зобов`язаний самостійно визначити та кваліфікувати правовідносини, які виникли між сторонами, та застосувати відповідну норму права чи закон, який регулює спірні правовідносини.


Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позивачем тримісячного строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позов заявлений саме на захист трудових прав, тому застосуванню підлягають строки звернення до суду, передбачені КЗпП України.


Колегія суддів погоджується з таким висновком.


Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 насамперед просив визнати недійсними (удаваними правочинами) договори підряду на виконання робіт, кваліфікувати правовідносини, які склалися, трудовими, інші позовні вимоги є похідними.


Питання визнання договорів недійсними (удаваними), дійсно врегульовані нормами Цивільного кодексу України.


В той же час відповідно до частини другої статті 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.


Суди першої та апеляційної інстанції за результатами розгляду цивільної справи дійшли висновку, що між сторонами склалися трудові правовідносини, тобто були укладені трудові договори (в цій частині судові рішення не оскаржені).


Отже відносини сторін регулюються нормами КЗпП України.


Реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.


Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.


У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.


Відповідно до статті 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності - три роки.


Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.


Згідно з статтею 233 КЗпП України визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.


Приймаючи до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом 14 березня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що строк звернення до суду з вимогами про визнання правовідносин трудовими пропущений та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині; вимоги щодо зобов`язання внести запис до трудової книжки та стягнення заробітної плати, різниці в середній заробітній платі є похідними, тому також не підлягають задоволенню.


Доводи касаційної скарги щодо наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.


Доводи касаційної скарги в частині незаконності відмови в задоволенні заяви про відвід суддів безпідставні.


Аналіз матеріалів справи свідчить, що 10 березня 2021 року позивач подав до суду клопотання про відвід колегії суддів в складі головуючого Красвітної Т. П., суддів учасників колегії Свістунової О. В. та Єлізаренко І. А. мотивуючи його тим, що ним було заявлено клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, яке відхилене колегією суддів, до справи долучені посвідчені копії. У позивача не має довіри до складу суду та є сумніви в його об`єктивності.


Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Красвітної Т. П., Свістунової О. В., Єлізаренко І. А. відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції послався на те, що обставини обґрунтування відводу не свідчать про наявність підстав відповідно до статей 36-37 ЦПК України, для висновку, що судді є упередженими та підлягають відводу.


Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.


За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід.


Доводів щодо незаконності додаткової постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року касаційна скарга не містить.


Висновки Верховного Суду


Доводи касаційної скарги не свідчать про те, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм матеріального права, тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити, постанову суду апеляційної інстанції та додаткову постанову залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.


Керуючись статями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду


ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.


Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку звернення до суду та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.


Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.



Головуючий В. І. Крат



Судді: Н. О. Антоненко



І. О. Дундар



Є. В. Краснощоков



М. М. Русинчук




logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати