Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.11.2018 року у справі №235/6519/17

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 235/6519/17

провадження № 61-46965св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Покровська центральна районна лікарня,

розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року у складі судді Хмельової С. М. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року у складі суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити його на роботі на посаді завідуючого поліклінікою Покровської центральної районної лікарні з 8 листопада 2017 року; зобов'язати відповідача усунути перешкоди в реалізації його права на труд щодо роботи за сумісництвом на посаді лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклініки на 0,25 ставки та на посаді лікаря дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового дерматовенерологічного кабінету на 0,25 ставки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 8 листопада 2017 року; стягнути моральну шкоду у сумі 40 000 гривень; стягнути витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що його звільнення через скорочення посади завідуючого поліклінікою є незаконним, оскільки скорочення його посади відбулось з надуманих причин, проведено з недотриманням такої процедури і не має під собою жодного обґрунтування. Вважає, що підставою для скорочення посади завідуючого стали не економічні причини, а негативне відношення до нього, насамперед через колективне звернення, з яким він звертався до голови адміністрації Президента України, міністра охорони здоров'я, голови Комітету з питань охорони здоров'я, голови облдержадміністрації з приводу неналежного виконання своїх обов'язків головним лікарем Покровської ЦРЛ та інших питань. Крім того, позивач відзначає, що в порушення статті 43 КЗпП України його звільнення відбулось раніше отримання згоди профспілковим комітету.

Також позивач вважає, що відповідач протиправно створив перешкоди реалізації його конституційного права на працю, відповідно до раніше укладених з ним трудових договорів про роботу за сумісництвом, оскільки без будь-якого наказу після звільнення з його з посади завідуючого поліклінікою, адміністрація відповідача не допускає його до роботи за сумісництвом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства, оскільки лікарня виконала передбачений частиною третьою статті 492 цього Кодексу обов'язок із працевлаштування працівника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, зокрема перед звільненням ОСОБА_2 пропонувалися всі наявні на підприємстві вакантні посади, від яких він відмовився. Крім того, на звільнення позивача надано згоду профспілкового комітету підприємства, а в штатному розкладі станом на 10 листопада 2017 року були відсутні й ті посади, на яких він працював за сумісництвом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №235/6519/17 з Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_2 до Покровської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, усунення перешкод в реалізації права на труд щодо роботи за сумісництвом, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, позивач зазначає, що наказ про скорочення посади завідуючого поліклінікою виданий на підставі штатного розкладу, однак в день попередження його про звільнення штатного розкладу, який має передувати наказу про скорочення позивача, не існувало. Також вважає, що на момент звільнення він працював за сумісництвом на підставі договору, укладеного на невизначений строк, а тому факт звільнення його з основного місця роботи не є підставою для автоматичного припинення трудових відносин за сумісництвом. Крім того, заявник вказує, що судами не надано належної оцінки тому факту, що він був звільнений із займаної посади без згоди вищого профспілкового органу. Поряд із цим заявник не погоджується із стягненням з нього витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, оскільки такі витрати непідтверджені належними розрахунковими документами.

Доводи інших учасників справи

Покровська центральна районна лікарня надала відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій на підставі всебічно й повно встановлених обставинах справи ухвалені законні й обґрунтовані рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Під час розгляду справи суди установили, що 15 серпня 2000 року ОСОБА_2 був прийнятий в Красноармійську центральну районну лікарню на посаду лікаря дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклінічного відділення. 04 жовтня 2000 року він був переведений на посаду завідуючого дерматовенерологічним кабінетом, 12 грудня 2002 року переведений на посаду заступника головного лікаря по медичному обслуговуванню населення району, а з 01 березня 2007 року обіймав посаду завідуючого поліклінічним відділенням цієї лікарні.

14 липня 2016 року Красноармійська центральна районна лікарня перейменована в Покровську центральну районну лікарню, а 30 листопада 2016 року поліклінічне відділення перейменовано на поліклініку.

Судом також встановлено, що 14 серпня 2017 року комісією, створеною розпорядженням Покровського міського голови від 24 липня 2017 року для перевірки доводів, викладених у скарзі ОСОБА_2 та інших працівників Покровської центральної районної лікарні на дії головного лікаря, складено акт щодо проведення службового розслідування. Згідно з пунктом 11 цього акту члени комісії прийшли до висновку рекомендувати головному лікарю Покровської центральної районної лікарні розглянути питання відповідності завідуючого поліклінікою займаній посаді, а також доцільності існування даної посади, проаналізувавши функціональні обов'язки завідувача.

8 вересня 2017 року Покровською центральною районною лікарнею видано наказ № 01-05/260 «Про скорочення посади завідуючого поліклінікою», в якому зазначено, що у зв'язку зі змінами в штатному розкладі лікарні з метою економії бюджетних коштів та відповідно до акту проведення службового розслідування від 14 серпня 2017 року комісією Покровської міської ради з перевірки фактів, викладених в довідці перевірки Покровської центральної районної лікарні Департаментом охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, необхідно провести скорочення посади завідуючого поліклінікою, на підставі чого головний лікар наказує скоротити посаду завідуючого поліклінікою ОСОБА_2 згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України з попередженням за 2 місяці до звільнення і виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку. В пункті 2 цього наказу зазначено, що одночасно з попередженням про скорочення посади пропонується завідуючому поліклінікою ОСОБА_2 забезпечення роботою на посаді лікаря дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки.

8 вересня 2017 року ОСОБА_2 було повідомлено про скорочення посади завідуючого поліклінікою та запропоновані вакантні ставки, у тому числі й лікаря дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки.

4 жовтня 2017 року ОСОБА_2 було направлено повідомлення, в якому зазначено, що 8 вересня 2017 року його було повідомлено про скорочення посади завідуючого поліклінікою з огляду на зміни в штатному розкладі та запропоновані вакантні ставки, у зв'язку із чим ОСОБА_2 просили надати відповідь про обрану ним ставку.

Згідно з актом від 04 жовтня 2017 року, складеного працівниками лікарні, ОСОБА_2 відмовився надати відповідь про обрану ним ставку.

Листом від 31 жовтня 2017 року адміністрація лікарні повідомила ОСОБА_2 про вакансії по лікарні станом на 01 листопада 2017 року. В цьому переліку були наявні вакантні ставки лікаря дерматовенеролога та лікаря дерматовенеролога дитячого. При цьому, згідно із цим переліком ОСОБА_2 займав 0,25 ставки лікаря дерматовенеролога за сумісництвом.

Відповідно до наказу № 393к від 08 листопада 2017 року «Про звільнення» ОСОБА_2 звільнено з посади завідуючого поліклінікою згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Суди також установили, що адміністрація Покровської центральної районної лікарні 8 серпня 2017 року повідомила голову профспілкового комітету робітників охорони здоров'я про зміни, які відбудуться в штатному розкладі, згідно з яким буде скорочена посада завідуючого поліклінікою з урахуванням забезпечення роботою.

На засіданні профспілкового комітету Покровської центральної районної лікарні 25 серпня 2017 року розглянуто повідомлення адміністрації про скорочення посади та вирішено звернутись до адміністрації лікарні за обґрунтованою відповіддю.

02 жовтня 2017 року адміністрацією лікарні повідомлено голову профспілкового комітету про те, що зміни у штатному розкладі відбулися на підставі статті 64 Господарського кодексу України за узгодженням з органами місцевого самоврядування. А також зазначено, що ОСОБА_2 пропонується місце роботи лікарем дерматовенерологом та будь-яка інша вакантна посада.

ОСОБА_2 є заступником голови профспілкового комітету з 28 жовтня 2015 року.

10 жовтня 2017 року адміністрація лікарні звернулась до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на розірвання трудового договору із завідуючим поліклінікою ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штатної одиниці завідуючого поліклінікою на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з попередженням за 2 місяці до звільнення і виплатою вихідної допомоги за статтею 44 цього Кодексу в розмірі середнього місячного заробітку в разі його відмови за власним бажанням про переведення на іншу вакантну посаду.

На засіданні профспілкового комітету Покровської центральної районної лікарні 13 жовтня 2017 року, на якому був присутній ОСОБА_2, ухвалено надати письмову згоду на розірвання трудового договору із завідуючим поліклінікою ОСОБА_2 у зв'язку зі скороченням штатної одиниці.

11 вересня 2017 року Покровська центральна районна лікарня звернулась до Покровської міської ради з проханням затвердити штатний розклад в оновленому варіанті у зв'язку зі змінами штатного розклад.

У затвердженому виконкомом Покровської міської ради штатному розкладі станом на 10 листопада 2017 року посада лікаря дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки відсутня.

9 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою на ім'я головного лікаря Покровської ЦРЛ з проханням не перешкоджати йому в допуску до роботи лікаря дерматовенеролога.

17 листопада 2017 року на цю заяву йому надано відповідь про те, що за 2 місяці до звільнення йому було запропоновано перейти на посаду лікаря дерматовенеролога шкірно-венерологічного кабінету поліклініки. Заяву на перевід станом на 8 листопада 2017 року ОСОБА_2 не написав і тому був звільнений за скороченням штатів. При звільненні був проведений повний розрахунок, в тому числі й за роботу за сумісництвом.

Крім того, суди установили, що оскільки ОСОБА_2 є депутатом Покровської міської ради, адміністрація лікарні 23 серпня 2017 року повідомила Покровську міську раду, що у зв'язку зі змінами в штатному розкладі посада завідуючого поліклінікою (депутата місцевої ради ОСОБА_2) буде скорочена, та він буде забезпечений роботою на посаді лікаря за його спеціальністю.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду не відповідають, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Трудове законодавство надає гарантії звільненим працівникам з підстав скорочення штату або чисельності працівників не тільки на працевлаштування. З огляду на те, що профспілки є представницькими органами працівників та зобов'язані здійснювати заходи щодо захисту їх прав трудове законодавство та законодавство про профспілки надає членам профспілок та членам виборчих органів профспілок додаткові гарантії проти незаконного звільнення за рішення роботодавця.

Зокрема, відповідно до пункту 10 частини першої статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Ці гарантії реалізовано у статті 41 цього Закону, відповідно до якої Працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

За положеннями частини першої статті 43 Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Гарантії проти незаконного звільнення членів виборчих органів профспілок зазначені у статті 252 КЗпП України.

Так, згідно із частиною третьою статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Отже, законодавством встановлено додаткові гарантії проти незаконного звільнення за ініціативою працедавця для членів профспілкових органів та членів виборчих органів профспілок, дотримання яких повинно встановлюватись судами при розгляді позовів таких осіб щодо незаконного звільнення.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 492 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого їм органу здійснити заходи щодо отримання або збереження за працівником місця роботи, як джерела його доходу та засобів для належного рівня життя.

За змістом частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право укладати поряд з основним трудовим договором інші трудові договори з одним або декількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 21 КЗпП України та пункту першого Постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03 квітня 1993 року №245 що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року №43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця-фізичної особи.

За змістом пункту 8 цього Положення звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з

особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Таким чином, працівників, що працюють за сумісництвом, звільняються з посад за сумісництвом на загальних підставах та з дотриманням порядку звільнення визначеного законодавством.

Судами встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв'язку з виданням 8 вересня 2017 року Покровською центральною районною лікарнею наказу № 01-05/260 «Про скорочення посади завідуючого поліклінікою».

При цьому, відмовляючи у позовних вимогах про усунення перешкод у виконання трудових обов'язків за посадою лікарядерматовенеролога на 0,25 ставки і на посаді лікаря дерматовенеролога оглядового госпрозрахункового кабінету поліклініки на 0, 25 ставки, суди виходили з того, що таки посади у штатному розписі станом на 10 листопада 2017 року були відсутні.

Разом з тим, такі висновки судів зроблено з порушенням положень частини першої статті 76 ЦПК України , відповідно до якої суд встановлює фактичні обставини справи лише на підставі доказів.

У порушення зазначеної норми процесуального права суд на жоден доказ на підтвердження такого факту не послався, а з огляду на те, що судами на підставі трудової книжки та переліку вакантних посад запропонованих позивачу встановлено, що на час звільнення позивач займав 0,25 ставки лікаря дерматовенеролога, суди не встановили на якій правовій підставі, за якою процедурою визначеною законодавством та коли була скорочена ця посада та чи було звільнено позивача з цієї посади у відповідності із законом.

Отже, під час розгляду справи суди не установили чи був дотриманий визначений чинним законодавством порядок звільнення працівника з посади, яку він займав за сумісництвом, а дійшли передчасного висновку про те, що після звільнення з основного місця роботи працівник «автоматично» звільняється і з посади, яку займав за сумісництвом.

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів не встановили усіх фактичних обставин справи та допустили порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року та постанова Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 26 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

C. Ю.Мартєв

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська