Історія справи

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 752/15421/17

провадження № 61-14823св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представники позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

представник відповідача - Молдавська Ольга Володимирівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року у складі суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк», банк), в якому просила стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі 2 477 628,48 грн, з яких: 24 695,65 грн - 8 % річних, відповідно до п. 1.1.1.3 договору банківського вкладу; 21 054,82 грн - інфляційні втрати за період з 01 жовтня 2015 року по 01 червня 2017 року; 5 011,39 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості за період з 01 жовтня 2015 року по 01 червня 2017 року; 2 426 866,62 грн - пеня у розмірі 3 % за кожен день прострочення згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позов мотивовано тим, що 13 жовтня 2008 року між позивачем та

ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Ялтинської філії АР Крим укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно якого на ім'я позивача відкрито рахунок, на який платіжним дорученням від 11 квітня 2014 року нею були перераховані грошові кошти, в сумі 139 651 грн.

Про повернення вказаних коштів позивач 16 березня 2015 року подала відповідачу заяву, проте останнім було відмовлено у здійсненні будь-яких операцій по вказаному рахунку.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 квітня 2016 року, зміненого рішенням Апеляційного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто з банку на її користь грошові кошти у розмірі 100 118,26 грн, а також 24 328,72 грн інфляційних збитків та 3 % річних у розмірі 1 637,55 грн за період з 17 березня 2015 року по 30 вересня 2015 року.

01 червня 2017 року на виконання зазначеного рішення суду апеляційної інстанції в рамках виконавчого провадження відповідачем на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції перераховано грошові кошти, в сумі 126 084,53 грн.

Разом з тим, на виконання вимог пункту 1.1.1.3 договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, позивачу повинні були нараховуватись відсотки на залишок коштів за рахунком у розмірі 8 % річних, а тому з відповідача підлягає сума стягнення у розмірі 24 695,65 грн, а на підставі статті 625 ЦК України, підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач повинен сплатити пеню за період з 17 березня 2015 року по 01 червня 2017 року у розмірі 2 426 866,62 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року у складі судді Шкірай М. І. позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 заборгованість за відсотками у розмірі 24 695,65 грн, інфляційні збитки у розмірі 21 054,82 грн, 3 % річних у розмірі 5 011,39 грн, а всього 50 761,36 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 2 426 866,62 грн мотивовано тим, що до правовідносин між сторонами, які виникли з приводу виконання договорів, Закон України «Про захист прав споживачів» застосується лише в частині, що не врегульована умовами договору та нормами ЦК України, а отже, в даному випадку підлягає до застосування лише спеціальна норма - стаття 625 ЦК України.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3% річних за кожен день прострочення скасовано з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 51 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у ПАТ «Укрсоцбанк» перед ОСОБА_4 утворилася заборгованість по поверненню банківського вкладу, у зв'язку з чим судовими рішеннями вказаний борг було стягнуто, з урахуванням інфляційних збитків та трьох відсотків річних. ПАТ «Укрсоцбанк» виконано судові рішення та повернуто заборгованість - 01 червня 2017 року.

Вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 17 березня 2015 року по 01 червня 2017 року, остання складає 2 426 866,62 грн.

З урахуванням обставин укладання депозитного договору з Ялтинською філією ПАТ «Укрсоцбанк», що знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, а також те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, суд апеляційної інстанції, встановивши наявність правових підстав для стягнення пені, зменшив її суму до 51 000 грн, відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України.

У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, просить змінити прийняту апеляційним судом постанову у цій частині та стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» пеню у розмірі 2 426 866,62 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України, оскільки частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка є спеціальною нормою та в силу частини другої статті 627 ЦК України має бути застосована до спірних правовідносин, не передбачає права зменшення розміру відповідальності виконавця у разі порушення прав споживача.

Пеня, передбачена частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з моменту порушення виконавцем зобов'язань є спеціальним видом відповідальності за недобросовісне виконання зобов'язання, на яку не розповсюджується норма частини третьої статті 551 ЦК України.

Наведені в оскаржуваній постанові апеляційного суду обставини не є істотними для зменшення розміру неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України.

Для застосування положень наведеної норми необхідна наявність одночасно двох умов: наявність збитків та наявність обставин, які мають істотне значення. У даному випадку вказані умови відсутні.

У відзиві на касаційну скаргу, ПАТ «Укрсоцбанк», не погодився з доводами позивача та просив залишити оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується виключно в частині стягнення з відповідача пені на підставі положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», тому переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині і оцінка судового рішення на предмет законності та обґрунтованості в іншій частині колегією суддів не надається.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що у ПАТ «Укрсоцбанк» перед ОСОБА_4 утворилася заборгованість по поверненню банківського вкладу, у зв'язку з чим судовими рішеннями вказаний борг було стягнуто з урахуванням інфляційних збитків та трьох відсотків річних.

Судове рішення ПАТ «Укрсоцбанк» виконало та повернуло заборгованість 01 червня 2017 року.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенеює неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення - є мірою відповідальності.

З обставин справи, встановлених судом, вбачається, що розмір неустойки - 2 426 866,62 грн значно перевищує розмір збитків - 50 761,36 грн.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків (1), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (2).

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК Українисвідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Суд встановив, що у зв'язку з невиконанням ПАТ «Укрсоцбанк» своїх обов'язків за договором банківського вкладу утворилась заборгованість по пені, яка значно перевищує заборгованість по основному боргу.

За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції про наявність передбачених частиною третьою статті 551 ЦК Українипідстав для зменшення розміру неустойки за рішенням суду з урахуванням встановлених у справі обставин, про що суд навів відповідні мотиви.

Доводи касаційної скарги про безпідставність зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 ЦК Українине заслуговують на увагу з наведених вище підстав та спростовуються змістом положень норм матеріального права, якими визначено поняття пені, врегульовано підстави її нарахування та можливість зменшення її розміру.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду м. Києва від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська