Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.03.2018 року у справі №127/8260/17

Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 127/8260/17-ц

провадження № 61-1118св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. та рішення апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з останнього на її користь індексацію аліментів за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року в розмірі 10 013,90 грн та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 29 жовтня 2013 року

по 31 березня 2017 року в сумі 2 208,69 грн на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 516 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 29 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного рішення суду Замостянським ДВС було відкрито виконавче провадження № 41947153. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2014 року розмір аліментів, стягнутих з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збільшено до 551 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 19 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного рішення суду Замостянським ДВС було відкрито виконавче провадження № 45881205.

Згідно довідки державного виконавця розмір заборгованості по аліментах, по виконавчому провадженню № 45881205 станом на 1 березня 2017 року становить 659,47 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 24 березня

2017 року по виконавчому провадженню 45881205 заборгованість становить 2 009,96 грн.

Наявна заборгованість спонукала позивача до пред'явлення позову про стягнення з відповідача на її користь індексації аліментів за період з вересня 2014 року по квітень 2017 року в сумі 7 780,70 грн та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 29 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року в сумі 2 208,69 грн на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5

Позивач зазначала, що при виконанні виконавчого провадження

№ 45881205 по рішенню суду №127/20216/14-ц від 16 жовтня 2014 року, ні судом, ні органом державної виконавчої служби індексація аліментів не проводилась, а також не виплачувалась добровільно самим відповідачем.

Ураховуючи наведене, позивач просила позов задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня

2017 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексацію в розмірі 294,24 грн. та пеню в розмірі 630,93 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 640 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у застосуванні індексації аліментів враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 3 квітня1997 року №62-97 р. Оскільки відповідач допустив заборгованість по сплаті аліментів, то має сплатити пеню за несвоєчасну сплату. Місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення пені з відповідача за період з січня по березень 2017 року, оскільки його вини у виникненні заборгованості немає.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексацію аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року в сумі

10 013,90 грн та пеню за прострочення сплати аліментів за період

з 29 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року в сумі 1 117,03 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на момент виникнення спірних правовідносин спеціального закону про індексацію аліментів прийнято не було, а діяв Закон України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення», (далі - Закон), згідно якого розмір аліментів, визначний судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації, яка проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Виходячи з правової природи аліментів як відповідної (фіксованої) суми коштів на утримання дитини, яка виплачується в гривнях і не має разового характеру, а також враховуючи те, що частиною другою статті 184 СК України було прямо передбачено індексацію відповідно до закону їх розміру за відсутності спеціального закону щодо порядку проведення індексації аліментів, колегія суддів приходить до висновку, що за період з часу присудження аліментів і до набрання чинності Законом, розмір аліментів, визначений в твердій грошовій сумі підлягав індексації відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», яка застосовується до спірних правовідносин за аналогією закону на підставі статті 8 ЦПК України, а починаючи з 12 червня 2016 року, згідно із внесеними до зазначеного Закону змінами.

У касаційній скарзі, поданій 26 грудня 2017 року, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправомірно застосували норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» за аналогією закону, оскільки на час звернення до суду і на даний час існує закон, який регулює спірні правовідносини. Вказував, що для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з дня набрання чинності Законом України від 17 травня

2016 року № 1368- VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі». При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50% грошового доходу платника аліментів.

Крім того, заявник вважає, що апеляційний суд невірно застосував положення статті 196 СК України, за якою пеня стягується за кожен день прострочення, а ним стягнуто пеня за всі дні березня 2017 року, хоча судом встановлено, що 27 березня 2017 року відповідач перерахував аліменти за три місяці на депозитний рахунок відділу ДВС.

01 березня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу. Проте колегія суддів не бере його до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд установив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 516 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 29 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня

2014 року було збільшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 551 грн, щомісячно, починаючи стягнення з 19 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки державного виконавця розрахунку по аліментах за період з 29 жовтня 2013 року по 18 вересня 2014 року по виконавчому провадженню з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 12 грудня 2013 року заборгованість по аліментах станом на 19 вересня 2014 року становила 659,57 грн.

Згідно довідки державного виконавця розрахунку по аліментах за період з 20 жовтня 2014 року по 01 грудня 2014 року по виконавчому провадженню з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області

від 16 жовтня 2014 року заборгованість по аліментах станом 01 березня 2015 року становила 746,44 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментам за період з 01 січня

2015 року по 01 березня 2017 року з виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2014 року заборгованість по аліментах станом на 01 березня 2017 року становила 2 009,96 грн.

У справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення індексації аліментів за період з вересня 2014 року по вересень 2017 року в розмірі

10 013,90 грн та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 29 жовтня 2013 року по 31 березня 2017 року в сумі 2 208,69 грн на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення». У частині першій статті 2 цього закону визначені об'єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об'єктів не відносився.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13 висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

17 травня 2016 року прийнято Закон України № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», пунктом 1 розділу І якого внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Цим Законом, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, включено до переліку об'єктів індексації, визначених у частині першій статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Закон України від 17 травня 2016 року № 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» набрав чинності 12 червня 2016 року.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній

до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103».

Таким чином, з 24 грудня 2015 року індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 103 відсотки.

Встановивши, що до 01 січня 2016 року індекс інфляції за період прострочення заборгованості становить 101%, а з 01 січня 2016 року - 103%, суд прийшов висновку про наявність правових підстав для застосування індексу інфляції.

Проте суд не врахував, що з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» слідує, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 24 грудня 2015 року, з 24 грудня

2015 року така індексація проводиться в разі перевищення 103 відсотки.

Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів має періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Такий правовий висновок викладено у постанові ВеликоїПалати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня

2017 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2017 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

С. П. Штелик