Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №712/12726/19
Постанова КЦС ВП від 26.06.2025 року у справі №712/12726/19
Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №712/12726/19

Постанова

Іменем України

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 712/12726/19

провадження № 61-12835св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року у складі судді Токової С. Є. та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛУКА-КРИМ» (далі - ТОВ «ЛУКА-КРИМ») про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтований тим, що вона працювала у ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на посаді фармацевта аптеки № 3, була звільнена за власним бажанням, але не ознайомлена з наказом та не отримала трудової книжки.

В день звільнення позивача відповідач не провів з нею повний розрахунок. Період порушення виплати заробітної плати становить з 01 липня 2019 року до 31 липня 2019 року, тому сума заборгованості із заробітної плати станом на 04 вересня 2019 року становить 4 173,00 грн.

Водночас сума середнього заробітку за період невиплати заробітної плати на момент подання позову становить 5 089,00 грн.

У грудні 2019 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що після прийняття її на посаду фармацевта в аптеку № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ», зокрема, з нею було укладено договір про колективну матеріальну відповідальність, відповідно до якого колектив приймає на себе колективну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження лікарських засобів, виробів медичного призначення, переданих для продажу в аптеці, грошової виручки, отриманої від покупців, майна та інших цінностей, що знаходяться в аптеці.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформленої трудової книжки, копії наказу про звільнення, також не було проведено остаточного розрахунку.

У зв`язку з непроведенням відповідачем розрахунків із заробітної плати, та ненаданням документів працівники аптеки № 3 ініціювали звернення до Управління Держпраці у Черкаській області для проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання з питань дотримання законодавства про працю, за результатами якого стало відомо, що адміністрація ТОВ «ЛУКА-КРИМ» 02 серпня 2019 року видала наказ щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів у касі, вилучених грошових коштів у сейфі та інвентаризації основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів в аптеці № 3 за період з 03 серпня 2019 року до 04 серпня 2019 року.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 04 серпня 2019 року № 2-Інв-Аз/19 працівники аптеки № 3 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 відсторонені від роботи без збереження заробітної плати на період службового розслідування до 19 серпня 2019 року з подальшим звільненням.

Наказом ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 09 серпня 2019 року № 13-К позивача звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 з 19 серпня 2019 року у зв`язку із втратою довір`я, згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України, та зобов`язано провести нарахування і виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період роботи з 23 травня 2019 року до 04 серпня 2019 року.

Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки винних дій, які призвели б до заподіяння шкоди підприємству, вона не допускала, причини виникнення нестачі матеріальних цінностей та виявлення винних осіб не встановлено, службове розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних цінностей не проводилось, тому відповідач не довів наявність підстав для звільнення її у зв`язку із втратою довір`я.

З наказом про проведення планової або позапланової інвентаризації та з актом її ознайомлено не було; під час проведення інвентаризації вона була відсутня, пояснення з приводу виявлених порушень у неї не відбирались. До складу інвентаризаційної комісії були залучені сторонні особи.

16 жовтня 2019 року відповідач видав позивачу трудову книжку, тому вказаний день, вважає днем її звільнення.

Оскільки з вини роботодавця виникла затримка у видачі їй трудової книжки, вважає, що з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» також слід стягнути середній заробіток за час такої затримки.

Внаслідок порушення відповідачем її трудових прав, пов`язаних із звільненням за втратою довір`я, позивачу були заподіяні моральні страждання, оскільки вона втратила нормальний уклад свого життя та була змушена докладати додаткових зусиль для його організації.

На підставі викладеного та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 4 173,00 грн та середній заробіток за період затримки виплати заробітної плати в сумі 5 089,00 грн;

визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 19 серпня 2019 року № 13-К про припинення трудового договору із ОСОБА_1 ;

змінити дату звільнення та формулювання причини звільнення і вважати ОСОБА_1 звільненою з посади фармацевта аптеки № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України з 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 серпня 2019 року до дня прийняття судом рішення у справі;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 19 серпня до 16 жовтня 2019 року;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн моральної шкоди;

стягнути з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» витрати на правничу допомогу в сумі 11 500,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 408,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «ЛУКА-КРИМ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 000,00 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що конкретних винних дій позивача та порушень нею посадових обов`язків, які призвели до виникнення недостачі на суму 33 605,83 грн, відповідач не довів, а тому і вина позивача у недостачі не доведена. Відповідно, сам по собі факт недостачі без доведеності вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Водночас, оскільки позивач звернулась до суду з вимогою про визнання незаконним наказу про звільнення з пропуском передбаченого статтею 233 КЗпП України строку для звернення до суду, то суд відмовив у задоволенні такої вимоги у зв`язку з пропуском вказано строку.

Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що 16 липня 2019 року вона подала керівнику заяву про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, тому немає підстав для задоволення позовних вимог про зміну формулювання причини звільнення з підстав недоведеності.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог про зміну дати та формулювання причини звільнення не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки встановлено, що в день звільнення - 19 серпня 2019 року з позивачем не був проведений повний розрахунок та не була вручена належно оформлена трудова книжка і лише 16 жовтня 2019 року позивачу був вручений наказ про звільнення, трудова книжка та проведений повний розрахунок відповідно до відомостей на виплату готівки № 56, отже, факт затримки розрахунку із позивачем та невидачі їй трудової книжки мав місце у період з 20 серпня 2019 року до 15 жовтня 2019 року, тобто 39 робочих днів. Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки відповідач порушив права позивача на оплату праці, які підлягають поновленню в обраний позивачем спосіб судового захисту, що ґрунтується на законі.

Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки не підлягають задоволенню, оскільки за вказаний період позивачу присуджено до стягнення виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Разом з тим за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку і за статтею 117 КЗпП України, і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну зарплату.

Позовні вимоги про зміну дати звільнення не підлягають задоволенню, оскільки позивач, звернувшись до суду, обрала спосіб захисту, спрямований на зміну одночасно і дати, і формулювання причини звільнення, а тому зміна дати звільнення без зміни формулювання причини звільнення не може вважатись ефективним способом захисту права.

Аналізуючи зібрані у справі докази та висновки судів щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку з порушенням прав позивача на оплату праці, суд вважав, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 травня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 29 липня 2021 року в частині вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні та судових витрат скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Верховного Суду мотивоване тим, що суди не з`ясували, чи працював позивач у день звільнення; коли позивачу стало відомо про факт її звільнення; не надали належної оцінки посиланню відповідача на те, що сума розрахункових позивачу була депонована (т. 1, арк. с. 111); не з`ясували, чи наявна вина відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суди дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій (новий розгляд)

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що немає вини роботодавця ТОВ «ЛУКА-КРИМ» у нездійсненні остаточного розрахунку з працівником у день його звільнення, в цьому випадку 19 серпня 2019 року, оскільки товариство не провело розрахунок зі ОСОБА_1 саме через її неявку для здійснення остаточного розрахунку при звільненні, а кошти, що були заплановані до виплати в цей день, були депоновані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у якій просить скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07 лютого

2024 року у справі № 712/12727/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року ТОВ «ЛУКА-КРИМ»подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач 01 березня 2019 року відповідно до наказу ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 28 лютого 2019 року № 8-К прийнята на посаду фармацевта аптеки № 3 у ТОВ «ЛУКА-КРИМ»з погодинною оплатою праці згідно зі штатним розписом та повною матеріальною відповідальністю.

01 березня 2019 року між ТОВ «ЛУКА-КРИМ» і ОСОБА_1 підписано договір про повну матеріальну відповідальність та колективну матеріальну відповідальність.

16 липня 2019 року ОСОБА_1 подала директору ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але у день звільнення їй не було видано належним чином оформленої трудової книжки, копії наказу про звільнення, також не було проведено остаточного розрахунку.

05 серпня 2019 року позивач направила засобами поштового зв`язку ТОВ «ЛУКА-КРИМ» заяву про видачу трудової книжки, наказу про звільнення, виплату належних сум заробітної плати, надання довідки про нараховану та невиплачену заробітну плату, довідки про середньоденний заробіток, копії акта, складеного за результатами інвентаризації, проведеної 3-4 серпня 2019 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та накладною АТ «Укрпошта».

Наказом (розпорядженням) ТОВ «ЛУКА-КРИМ» від 19 серпня 2019 року № 13-К ОСОБА_1 звільнено з посади фармацевта аптеки № 3 на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України, у зв`язку із втратою довір`я. Зазначено провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну основну відпустку тривалістю 5 календарних днів за період з 23 травня 2019 року до 04 серпня 2019 року.

Під наказом від 19 серпня 2019 року № 13-К є підпис ОСОБА_1 про те, що вона ознайомлена з наказом 16 жовтня 2019 року та 16 жовтня 2019 року отримала трудову книжку № НОМЕР_1 .

Про своє звільнення з 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 була проінформована 04 серпня 2019 року під час проведення переобліку, що підтверджується актом про ознайомлення працівників аптеки № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з наказом від 04 серпня 2019 року № 2-інв-АЗ/19 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 » та актом про інформування працівників аптеки про необхідність з`явитися 19 серпня 2019 року для оформлення звільнення.

Вказана обставина підтверджується також підписом позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом № 2-П щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів у касі, вилучених грошових коштів у сейфі та інвентаризації основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів в аптеці № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з 03 серпня 2019 року до 04 серпня 2019 року.

03 серпня 2019 року ОСОБА_1 написала пояснювальну записку щодо виявлених порушень.

За відомостями Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року: січень 2019 року - 0; лютий 2019 року - 0; березень 2019 року - 4 173; квітень 2019 року - 4 173; травень 2019 року - 4 769,04; червень 2019 року - 4 173; липень 2019 року - 4 235,22; серпень 2019 року - 1 250,06.

ОСОБА_1 06 вересня 2019 року звернулась із заявою до Управління Держпраці в Черкаській області щодо невидачі ТОВ «ЛУКА-КРИМ» трудової книжки та непроведення розрахунку при її звільненні.

Відповідно до акта перевірки Управління Держпраці в Черкаській області від 18 вересня 2019 року № 446/375/АВ ОСОБА_1 звільнена з роботи з 19 серпня 2019 року відповідно до наказу № 13-к за пунктом 2 статті 41 КЗпП України (за втратою довір`я). Копію вказаного акта позивач отримала особисто 18 вересня 2019 року.

19 серпня 2019 року, у день звільнення, ОСОБА_1 не з`явилася в товаристві для отримання трудової книжки, про що складено акт.

Відповідно до фіскального чеку про відправлення поштової кореспонденції від 19 серпня 2019 року ТОВ «ЛУКА-КРИМ» направлено за місцем проживання ОСОБА_1 повідомлення про необхідність з`явитись за місцем розташування аптеки № 3 для отримання розрахункових коштів та трудової книжки.

Згідно з фіскальним чеком про відправлення поштової кореспонденції від 28 серпня 2019 року ТОВ «ЛУКА-КРИМ» повторно направлено за місцем проживання ОСОБА_1 повідомлення від 28 серпня 2019 року про необхідність з`явитись за місцем розташування аптеки № 3 для отримання розрахункових коштів і трудової книжки.

Сума розрахункових коштів, що підлягали виплаті ОСОБА_1 , через їх неотримання була депонована.

Розрахунок із ОСОБА_1 здійснений 16 жовтня 2019 року, що підтверджується відомістю на виплату готівки № 56 за жовтень 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 під підпис отримала 4415,81 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У справі, що переглядається, суд встановив факт несвоєчасної виплати роботодавцем позивачу належних їй при звільненні сум.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року у справі № 127/22449/20 (провадження № 61-7769св21) зазначено, що «виплата працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже, строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Ураховуючи зазначені положення законодавства України, звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі

№ 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18)».

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суди установили, що відповідач не з`явилася у день звільнення до товариства для отримання трудової книжки, про що складено акт, та не пред`являла вимог до відповідача про виплату належних їй сум та видачу трудової книжки, про що 19 серпня 2019 року складено акт.

Відповідач направляв позивачу повідомлення від 19 серпня 2019 року (в день звільнення відповідно до п. 4.2 Інструкції № 58) та від 28 серпня 2019 року для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення та розрахункових. Вказані повідомлення направлені за місцем проживання ОСОБА_1 в с. Кліщинці.

На адресу товариства поштові повідомлення з причин невручення ОСОБА_1 не повертались.

Суди також установили, що про звільнення ОСОБА_1 була поінформована задовго до звернення до суду, що давало їй змогу звернутись до відповідача, ознайомитись із наказом про звільнення та отримати розрахунок у зв`язку із таким звільненням.

Вказана обставина підтверджується актом про ознайомлення працівників аптеки № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з наказом від 04 серпня 2019 року № 2-інв-АЗ/19 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 », актом про інформування працівників аптеки про необхідність з`явитися 19 серпня 2019 року для оформлення звільнення, підписом позивача ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом № 2-П щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, наявних грошових коштів у касі, вилучених грошових коштів у сейфі та інвентаризації основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів в аптеці № 3 ТОВ «ЛУКА-КРИМ» з 03 серпня 2019 року до 04 серпня 2019 року, а також написанням 03 серпня 2019 року пояснювальної записки щодо виявлених порушень.

Крім того, позивач 06 вересня 2019 року звернулась із заявою до Управління Держпраці в Черкаській області щодо невидачі ТОВ «ЛУКА-КРИМ» трудової книжки та непроведення розрахунку при звільненні.

За результатами перевірки Управління Держпраці в Черкаській області 18 вересня 2019 року склало акт № 446/375/АВ, відповідно до якого ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 19 серпня 2019 року відповідно до наказу № 13-к, за пунктом 2 статті 41 КЗпП України (за втратою довір`я). Копію вказаного акта позивач отримала особисто 18 вересня 2019 року.

Разом з цим сума розрахункових коштів, що підлягали виплаті позивачу, через їх неотримання була депонована.

Депонована зарплата - це готівка, одержана суб`єктами господарювання для виплат, пов`язаних з оплатою праці, та не виплачена в установлений строк окремим фізичним особам (п. 1.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148).

Депонування відповідачем суми розрахункових коштів свідчить про готовність виплатити позивачу належні суми при звільненні при першому ж її зверненні.

Водночас відповідач був позбавлений можливості переказати ОСОБА_1 нараховані до виплати суми, оскільки позивач не довела належними та допустимими доказами, що вона інформувала роботодавця щодо її номера банківського рахунка, на який слід перераховувати виплати із заробітної плати, чи надавала відповідачу відповідний дозвіл здійснювати їй виплату заробітної плати поштовими переказами.

Врахувавши наведене, встановивши усі обставини справи та оцінивши відповідно до статті 89 ЦПК України надані учасниками справи та їх представниками докази, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відповідач виконав обов`язок щодо надіслання звільненому працівнику в день звільнення з роботи, якщо він в цей день відсутній на роботі, поштового повідомлення про необхідність отримати розрахунок. Обставин, які свідчили б про те, що позивач зверталася до відповідача із вимогою провести з нею розрахунок і він відмовив їй, суд не встановив, а отже, затримка розрахунку відбулася не з вини роботодавця, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні немає.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська