Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.03.2019 року у справі №759/14190/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 759/14190/17

провадження № 61-4406св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Таргоній Д. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк») про захист прав споживача, стягнення коштів та пені.

Позовна заява мотивована тим, що наказом голови Правління ПАТ «ПроКредит Банк» від 23 червня 2017 року № 160 затверджено генеральний договір про надання банківських послуг фізичним особам в ПАТ «ПроКредит Банк», який діє з 10 липня 2017 року.

16 червня 2015 року між ним та ПАТ «ПроКредит Банк» укладена додаткова угода до генерального договору, за умовами якої банк відкрив йому поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та здійснює його розрахункове обслуговування у національній валюті - гривні. У пункті 2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що правовідносини між її сторонами регулюються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та генеральним договором.

Того ж дня між ним та ПАТ «ПроКредит Банк» укладена додаткова угода до генерального договору, відповідно до якої банк відкрив йому картковий рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті - гривні для обліку операцій з використанням банківських платіжних карток.

Станом на 22 серпня 2017 року на його банківському картковому рахунку обліковувалися грошові кошти у розмірі 1 304 405,17 грн. Разом із цим при його зверненні до банку із заявою про видачу готівки, банк грошові кошти йому не видав.

Банк належним чином не виконує свої зобов`язання та не видає йому грошові кошти з його поточного рахунку, тому його права як споживача банківських послуг порушено.

На підставі викладеного та з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 1 300 000,00 грн та пеню у розмірі 3 % за кожен день прострочення - 4 407 000,00 грн, яка передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ПроКредит Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 300 000,00 грн, пеню у розмірі 4 407 000,00 грн та судовий збір - 8 000,00 грн, а всього 5 715 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не довів правомірність відмови у видачі позивачу готівкових коштів з відкритого на його ім`я рахунку, правомірність блокування цього поточного рахунку на здійснення готівкової касової операції. Відповідачем не надано доказів того, що кошти на рахунок позивача надійшли злочинним шляхом. Також не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів звернення відповідача за наслідками блокування до правоохоронних органів, спеціально уповноваженого органу про спробу здійснення незаконної, на думку банку, фінансової операції. Суд виходив із того, що самостійне визначення клієнтом напрямів використання своїх грошових коштів на поточному рахунку (безготівкові чи готівкові перекази), безперешкодна реальна можливість отримання таких коштів як у готівковій, так і безготівковій формі - є реалізацію права клієнта на розпорядження коштами на свій власний розсуд. Оскільки позивач є споживачем банківських послуг, а банк - їх виконавцем, тому він має нести відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у вигляді пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. З урахуванням наведеного суд першої інстанції задовольнив заявлені позивачем вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредит Банк» залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну правову оцінку, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин. Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, а операція з видачі готівки на суму 150 000,00 грн та більше підлягає фінансовому моніторингу. Встановивши обов`язок перевірки державою та уповноваженими нею органами (у тому числі і банками) певного виду фінансових операцій (чи певної категорії осіб, що їх здійснює), вказаний закон чітко регламентував процедуру здійснення такої перевірки (фінансового моніторингу). Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансової операції, на строк до п`яти робочих днів, про що зобов`язаний негайно повідомити суб`єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати вішення відповідно до КПК України. У разі неотримання суб`єктом первинного фінансового моніторингу рішення спеціально уповноваженого органу про подальше зупинення фінансової операції, він зобов`язаний поновити проведення фінансових операцій третього робочого дня з дня зупинення. Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він діяв у межах, наданих йому законом повноважень, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2019 року ПАТ «ПроКредит Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що захисту підлягають виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та законні інтереси особи. Позивач вважає порушеним своє право на отримання грошових коштів саме у готівковій формі. Однак суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення про стягнення з банку грошових коштів у розмірі 1 300 000,00 грн. Такий спосіб захисту не тягне за собою видачі позивачу стягнутих грошових коштів. Крім цього, ОСОБА_1 не був обмежений у можливості отримати від ПАТ «ПроКредит Банк» грошові кошти шляхом перерахування їх на інший банківський рахунок, тобто у безготівковій формі. Спір між сторонами щодо права власності на грошові кошти, які були розміщені на поточному банківському рахунку позивача у розмірі 1 300 000,00 грн, відсутній. Відповідач не погоджується із наданим позивачем розрахунком пені, яка підлягає стягненню за період з 29 серпня до 20 грудня 2017 року. Чинним законодавством України не передбачено особливого порядку стягнення пені за прострочення надання банківських послуг. Суди не дослідили тарифи відповідача, які містяться в матеріалах справи та якими встановлена вартість послуг ПАТ «ПроКредит Банк» з відкриття та обслуговування банківського рахунка. Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та частину третю статті 549 ЦК України. Крім цього, суди не дослідили умови генерального договору, яким передбачено право банку обмежувати клієнта у розпорядженні грошовими коштами у передбачених законом випадках.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав про те, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим ухвалено законні та обґрунтовані судові рішення.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року клопотання ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено та зупинено виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови Правління ПАТ «ПроКредит Банк» від 23 червня 2017 року № 160 затверджено генеральний договір про надання банківських послуг фізичним особам в ПАТ «ПроКредит Банк», який діє з 10 липня 2017 року.

16 червня 2015 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до генерального договору, за умовами якої банк відкрив ОСОБА_1 поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 та здійснює його розрахункове обслуговування у національній валюті - гривні. У пункті 2 цієї додаткової угоди сторони погодили, що правовідносини між її сторонами регулюються чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та генеральним договором.

Того ж дня між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода до генерального договору, відповідно до якої банк відкрив позивачу картковий рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті - гривні для обліку операцій з використанням банківських платіжних карток.

Станом на 22 серпня 2017року на банківському картковому рахунку позивача № НОМЕР_2 обліковувались грошові кошти в розмірі 1 304 405,17 грн.

22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовою заявою № 4?1/17/687 про повернення (видачу) готівки з його поточного рахунку в розмірі 1 300 000,00 грн. Заява була прийнята банком в операційний час, про що свідчить відбиток штемпеля, 22 серпня 2017 року, та підпис відповідного працівника.

Згідно із частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Положенням частини першої статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Положеннями статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банк має право витребувати, а клієнт (особа, представник клієнта) зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

У разі ненадання клієнтом (особою, представником клієнта) документів, необхідних для здійснення ідентифікації та/або верифікації (в тому числі встановлення ідентифікаційних даних кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, рахунок не відкривається, зазначені в частині другій цієї статті договори (фінансові операції) не укладаються (не здійснюються).

Банк має право відмовитися від підтримання договірних відносин чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Тобто, дії банку з обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, повинні відповідати вимогам Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та відповідним правовим актам у цій сфері.

28 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав до банку заяву за вхідним номером банку 4-1/17/699 від 28 серпня 2017 року до якої додав довідку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 серпня 2014 № 4938/8/26591703 про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку), відповідно до якої позивачем отримано дохід в розмірі 120 000 000,00 грн і невиконані зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб в Україні відсутні; протокол № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «КГА-1» від 14 липня 2017 про зменшення розміру статутного капіталу юридичної особи та часткове повернення позивачу його частки у статутному капіталі в розмірі 18 426 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що банк 30 серпня 2017 року направив лист № 1-2/17/2312, який ОСОБА_1 отримав 13 вересня 2017 року, у якому банк проінформував про проведений ним аналіз операцій і джерел походження коштів по його рахунку та повідомив про припинення ділових відносин. ПАТ «ПроКредит Банк» запропонував ОСОБА_1 надати реквізити для безготівкового перерахування коштів та звернутися до банку для закриття рахунків. В іншому випадку, через 15 днів рахунки ОСОБА_1 будуть закриті банком самостійно, а всі укладені договори вважатимуться розірваними.

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта визначено статтею 1073 цього Кодексу.

Невиконання або неналежне виконання зобов`язань банку за договором банківського рахунка, зокрема відмова виконати розпорядження клієнта з видачі йому відповідних сум з рахунка, має наслідком настання відповідальності банку, встановленої договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

Оскільки відповідно до статей 2, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Таким чином, відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом, у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14?64цс19).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що банк належним чином не виконував умови укладених з позивачем додаткових угод про приєднання до генерального договору, а тому на нього відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» покладається відповідальність у вигляді стягнення пені за увесь час порушення зобов`язання, тобто за період з 29 серпня до 20 грудня 2017 року.

При цьому колегія суддів звертає увагу й на те, що банк і не мав наміру виконувати договірні зобов`язання, про що свідчить подання ним апеляційної та касаційної скарг, тому застосування судами положення про неустойку є правильним. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів не встановила.

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк