Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.06.2019 року у справі №601\740\16

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 601/740/16-ц

провадження № 61-15361св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Кузьми Р. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дочку.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у шлюбі до 24 грудня 2002 року, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачем.

12 квітня 2002 року рішенням Кременецького районного суду з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 26 березня 2002 року і до її повноліття.

ОСОБА_3 поступила на навчання у Кременецький педагогічний коледж та зарахована студенткою 1 курсу за спеціальністю дошкільна освіта. 31 серпня 2015 року позивач уклала договір № 14810 про підготовку фахівця з спеціальною освітою, навчання якого фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, галузевих міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ та фізичних осіб, пунктом 4.2. якого передбачено оплату вартості освітньої послуги в рік у сумі 4 850,00 грн з урахуванням індексу інфляції за кожен календарний рік. Позивачем сплачено кошти за навчання дочки за 2015/2016 навчальний рік в сумі 4 850,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременецького районного суду від 14 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання (навчання) дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2 425,00грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоу позивача виникли додаткові витрати на дочку, які пов`язані із навчанням дитини у коледжі, а відповідач є працездатним громадянином, тому позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 року рішення Кременецького районного суду від 14 листопада 2016 року скасовано.

Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено існування особливих обставин, а саме необхідності платного навчання дитини у коледжі, адже їй гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У березні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

21 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що СК України виходить із принципу рівності прав й обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обидва з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до частини першої статті 155 СК України.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дитини.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з виконавчим листом Кременецького районного суду від 12 квітня 2002 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 26 березня 2002 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки від 26 квітня 2016 року № 1357 ОСОБА_3 у 2015 році вступила до Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка (І-ІІ рівень акредитації) і станом на сьогоднінавчається на І курсі за спеціальностю -Дошкільна освіта. Форма навчання - денна, платна.

Згідно здоговором від 31 серпня 2015 року № 14810 про підготовку фахівця з спеціальною освітою, навчання якого фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, галузевих міністерств, відомств, підприємств, організацій, установ та фізичних осіб, Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія ім. Тараса Шевченка бере на себе зобов`язання за рахунок коштів ОСОБА_1 здійснити підготовку ОСОБА_3 за освітньо-кваліфікаційним рівнем - молодший спеціаліст. ОСОБА_4 освітньої послуги в рік становить 4 850,00грн з урахуванням інфляційних втратза кожен календарний рік.

Відповідно доквитанції від 25 серпня 2015 року № 25 ОСОБА_3 здійснила оплату за навчання уКременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка в сумі 2 500,00грн.

Згідно з квитанцієювід 24 березня 2016 року № 32 ОСОБА_3 здійснила оплату за навчання уКременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка в сумі 2 350,00грн.

Відповідно до довідки Кременецького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 22 квітня 2016 року № 5982 ОСОБА_1 відповідно до матеріалів виконавчого провадження отримувала аліменти від ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини за такі періоди: січень 2015 року - 712, 65 грн, лютий 2015 року - 572,30 грн, березень 2015 року - 562,04 грн, квітень 2015 року - 533,25 грн, травень 2015 року - 1 427,35 грн, червень 2015 року - 198,96 грн, липень 2015 року - 586,40 грн, серпень 2015 року - 645,25 грн, вересень 2015 року - 573,33 грн, жовтень 2015 року - 1 021,83 грн, листопад 2015 року - 913,71 грн, грудень 2015 року - 1 313,03 грн.

Згідно з довідкою від 22 квітня 2016 року № 371, виданою Кременецьким районним центром зайнятості,станом на 22 квітня 2016 року ОСОБА_1 на обліку в Кременецькому районномуцентрі зайнятості не перебуває.

Актомобстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 02червня 2016 року, складеного депутатом Кременецької міської ради Бендасюком І. Б., встановлено, що в будинку за адресою АДРЕСА_1 в однокімнатній квартирі проживають ОСОБА_2 , його цивільна дружина ОСОБА_5 та її неповнолітня дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 разом з дружиною винаймають вказануквартиру з травня 2015 року. Усі витрати, пов`язані з оплатою квартири та житлово-комунальних послуг, ОСОБА_2 несе одноособово.

Довідкоюпро доходи від 01 червня 2016року № 86 передбачено, що ОСОБА_2 працює уКременецькій РКЛ на посаді «лаборант». Загальна сума доходу за період з 01грудня 2015 року по 31травня 2016 року, за винятком аліментів, становить 25 538,42 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону не відповідає.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною другою статті 185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Ухвалюючи рішення про задоволеня позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини уколеджі, адже дитині державою гарантовано безоплатне у загальноосвітній школі.

Верховний Суд не може погодитися у повній мірі з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, зокрема квитанцією від 25 серпня 2015 року № 25, ОСОБА_3 здійснила оплату за навчання у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка в сумі 2 500,00 грн.

Згідно з квитанцією від 24 березня 2016 року № 32 ОСОБА_3 здійснила оплату за навчання у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка в сумі 2 350,00 грн.

Встановивши, що ОСОБА_3 у зв`язку із розвитком здібностей дитини понесла документально підтверджені додаткові витрати у розмірі 4 800,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення половини цієї суми з відповідача, оскільки батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Верховний Суд зауважує, що до особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновки суду першої інстанції про задоволення позову у зв`язку з його обґрунтованістю та доведеністю, обмежився лише вказівкою про недоведеність позивачем необхідності платного навчання дитини, оскільки їй гарантовано державою безоплатного навчання у загальноосвітній школі.

Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції здійснив безпідставну переоцінку доказів у справі без належного на те мотивування та обґрунтування.

Поза увагою апеляційного суду залишились вимоги цивільного процесуального закону, а саме таке.

Статтею 212 ЦПК України, чинного на час ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі (стаття 303 ЦПК України, чинного на час ухвалення оскаржуваної ухвалу суду апеляційної інстанції).

Рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вказаним вимогам ЦПК України, чинного на час ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, оскільки перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Дослідження зазначених обставин справи має значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 185, 198, 199 СК України визначено декілька способів виконання обов`язку утримання дітей, зокрема: участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Судом апеляційної інстанції не враховано чи є навчання дитини саме у коледжі особливими обставинами, що зумовлюють додаткові витрати у розумінні статті 185 ЦК України, з урахуванням особливих здібностей дитини, не взято до уваги майновий та сімейний стан матері та батька дитини.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції неналежним чином перевірив обставини справи з урахуванням вимог норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно встановити та надати оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для висновку про обов`язок відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами згідно з положеннями частини першої статті 185 СК України.Крім того, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суд повинен врахувати в якій мірі кожен із батьків бере участь у витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін.

Верховний Суд бере до уваги тривалий розгляд справи у суді, проте із урахуванням завдань судочинства, зазначених у положеннях статті 2 ЦПК України, відповідно до яких завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, виходить з того, що спір між сторонами не вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому є підстави для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 20 грудня 2016 рокускасувати скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик