Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №583/138/17

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 583/138/17

провадження № 61-33865св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України,

третя особа - директор державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України Садовський Дмитро Вікторович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2017 року в складі судді Сидоренка Р. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Хвостика С. Г., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (далі - ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів»), третя особа - директор ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Садовський Д. В., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 04 вересня 2014 року прийнята на посаду інженера з охорони праці у ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів», свої трудові обов`язки виконувала сумлінно, трудової дисципліни не порушувала.

Проте, у подальшому з радником підприємства ОСОБА_2 складатись неприязні стосунки, тому він разом з іншими двома працівниками підприємства 05 грудня 2016 року склав акт про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння. Вказані в акті обставини не відповідають дійсності, тому ОСОБА_1 відмовилася підписувати цей акт.

Після складення вказаного акту самопочуття позивача, яка має хронічне захворювання серцево-судинної системи, погіршилося, тому вона перебувала на лікарняному до 20 грудня 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності.

ОСОБА_1 21 грудня 2016 року була запрошена на засідання профспілкового комітету підприємства, а вже 22 грудня 2016 року її було звільнено з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі в нетверезому стані.

Своє звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки текст наказу не містить будь-яких фактів, що могли б свідчити про порушення правил трудового розпорядку; адміністрацією підприємства не дотримано встановленого законодавством порядку застосування дисциплінарних стягнень, зокрема не відібрано від працівника письмових пояснень; профспілковий комітет не задовольнив клопотання адміністрації підприємства, проте наступного дня після засідання вказаного органу її звільнили.

Крім того неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила: поновити її на роботі у ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» на раніше займаній посаді; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 грудня 2016 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з дотримання норм трудового законодавства, оскільки вона вчинила дисциплінарний проступок та до неї було застосовано дисциплінарне стягнення.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що викладений у поданих до суду письмових доказах факт перебування позивача на робочому місці у нетверезому стані підтвердили допитані у судовому засіданні свідки. Разом з тим, ОСОБА_1 відмовилась проходити медичне обстеження. Також позивачу запропоновано пройти медичне обстеження у медичному закладі самостійно протягом двох годин з моменту складання актів для спростування та заперечення виявленого стану, проте таких дій вона не вчинила.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування позивача у нетверезому стані на робочому місці, а висновки судів ґрунтуються на припущеннях. Різкий запах алкоголю був зумовлений прийманням позивачем лікарських препаратів.

Всі документи, якими спростовуються позовні вимоги, складні працівниками відповідача після залишення позивачем території підприємства.

Відповідачем не відібрано у позивача письмових пояснень по суті вчиненого правопорушення, а профспілковий комітет не задовольнив клопотання адміністрації підприємства на звільнення, оскільки таке звільнення є незаконним.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 червня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до наказу директора ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» від 04 вересня 2014 року ОСОБА_1 прийнята на посаду інженера з охорони праці.

Службовою запискою радник ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» ОСОБА_2 повідомив директора підприємства про факт виявлення ОСОБА_1 на робочому місці у стані сп`яніння (почервоніле та опухле обличчя, загальмована та нерозбірлива мова, різкий запах алкоголю із порожнини рота).

Встановлено, що лікарі швидкої констатували наявність в ОСОБА_1 високого тиску та неадекватного стану, пройти медичне освідування остання відмовилась.

Про ініціативу відповідача щодо проведення медичного освідування позивача на предмет встановлення наявності стану алкогольного сп`яніння та подальшу її відмову від проведення зазначеного огляду свідчать відповідне письмове направлення від 05 грудня 2016 року та письмова заява позивача про відмову від даного обстеження.

Згідно з актом від 05 грудня 2016 року радником ОСОБА_2 , виконуючим обов`язки начальника ОСОБА_3 , старшим інспектором відділу кадрів ОСОБА_4 та працівником ОСОБА_5 встановлено факт перебування інженера із охорони праці ОСОБА_1 05 грудня 2016 року на робочому місці у нетверезому стані (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушена координація рухів). ОСОБА_1 відмовилась від ознайомлення із зазначеним актом, про що вищезазначеними особами було складено акт.

Також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 05 грудня 2016 року склали акт про те, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження медичного освідування на стан сп`яніння у супроводі одного з працівників підприємства із залученням службового транспорту. Також позивачу було запропоновано пройти медичне освідування у медичному закладі самостійно протягом двох годин із моменту складання актів для спростування та заперечення виявленого стану, проте вона відмовилася від вчинення таких дій.

Відповідно до наказу генерального директора ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» від 05 грудня 2016 року інженера з охорони праці другої категорії ОСОБА_1 відсторонено від роботи починаючи із 15:35 год. 05 грудня 2016 року та створено комісію для проведення службового розслідування.

У протоколі засідання комісії по проведенню службового розслідування зазначеного факту від 19 грудня 2016 року комісія зробила наголос на те, що недопустимо щоб інженер з охорони праці вживав спиртні напої на підприємстві під час роботи, оскільки згідно із Законом України «Про охорону праці» саме інженер із охорони праці повинен контролювати працівників та не допускати ситуацій з нещасними випадками. За вказаним фактом позивачу висловлена недовіра.

20 грудня 2016 року за підписом генерального директора ОСОБА_6 , радника ОСОБА_2 , виконуючого обов`язки начальника ОСОБА_3 був складений акт про відмову ОСОБА_1 надавати будь-які пояснення стосовно своєї роботи 05 грудня 2016 року.

Відповідно до наказу ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» від 22 грудня 2016 року інженера з охорони праці другої категорії ОСОБА_1 з 22 грудня 2016 року звільнено з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

З наведеній у цій нормі підстави можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Установлено, що факт знаходження ОСОБА_1 на роботі 05 грудня 2016 року в нетверезому стані підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема відповідними актами, повідомленням Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а також показами свідків, допитаних судом першої інстанції, які були учасниками події. Покази свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами, не викликають сумніву.

Суди попередніх інстанції дали належну оцінку сукупності доказів, якими підтверджується факт перебування позивача у нетверезому стані, в тому числі наявність відмови останнього від проходження медичного огляду, а також непроходження такого огляду в самостійному порядку та неспростування ним встановленого факту належними і допустимими доказами.

Суди дійшли правильного висновку, що позивача звільнено у порядок та спосіб передбачений трудовим законодавством, зокрема за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки зібраними по справі доказами підтверджено, що остання знаходилася на роботі у нетверезому стані.

Доводи касаційної скарги, що відповідачем не відібрано у позивача письмових пояснень по суті вчиненого правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Разом з тим, відповідач вимагав у позивача надати письмові пояснення за фактом порушення трудової дисципліни, проте вона відмовилася надавати такі пояснення, про що було складено відповідний акт за підписом уповноважених осіб.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що профспілковий комітет не задовольнив клопотання адміністрації підприємства на звільнення ОСОБА_1 , тому звільнення є незаконним, оскільки відмова у звільненні є немотивованою, зі змісту протоколу засідання профспілкового органу вбачається, що переважна більшість його членів самоусунулась від прийняття конкретного рішення за зазначеним фактом, будь-яких мотивів для цього не наведено.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

А. І. Грушицький

В. В. Сердюк