Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.11.2020 року у справі №520/960/19

Постанова

Іменем України

21 травня 2021 року

м. Київ

справа № 520/960/19

провадження № 61-15800св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - компанія "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк.",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Князюка О. В., та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С.

О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до судновласника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." про стягнення компенсації по смерті моряка, стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказала, що 05 лютого 2018 року її батько ОСОБА_2 уклав трудовий контракт з судновласником - компанією "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." ("Percula Shipping & Trading Inc") терміном на 6 місяців, відповідно до якого був найнятий на судно "Achilleas S" (Ахіллеас С) на посаду старшого механіка.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час найму ОСОБА_2 помер. Згідно з довідкою про смерть, наданою госпіталем м. Хайдарабад (Індія), куди ОСОБА_2 був доставлений з судна, причиною смерті став септичний шок з множинною органною недостатністю внаслідок інфекційного ендокардиту.

У зв'язку з наведеним та відмовою відповідача добровільно виплатити позивачу як спадкоємцю після смерті батька кошти, ОСОБА_1 на підставі статей 1218, 1227, 1229 ЦК України просила суд стягнути з відповідача на свою користь компенсацію по смерті її батька - моряка ОСОБА_2 у розмірі 40 000 доларів США, що еквівалентно 1 126 000 грн; заборгованість по заробітній платі батька в розмірі 36 000 доларів США, що еквівалентно 1 013 400 грн; моральну шкоду в розмірі 20
000 доларів США, що еквівалентно 563 000 грн, та судові витраті у розмірі 102
000 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року в складі судді Салтан Л. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з судновласника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." на користь ОСОБА_1 компенсацію по смерті ОСОБА_2 у розмірі 40 000 доларів США, що еквівалентно 1 120 000 грн, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 у розмірі 36 000 доларів США, що еквівалентно 1 080 000 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щокомпенсація по смерті (страхова виплата) та заробітна плата загиблого моряка ОСОБА_2, що не була ним отримана при житті, підлягає виплаті його дочці ОСОБА_1, яка є єдиним спадкоємцем і членом родини загиблого.

Спричинення моральної шкоди не доведено позивачем.

Позивач понесла судові витрати у справі у розмірі 35 000 грн, а також витрати щодо поштових переказів у розмірі 729,38 грн, які слід стягнути на її користь із відповідача.

Крім того, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9 605 грн.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року відмовлено у прийнятті позову ОСОБА_4 до "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю моряка.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції внаслідок неповного з'ясування обставин справи дійшов помилкового висновку що до спадкової маси після смерті ОСОБА_2 увійшла заборгованість по заробітній платі, не мотивував свого висновку щодо розміру заборгованості по заробітній платі, який вважав доведеним і не звернув уваги, що заробітна плата за життя ОСОБА_2 була виплачена згідно з умовами трудового контракту ОСОБА_5 на її банківські реквізити за волевиявленням самого ОСОБА_2.

Спірні правовідносини щодо отримання компенсації у зв'язку зі смертю моряка виникли між роботодавцем та ОСОБА_6, з якою себе ідентифікує ОСОБА_7, доводячи це копією свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_8, де зазначено її дошлюбне прізвище - ОСОБА_9.

Заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення компенсації обґрунтовані саме прийняттям нею спадщини після смерті батька. Разом із тим, спір щодо компенсації у зв'язку зі смертю моряка виник не лише між ОСОБА_1 і роботодавцем її померлого батька - "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк.", який відмовляється виплатити компенсацію, а і з ОСОБА_10 як особою, що ідентифікує себе з вигодонабувачем за індивідуальним трудовим договором від 05 лютого 2018 року і претендує на отримання компенсації у зв'язку зі смертю моряка. Таким чином, суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1, вирішив при цьому питання про права та обов'язки ОСОБА_11, яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі або третьої особи з самостійними вимогами, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки при ухваленні апеляційним судом нового судового рішення в задоволенні позову до судновласника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." відмовлено, а позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю моряка, судовий збір у розмірі 14 407,50 грн, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, підлягає компенсації за рахунок держави у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року заяву судновласника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь судновласника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." 40 000 грн понесених судових витрат, які складаються з витрат за послуги перекладача у розмірі 11 930,55 грн та витрат на послуги адвоката у розмірі 28
069,45 грн. В іншій частині заяви про відшкодування судових витрат відмовлено.

В обґрунтування додаткової постанови суд зазначив, щоз наданого адвокатом опису виконаних робіт вбачається, що розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 131 600 доларів США за 40 годин і 30 хвилин витраченого адвокатського часу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим останнім на виконання відповідних робіт.

Подання стороною відповідача експертного висновку щодо стану здоров'я померлого моряка жодним чином не вплинуло на висновок апеляційного суду щодо відмови у позові, а тому відсутні підстави для відшкодування витрат, понесених відповідачем на експертизу у розмірі 13 900 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме неправильне застосування положень статті 21 КЗпП України, статей 985, 636 ЦК України, статей 8, 32 Закону України "Про міжнародне приватне право", а також неврахування судом висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 16 вересня 2020 року у справі № 219/8419/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 642/4326/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не доведено, що заборгованість із заробітної плати була перерахована ОСОБА_2. Єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є позивач ОСОБА_1. Висновок суду про те, що вигодонабувачем за укладеним із ОСОБА_2 трудовим договором є ОСОБА_11, питання про права та обов'язки якої вирішено судом першої інстанції, зроблений апеляційним судом на підставі недопустимих доказів.

Крім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що виплата по смерті (компенсація) є страховою виплатою, а правовідносини між сторонами урегульовані статтями 636, 985 ЦК України. У вказаному контракті відсутні посилання на те, що компенсація по смерті повинна виплачуватися призначеному бенефіціару чи найближчому родичу.

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду 06 січня 2021 року касаційну скаргу на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції положень статей 137, 141, 270 ЦПК України та застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 302/434/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

В обґрунтування касаційної скарги заявник сказала, що подані представником відповідача до апеляційного суду документи по витратам на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, у розмірі 93 665 грн не підлягають розгляду й задоволенню, оскільки були подані у порушення встановлених строків і порядку.

Додаткове рішення про стягнення 28 069,45 грн з позивача на оплату витрат на професійну правничу допомогу відповідача, є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та характером спірних правовідносин.

Необґрунтованим є також стягнення з позивача витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 11 930,55 грн, оскільки документи, що були предметом перекладу, не були залучені до матеріалів справи. Разом із тим, матеріали справи містять відомості щодо надання відповідачу послуг з перекладу на суму 2 133,89 грн.

Заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення розглянуто неповноважним складом суду, що суперечить вимогам статті 270 ЦПК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30 жовтня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 лютого 2018 року ОСОБА_2 уклав трудовий контракт з судновласником - компанією "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." ("Percula Shipping & Trading Inc") терміном на 6 місяців, відповідно до якого був найнятий на судно "Achilleas S" (Ахіллеас С) на посаду старшого механіка.

Згідно з повідомленням Аполло госпіталю м. Хайдарабад (Індія) від 04 вересня 2018 року моряк був доставлений у госпіталь 04 вересня 2018 року у критичному стані.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час найму ОСОБА_2 помер, причиною смерті став септичний шок з множинною органною недостатністю внаслідок інфекційного ендокардиту.

Параграфом 1 статті 9 трудового контракту передбачено, що судновласник зобов'язується організувати укладення страхового покриття всього екіпажу на борту судна проти ризиків захворювання, травми та втрати життя (смерті), та робити страхові виплати протягом всього часу їх перебування на борту.

Згідно з умовами трудового контракту (параграф 5 статті 9) сторонами погоджено, що у випадку смерті моряк має право на компенсацію у розмірі максимум 40 000
доларів США. У разі смерті моряка на борту судна чи на березі, якщо на той час моряк мав право на медичну допомогу чи утримання, судновласник оплачує вартість витрат на поховання його найближчому родичу.

Умовами контракту передбачена виплата заробітної плати моряку. Зокрема, параграф 1,2 статті 5 трудового контракту передбачає, що заробітна плата за послуги, надані на умовах цього договору, розраховується судновласником у доларах США.

Заробітна плата на початок працевлаштування визначена в додатку № 1 та належить до сплати шляхом грошового переказу на банківський рахунок моряка.

Статтею 9 трудового контракту також передбачено, що у разі захворювання моряка чи одержання моряком травми під час найму, йому виплачується зарплата в повному обсязі доки його не буде репатрійовано згідно з положеннями про репатріацію, наведеними нижче, тобто переміщення моряка в місце проживання - м. Київ, Україна.

Найближчим родичем за контрактом від 05 лютого 2018 року ОСОБА_2 визначено дружину ОСОБА_12 з вказівкою номеру її телефону НОМЕР_1. У пункті 5 трудового контракту зазначені банківські реквізити рахунку особи отримувача заробітної плати моряка, які належать ОСОБА_5.

ОСОБА_2 була фактично виплачена заробітна плата шляхом перерахування на банківський рахунок ОСОБА_4, яку ОСОБА_2 зазначив як отримувача його заробітної плати, що засвідчив своїм підписом у зарплатних відомостях (а. с.192-248, т.2).

При цьому відомості щодо грошових переводів ОСОБА_2 містять дані щодо призначення платежів (виплата заробітної плати), а також ім'я та адресу клієнта-бенефіціара (ОСОБА_13; НОМЕР_2; АДРЕСА_1; дружина).

Особа, на рахунок якої роботодавець мав переводити заробітну плату - ОСОБА_7, яка під час розгляду справи в суді першої інстанції намагалася заявити позов, в тому числі про стягнення компенсації за смерть ОСОБА_2 у розмірі 40 000 доларів США, як третя особа в межах розгляду цієї справи.

Протокольною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року відмовлено у прийнятті позову ОСОБА_4 до "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю моряка.

ОСОБА_11,1970 року народження, вказала, що її номер мобільного зв'язку та дошлюбне прізвище ОСОБА_9 було вказано у індивідуальному трудовому договорі від 05 лютого 2018 року ОСОБА_2, з яким вона проживала однією сім'єю як чоловік і дружина у фактичних шлюбних відносинах протягом останніх 16 років, що передували смерті ОСОБА_2 і саме тому він призначив її особою, на рахунок якої роботодавець мав переводити заробітну плату, яку вона і отримувала. Саме вона поховала ОСОБА_2 і саме у неї є відповідні підтверджуючі на це документи.

Матір позивача ОСОБА_1 (дочки померлого ОСОБА_2) - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2.

19 жовтня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява від представника компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." Бобрика О. А. про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь судновласницької компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." понесені відповідачем судові витрати, які складаються з витрат на допомогу адвоката у розмірі 131 418,21 грн, витрат за послуги перекладача у розмірі 11 930,55 грн та витрат за послуги експерта у розмірі 13 900 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права та обов'язки.

Згідно із положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Установивши, що заробітна плата за життя ОСОБА_2 виплачувалась згідно з умовами трудового контракту ОСОБА_5 на її банківські реквізити за волевиявленням самого ОСОБА_2, про що містяться його підписи у відомостях про виплату заробітної плати, а позивачем в порядку статті 81 ЦПК України не доведено протилежного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із відповідача заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 в частині вирішення судом апеляційної інстанції цих позовних вимог базуються на тому, що на переконання позивача суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення побудувавши свої висновки на доказах, що подані відповідачем з порушенням порядку їх подання до суду.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи касаційної скарги як безпідставні, виходячи із такого.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 22,23 квітня 2019 року та 29 травня 2019 року подав до суду першої інстанції заяви про встановлення додаткового строку для подання відзиву, письмових доказів по справі, а також залучення до участі у справі третіх осіб, які обґрунтовував зокрема і тим, що суд першої інстанції неналежним чином не повідомив його про розгляд справи у підготовчому провадженні, а тому він був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази у передбачений законом строк.

Згідно із частиною 5 статті 178 ЦПК України суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Закриваючи підготовче провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що представник відповідача належним чином повідомлявся судом про час та місце слухання справи, проте у судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив та не скористався своїм правом на подання відзиву.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення судом відповідача про розгляд справи 21 лютого 2019 року та 20 березня 2019 року, яким закінчено підготовче провадження у справі.

При цьому, місцевий суд, констатуючи пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, не мотивував свою відмову у прийнятті відзиву належним чином і у цей же день розглянув справу по суті.

Ці обставини свідчать про неможливість подання зазначених письмових доказів відповідачем до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, та наявність правових підстав, передбачених статтею 367 ЦПК України, для прийняття судом апеляційної інстанції вказаних письмових доказів.

Щодо позовних вимог про стягнення страхового відшкодування

Відповідно до частини 2 статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Згідно зі статтею 1229 ЦК України страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах. Якщо страхувальник в договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Таким чином, страхові виплати включаються до спадкової маси і спадкуються на загальних підставах у тому випадку, якщо моряк не призначив вигодонабувача (особу для отримання страхової виплати).

Як вбачається з параграфу 5 статті 9 трудового контракту від 05 лютого 2018 року сторонами погоджено, що у випадку смерті моряк має право на компенсацію у розмірі максимум 40 000 доларів США. У разі смерті моряка на борту судна чи на березі, якщо на той час моряк мав право на медичну допомогу чи утримання, судновласник оплачує вартість витрат на поховання його найближчому родичу. При цьому найближчим родичем за контрактом ОСОБА_2 визначено дружину ОСОБА_12.

Пред'являючи позов про відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю особи, ОСОБА_11 стверджувала, що саме вона є вигодонабувачем за умовами вказаного трудового контракту від 05 лютого 2018 року та має право на компенсацію по смерті моряка ОСОБА_2.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявлені ОСОБА_1 вимоги про стягнення вказаної компенсації обґрунтовані саме прийняттям нею спадщини після смерті батька.

При цьому суд дійшов висновку, що спір щодо компенсації у зв'язку зі смертю моряка виник не лише між нею і роботодавцем її померлого батька - "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк.", який відмовляється виплатити компенсацію, а і з ОСОБА_10 як особою, що ідентифікує себе з вигодонабувачем за індивідуальним трудовим договором від 05 лютого 2018 року і претендує на отримання компенсації у зв'язку зі смертю моряка.

Враховуючи зазначене, та дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, вирішивши при цьому питання про права та обов'язки ОСОБА_11, яка не мала процесуального статусу відповідача у цій справі або третьої особи з самостійними вимогами, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду як з таким, що відповідає матеріалам та обставинам справи, зробленим за відсутності порушення норм процесуального права, з правильним застосуванням норм матеріального права, на підставі належним чином оцінених доказів.

При цьому доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки наданих відповідачем письмових доказів, які сторона позивача вважає неналежними та недопустимими, та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Разом із тим, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Окрім цього безпідставними є також посилання заявника у касаційній скарзі на висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду:від 16 вересня 2020 року у справі № 219/8419/18, від 21 вересня 2020 року у справі № 642/4326/18 та від 26 лютого 2020 року у справі № 661/740/18, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваної постанови не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

При цьому Верховний Суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 1 статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частині 1 статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року).

Частиною 1 статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у частин 1 , 2 статті 60 ЦПК України.

Документами, які підтверджують повноваження представників у цивільному процесі, є довіреність юридичної особи; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) (частини 1 , 3 , 4 статті 62 ЦПК України).

Судом установлено, що адвокат Бобрик О. А. представляє інтереси судновласницької компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." на підставі договору № 01/04/19 від 09 квітня 2019 року.

Відповідно до пунктів 5.1,5.2,7.1 договору, компанія "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." зобов'язалася виплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000 доларів США за надання правової допомоги у Київському районному суді м. Одеси. Крім оплати гонорару, клієнт відшкодовує адвокату всі витрати, понесені ним у зв'язку з виконанням даного договору, які включають не обмежуючись: видатки на міжнародний та/або міжміський зв'язок; витрати на факсимільний зв'язок, поштові витрати; фотокопіювання, транспортні та відрядні витрати; переклад на іноземні мови та з іноземних мов; витрати на оплату праці експертів, консультантів із спеціальних питань; витрати пов'язані з послугами державних та /або приватних нотаріусів; інші витрати, пов'язані з наданням послуг. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цивільній справі (надання правової допомоги компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." у справі, яка пов'язана зі смертю ОСОБА_2) об'єктом оплати за договором є зокрема надані адвокатом юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі Бобрик О. А. як адвокат повинен був отримати гонорар за надані відповідачу правничі послуги, пов'язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді, регламентовано в пункті 1 частини 3 статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 , пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із детальним описом послуг, складеним адвокатом Бобриком О. А., останній витратив на правову допомогу компанії "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." у період з 09 квітня 2019 року по 28 травня 2019 року - 40 годин та 30 хвилин часу своєї роботи, яка складається із складання заяв, клопотань, запитів, відзиву, заперечень, консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, участі у судових засіданнях, укладання договору про надання правової допомоги, складання попереднього розрахунку судових витрат, організації перекладу доказів з англійської на державну мову, отримання відповідей на запити, інформування клієнта щодо руху справи.

Відповідно до платіжного доручення 07 травня 2019 року компанія "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." сплатила на рахунок Бобрика О. А. 2 400 доларів США, що на день сплати складає 63 590,16 грн (а. с. 203,211, т.1). Вказані витрати складаються з гонорару адвоката у розмірі 37 759,21 грн, витрат за послуги перекладача у розмірі 11 930,55 грн та експерта у розмірі 13 900 грн.

Крім того, компанія "Перкула Шиппінг & Трейдінг Інк." прийняла на себе зобов'язання сплатити адвокату Бобрику О. А. за надання правничої допомоги еквівалент 5 000 доларів США, що складало на час виникнення спірних правовідносин 131 600 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції з урахування зазначених положень законодавства дійшов правильного висновку, що розмір заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 131 600 доларів США за 40 годин і 30 хвилин витраченого адвокатського часу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим останнім на виконання відповідних робіт, та обґрунтовано визначив розмір цих витрат у сумі 28 069,45 грн, стягнувши також із позивача витрати за послуги перекладача у розмірі 11 930,55
грн.

При цьому суд надав належну оцінку поданим відповідачем доказам понесення цих витрат, зокрема і платіжному дорученню № 4 від 24 травня 2019 року, відповідно до якого Бобрик О. А. перерахував на рахунок ТОВ "Павтрейд" (перекладача) 11

930,55 грн (а. с. 206, т.1).

За таких обставин безпідставними є доводи касаційної скарги щодо необґрунтованого стягнення з позивача витрат на оплату послуг перекладача у розмірі 11 930,55 грн, а також іншої вартості вказаних послуг. Разом із колегія суддів відхиляє й аргументи заявника про безпідставність стягнення із позивача цих витрат у зв'язку із тим, що документи, які були предметом перекладу, не були залучені до матеріалів справи та не досліджувались судом. Так, зі змісту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду вбачається, що вказані документи були предметом оцінки апеляційного суду і зокрема на підставі них суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати ОСОБА_2.

Не ґрунтуються на вимогах закону також доводи касаційної скарги про те, що

заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення розглянуто неповноважним складом суду.

Так, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддю Заїкіна А. П. було замінено на суддю Погорєлову С. О. у зв'язку із перебуванням судді у відпустці.

За таких обставин, справу, що є предметом перегляду, розглянуто апеляційним судом у повноважному складі суду з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року та додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара