Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 604/471/17

провадження № 61-30152св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Сташківа Н. Б., та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Шевчук Г. М., Загорського О. О., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року неповнолітні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися з позовом, уточненим у липні 2017 року, до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначили, що їх батько ОСОБА_3 після розлучення з матір`ю ОСОБА_4 у 2015 році припинив належним чином виконувати свої батьківські обов`язки, не підтримує спілкування з ними, не піклується про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Оскільки ОСОБА_3 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не приймає жодної участі у вихованні та житті своїх дітей, матеріально їх не утримує, позивачі просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно них; стягнути з відповідача на користь неповнолітньої ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1 500 гривень щомісячно на період навчання у Приватному вищому навчальному закладі «Медичний коледж», але не довше 15 червня 2022 року.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1 500 гривень щомісячно з дня пред`явлення позову до досягнення нею 23-х років або до закінчення навчання. У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту свідомого умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, оскільки він позбавлений можливості спілкуватися з дітьми через існування між ними конфлікту у зв`язку з його розлученням з їх матір`ю ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд першої інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності існування визначених законом підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав і ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року щодо залишення без змін рішення суду першої інстанцій у цій частині скасувати і ухвалити нове рішення про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_2 У іншій частині судові рішення не оскаржені.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваній частині ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права, які унеможливили з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Заявник зазначає, що його батько свідомо не виявляє бажання спілкуватися з ним і сестрою ОСОБА_1 , не телефонує їм, не відвідує їх у навчальних закладах, не вітає зі святами, хоча жодних перешкод у спілкуванні йому не чиниться.

Вказав, що відповідач не у повному обсязі сплачував присуджені судовим рішенням аліменти і мав заборгованість, яку погасив у повному обсязі лише після накладення державним виконавцем арешту на належний йому автомобіль.

На думку заявника, апеляційний суд порушив принцип змагальності, оскільки безпідставно відмовив йому у задоволенні клопотання про виклик свідків, які могли підтвердити, що ОСОБА_3 не спілкується зі своїми дітьми, а їх повним утриманням та вихованням займається матір ОСОБА_4 і її батьки.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 8 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є батьками позивачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Золочівського районного суду Тернопільської області від 23 червня 2015 року шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 розірваний.

Рішенням Золочівського районного суду Тернопільської області від 24 березня 2015 року стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , аліменти у розмірі по 1 500 гривень на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Згідно з довідкою від 20 квітня 2017 року, виданою Плугівським навчально-виховним комплексом І-ІІІ ступенів, за період з 1 вересня 2014 року по 20 квітня 2017 року ОСОБА_3 не приходив на уроки, святкові заходи, не цікавився поведінкою та навчанням учня ОСОБА_2

Відповідно до довідки від 19 квітня 2017 року, виданої приватним вищим навчальним закладом «Медичний коледж», ОСОБА_1 є студенткою третього курсу спеціальності 223 «Медсестринство» на основі базової загальної середньої освіти, денної контрактної форми навчання. Договір про оплату за навчання ОСОБА_1 від 15 серпня 2014 року укладено з дідусем студентки ОСОБА_5 , який оплачує навчання. Звернень у медичний коледж щодо навчання, поведінки чи інших успіхів ОСОБА_1 від батька ОСОБА_3 жодного разу не надходило.

У період стаціонарного лікування дітей у Золочівській центральній районній лікарні догляд за ними і консультування в лікуючого лікаря здійснювала бабуся ОСОБА_6

Згідно з довідкою Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 18 серпня 2017 року у ОСОБА_3 відсутня заборгованість зі сплати аліментів.

ОСОБА_3 періодично виїжджає працювати за межі України у республіку Італія.

Відповідно до виданої Скориківською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області характеристики ОСОБА_3 , останній за час проживання на території Скориківської сільської ради зарекомендував себе з позитивної сторони. Користується авторитетом та повагою серед друзів, сусідів і односельчан. Приймає активну участь у громадському та культурному житті села. До виконавчого комітету скарг на нього не надходило.

31 серпня 2017 року комісією районної Золочівської районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини проведено засідання, на якому заслухано ОСОБА_2 та обох батьків - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 Оцінивши зібрані документи і вислухавши пояснення дитини та батьків, комісія дійшла висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_2

Надавши оцінку поданим сторонам доказам, суди попередніх інстанцій встановили, ОСОБА_3 не у повній мірі виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дітей, проте у здійсненні таких обов`язків для нього є перешкоди, оскільки між ним та дітьми склалися негативні відносини, діти не бажають спілкуватись із батьком та його бачити, про що ними вказано у судовому засіданні.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 150 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Питання про застосування цього заходу слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені обставини як окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків і свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Встановивши, що ОСОБА_3 не виконує своїх батьківських обов`язків у повній мірі і не спілкується з дітьми у зв`язку з наявністю між ними конфліктної ситуації, існування якої сторонами визнається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність свідомого ухилення відповідача від участі у вихованні дітей, оскільки намір і бажання приймати таку участь він має, проте діти негативно налаштовані по відношенню до нього і не бажають спілкуватися.

Оскільки свідоме ухилення ОСОБА_3 від участі у вихованні доньки ОСОБА_1 і сина ОСОБА_2 не підтверджене у ході розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав.

Касаційний суд відхиляє доводи заявника про те, що жодних перешкод у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 не чиниться, так як про наявність між батьком і дітьми конфліктної ситуації зазначено комісією районної Золочівської районної державної адміністрації з питань захисту прав дитини; ця обставина визнана сторонами під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.

Твердження заявника про те, що відповідач не у повному обсязі сплачує аліменти на утримання його і сестри, не спростовує правильності висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення його батьківських прав, оскільки сама по собі ця обставина не може бути єдиною підставою для позбавлення особи батьківських прав.

З довідки Підволочиського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області від 18 серпня 2017 року суди встановили, що відповідач протягом 2015-2017 років сплачував аліменти не у повному обсязі, однак у серпні 2017 його заборгованість повністю погашена. За таких обставин посилання заявника на ухилення відповідача від матеріального утримання його і сестри є помилковими.

Фактично доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

Касаційний суд відхиляє твердження заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального законодавства і принципу змагальності сторін у зв`язку із відхиленням його клопотання про допит свідка, оскільки відповідно до статті 303 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційний судом, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Оскільки заявником не зазначено поважних причин, які перешкоджали йому звернуться до суду першої інстанції з клопотанням про допит як свідка діда ОСОБА_5 , суд апеляційної інстанції правомірно відхилив вказане клопотання і порушень процесуального законодавства не допустив.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення в частині, що оскаржена, з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень у відповідній частині без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 21 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук