Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 265/6342/17

провадження № 61-31830св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Царьовою Оленою Сергіївною, на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Ковтуненко О. В., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Мироненко І. П., Баркова В. М., Биліної Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, заінтересована особа - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Лівобережний районний у місті Маріуполі відділ ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області).

В обґрунтування заяви зазначила, що проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганську на тимчасово окупованій території. Вона організувала поховання ОСОБА_2 і отримала свідоцтво про смерть, проте вказаний документ недійсний на території України.

Оскільки родичів у ОСОБА_2 немає і вона була його єдиною близькою особою, ОСОБА_1 просила встановити, що громадянин України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Аргун Чиченської Республіки Російської Федерації, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганську, причина смерті: гостре отруєння окисом вуглецю.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив з положень статті 257-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, зазначаючи, що ОСОБА_1 не є родичем ОСОБА_2 і питання щодо встановлення факту проживання з ним однією сім`єю заявником не ставиться, тому вона не має права на звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті цієї особи на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 257-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які мають право подати заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, оскільки вона не родич і не член сім`ї ОСОБА_2

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2017 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Царьову О. С. звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року і ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки її доводам про те, що у ОСОБА_2 немає родичів і вона була його єдиною близькою особою, тому має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту його смерті на тимчасово окупованій території України.

Вказує, що нею подано ряд документів, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 і організацію нею поховання, тобто доведено, що фактично вона була членом сім`ї померлого.

Оскільки після ОСОБА_2 не лишилося спадкового майна, відсутня потреба звертатися до суду щодо встановлення факту проживання з ним однією сім`єю, тому відповідна вимога не заявлялася.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 6 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області з заявою про реєстрацію смерті ОСОБА_2 , зазначаючи, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганську Луганської області.

У зв`язку з пред`явленням на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 медичного документу, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 8 серпня 2006 року «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті», листом Лівобережного районного у місті Маріуполі відділу ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області від 5 вересня 2017 року ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації смерті відмовлено. Також роз`яснено, що державна реєстрація смерті може бути проведена на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи у певний час або оголошення її померлою.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 7 листопада 2014 року «Про затвердження населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення»місто Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади, у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану, тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, за заявою громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»рішення суду про встановлення факту смерті особи у певний час є підставою для проведення державної реєстрації смерті.

Суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (стаття 256 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви судами попередніх інстанцій).

Для розгляду заяв про встановлення фактів народження або смерті на тимчасово окупованій території України законодавством визначено спеціальний порядок, урегульований статтею 257-1 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви судами попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 257-1 ЦПК Україниу тій же редакції Кодексу заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Оскільки у померлої особи може не бути родичів, які можуть звернутися із заявою про встановлення відповідного факту, з метою дотримання прав і свобод осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, відповідна заява може бути подана членом сім`ї померлого, зокрема чоловіком або дружиною.

Оскільки ОСОБА_1 не підтвердила, що вона є родичем або членом сім`ї ОСОБА_2 , а також ураховуючи недоведеність посилань заявника на відсутність у нього інших родичів, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до частини першої статті 257-1 ЦПК Україниу редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, ОСОБА_1 не має права на звернення до суду із відповідною заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Касаційний суд відхиляє доводи заявника про те, що вона була єдиною близькою особою для ОСОБА_2 , а інші особи, які можуть звернутися з заявою про встановлення факту його смерті, відсутні.

Як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, заявником не доведено відсутність у ОСОБА_2 родичів.

Обмеження права на звернення із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України встановлені з метою недопущення внесення до Державного реєстру актів цивільного стану громадян недостовірних відомостей за зверненнями сторонніх осіб. Тому у разі відсутності родинних зв`язків з померлою особою, заявник, для набуття права звернутися із відповідною заявою, повинен підтвердити у визначеному законом порядку факт проживання з померлою особою однією сім`єю, зокрема шляхом встановлення цього факту у судовому порядку.

ОСОБА_1 відповідних вимог не заявляла; допитати як свідків осіб, пояснення яких долучені до заяви, не просила.

За таких обставин доводи заявника про те, що вона є єдиною особою, яка може ініціювати питання про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, є необґрунтованими.

Помилковими є доводи заявника про порушення судами попередніх інстанцій положень цивільного процесуального законодавства у зв`язку з ненаданням оцінки поданим нею доказам смерті ОСОБА_2 , оскільки суди встановили відсутність у ОСОБА_1 процесуального права на звернення до суду із відповідною заявою, тому дійшли правильного висновку про відсутність підстав оцінювати подані нею докази.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Царьовою Оленою Сергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов В. А. Стрільчук