Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2018 року у справі №2-318/12

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 2-318/12

провадження № 61-8958зпв18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув справу за позовом Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, визнання права постійного користування землею за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У вересні 2011 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» (далі - ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України») до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_2, третя особа - Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право власності на землю, визнання права постійного користування землею.

Позов мотивовано тим, що ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» 20 травня 2002 року видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування земельною ділянкою площею 971,2 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки сільськогосподарської продукції, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102. Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року задоволено позов Глевахівської селищної ради, припинено право постійного користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» земельною ділянкою площею 387,19 га та вилучено цю земельну ділянку, визнано недійсним державний акт на право користування землею, скасовано його державну реєстрацію. У подальшому Глевахівська селищна рада здійснювала розпорядження землями, вилученими у державного підприємства за рішенням господарського суду, що встановлено перевіркою, проведеною Васильківською міжрайонною прокуратурою Київської області. Рішенням Глевахівської селищної ради від 19 листопада 2009 року № 754-32-V передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, а в подальшому видано державний акт на право власності на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка згідно з інформацією управління Держкомзему знаходиться в межах земель, переданих в постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України». Проте рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року задоволено заяву Васильківського міжрайонного прокурора про перегляд рішення від 31 грудня 2008 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасовано попереднє рішення та ухвалено нове, яким у задоволенні позову Глевахівської селищної ради відмовлено в повному обсязі. Таким чином, земельну ділянку площею 387,19 га залишено в постійному користуванні державного підприємства, тому підстава для проведення вилучення земель з його постійного користування відсутня.

Позивач зазначав, що НАН України не погоджувала вилучення земельної ділянки із вказаним кадастровим номером і питання вилучення не погоджувалося Верховною Радою України, вилучення земельної ділянки не проводилося Кабінетом Міністрів України, у зв'язку із чим рішення Глевахівської селищної ради від 19 листопада 2009 року в частині надання земельної ділянки ОСОБА_2 є незаконним і підлягає скасуванню. Глевахівська селищна рада, прийнявши 19 листопада 2009 року рішення № 754-32-У у частині надання у власність відповідачу земельної ділянки за рахунок земель, що перебували у постійному користуванні державного підприємства, діяла за відсутності для цього повноважень і з порушенням частини третьої статті 5Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та положень частини п'ятої статті 116, частини дев'ятої статті 149 та частини другої статті 150 ЗК України. Оскільки ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» має державний акт на право постійного користування землею зі встановленням відповідних її меж, то рішення Глевахівської селищної ради від 19 листопада 2009 року № 754-32-У, яким здійснено її перерозподіл, на підставі статті 152 ЗК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню із визнанням недійсним відповідного державного акта на земельну ділянку відповідача з визнанням права постійного користування на земельну ділянку за заявником та її витребування у відповідачів.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради від 19 листопада 2009 року № 754-32-V в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію; визнати право постійного користування земельною ділянкою за ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та витребувати на його користь спірну земельну ділянку.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.

У поданій у вересні 2017 року до Верховного Суду України заяві заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції, ухвалу апеляційного суду, рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на: невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статей 20, 21, 84, 149, 150 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України надав постанови Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року, від 13 листопада 2013 року, від 18 вересня 2013 року, від 15 травня 2017 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року, від 11 липня 2016 року, від 10 лютого 2016 року, від 24 вересня 2014 року, від 25 грудня 2012 року, від 07 вересня 2012 року, від 21 серпня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 20 травня 2002 року ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» видано державний акт на право постійного користування землею з правом користування земельною ділянкою площею 971,2 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки сільськогосподарської продукції, акт зареєстровано за № 102.

Рішенням господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2009 року, у ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» вилучено земельну ділянку площею 387,19 га, яку передано до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

На підставі рішення Глевахівської селищної ради від 19 листопада 2009 року № 754-32-V ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га із кадастровим номером НОМЕР_1 підтверджується державним актом на право власності на землю від 25 червня 2010 року НОМЕР_2.

Рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановами Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року та Вищого господарського суду України від 23 червня 2011 року, рішення господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами, у задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про припинення права; користування позивачем спірною земельною ділянкою відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що передача у власність земельної ділянки ОСОБА_2 відбулася у період чинності судового рішення від 31 грудня 2008 року; прокурором не доведено, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку, яка передана ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України». Крім того, оскільки вказане державне підприємство не внесено до відповідного Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, на нього не поширюється дія частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про те, що передана у власність фізичній особі земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель (землі дослідних полів науково-дослідних установи і навчальних закладів), знаходиться в межах земель, переданих у користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», і у встановленому законом порядку у землекористувача не вилучалася, а також не змінювалося її цільове призначення. Отже, рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області від 22 червня 2007 року про передачу цієї земельної ділянки у власність та державний акт, виданий на підставі цього рішення, є незаконними.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року суд касаційної інстанції вважав, що, ухвалюючи оскаржувані у справі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради від 16 березня 2010 року № 886-35-V в частині передачі у власність земельної ділянки, визнання недійсним виданого державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації, а також витребування на користь ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» у фізичної особи спірної земельної ділянки.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що задовольняючи позов, суд першої інстанції в нескасованій частині, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що саме ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» є належним користувачем спірної земельної ділянки, а надання її відповідачу відбулося з порушенням закону, зокрема статей 84, 116, 149 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», та без згоди її постійного користувача.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2014 року касаційний суд погодився із рішенням апеляційного суду в частині визнання незаконними та скасування рішень Глевахівської селищної ради, який виходив із доведеності того факту, що спірні земельні ділянки, власником яких на даний час є товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», знаходяться у межах земель ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а тому їх вилучення на підставі оспорюваних рішень Глевахівської селищної ради та зміна їх цільового призначення є порушенням прав останнього.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2012 року суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що Глевахівська селищна рада Київської області не мала права передавати у власність земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» та у встановленому порядку не вилучались.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2012 року суд касаційної інстанції погодився із судовими рішеннями попередніх інстанцій, якими позов Васильківського міжрайонного прокурора задоволено частково, визнано незаконним і скасовано рішення Глевахівської селищної ради від 22 вересня 2008 року № 559-24-V у частині передачі відповідачам земельних ділянок; визнано недійними державні акти на право власності на земельну ділянку видані відповідачам та скасовано їх державну реєстрацію.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що спірні земельні ділянки згідно з інформацією управління Держкомзему у Васильківському районі знаходяться в межах земель, переданих у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інститут фізіології рослин і генетики Національної Академії наук України». НаціональнаАкадемія наук України не погоджувала вилучення спірних земельних ділянок, крім того, питання вилучення вказаних земельних ділянок не погоджувалося Верховною Радою України та вилучення вказаних земельних ділянок не проводилося Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин наведені заявником судові рішення не свідчать про неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки постановлені у справах з іншими фактичними обставинами, встановленими судами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2015 року) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

В постанові від 13 листопада 2013 року, наданій на підтвердження підстав перегляду судового рішення, Верховний Суд України виходив із того, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірна земельна ділянка відноситься до категорій земель оздоровчого призначення і її цільове призначення у встановленому законом порядку не змінювалось та у відповідності до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність землі сільськогосподарського, а не оздоровчого призначення, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора, визнання рішення ради незаконним, а виданого на його підставі державного акта про право власності на землю недійсним.

В постанові від 18 вересня 2013 року Верховний Суд України скасовуючи ухвалу суду касаційної інстанції, виходив із того, що судом, у порушення статей 116, 118 ЗК України не було встановлено, чи ґрунтується на законі рішення міської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність фізичній особі, а обмежився лише тим, що міська рада в подальшому скасувала своє рішення, визнавши тим самим його незаконність.

Наведені постанови прийнято Верховним Судом України у відмінних від даної справи правовідносинах, що не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, яке переглядається, викладеним в постановах Верховного Суду України від 13 листопада 2013 року та від 18 вересня 2013 року висновкам щодо застосування норм матеріального права.

В постанові від 15 травня 2017 року Верховний Суд України зазначив, що порівняння наданих заявником судових рішень, на які він посилається на обґрунтування своїх вимог, із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах ухвалив різні за змістом судові рішення або що його висновки не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України, тому вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Таким чином, вказана постанова Верховного Суду України не містить правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а тому не може бути підставою перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року за пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2015 року).

У наданій для порівняння постанові від 26 жовтня 2016 року, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд України виходив із того, що судове рішення господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким земельний закон пов'язує припинення права користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» земельними ділянками. Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України, тому суди дійшли помилкового висновку про те, що примусове припинення права користування земельними ділянками ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» є правомірним, та що у Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області були наявні правові підстави для розпорядження цими земельними ділянками. Крім того, суди дійшли взаємовиключних висновків, а саме: вважаючи, що спірні земельні ділянки були правомірно передані у власність відповідачам у зв'язку з припиненням у судовому порядку права користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної Академії Наук України» цими земельними ділянками, водночас зауважили, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель, переданих у постійне користування цього підприємства.

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 84, 149, 150 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 14 Конституції Україниправо власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стаття 150 ЗК України визначає склад особливо цінних земель і регулює порядок їх вилучення. За змістом цієї статті землі дослідних полів науково-дослідних установ є особливо цінними і можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

Правове регулювання вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, закріплене у статті 149 ЗК України. Згідно із частинами першою-третьою цієї статті земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.

Згідно вимог частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що на час прийняття Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області рішення про передачу у власність відповідача спірної земельної ділянки право постійного користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» землею було припинено, оскільки ця земельна ділянка була вилучена та передана до земель запасу Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на підставі рішення господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року, яке на той час було чинним.

Однак суди залишили поза увагою те, що зазначене судове рішення було скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, її вилучення, визнання недійсним та скасування державної реєстрації державного акта. Вищий господарський суд України постановою від 23 червня 2011 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 липня 2010 року залишив без змін.

Таким чином, зазначене судове рішення господарського суду Київської області від 31 грудня 2008 року не може вважатися відповідним юридичним фактом, з яким земельний закон пов'язує припинення права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» спірною земельною ділянкою.

Крім того, суди дійшли взаємовиключних висновків, а саме: вважаючи, що спірні земельні ділянки були правомірно передані у власність відповідачу у зв'язку з припиненням у судовому порядку права користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» цією земельною ділянкою, водночас зауважили, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходяться в межах земель, переданих у постійне користування цього підприємства.

Отже, у справі, яка переглядається, суди неправильно застосували норми статей 84, 149, 150 ЗК України, частини третьої статті 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі.

Верховний Суд не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. Відсутність процесуальної можливості з'ясувати обставини справи, зокрема, чи дійсно спірна земельна ділянка знаходи

ться в межах земельних ділянок, переданих у постійне користування ДП «ДСВ ІФРГ НАН України», перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 27 жовтня 2015 року та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик