Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №370/2787/18

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 370/2787/18

провадження № 61-11244св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:

Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 23 листопада 2014 року о 15 годині ОСОБА_2 керуючи автомобілем KIA Sportage номерний знак НОМЕР_1 в селі Колонщина Макарівського району Київської області не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 було пошкоджено та позивачу завдано тілесних ушкоджень.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Також за фактом цієї дорожньо-транспортної пригоди, за заявою ОСОБА_1 слідчим Макарівського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була, тому, з метою відшкодування шкоди ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ).

Позивач також вказував, що 27 листопада 2014 року експертом-оцінювачем ОСОБА_3 було проведено огляд транспортного засобу марки Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2, за результатом якого складено відповідний протокол. Вказаний протокол був підписаний також ОСОБА_2.

З урахуванням результатів огляду експертом-оцінювачем ОСОБА_3 було складено звіт № 844 від 28 листопада 2014 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2, складає ~money0~

Позивач вказував, що він відремонтував автомобіль на станції технічного обслуговування ПП ОСОБА_4 та вартість ремонтних робіт із відновлення автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди склала ~money1~

17 березня 2015 року МТСБУ виплатило позивачу страхове відшкодування у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу в розмірі ~money2~, а

16 червня 2015 року виплатило кошти за шкоду, завдану здоров'ю в розмірі ~money3~

Позивач також вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнав душевних страждань та фізичного болю, змушений був проходити тривале лікування в медичних закладах, знаходитися в дискомфортних умовах. На певний час після ДТП його звичний спосіб життя кардинально змінився, він переніс значний емоційний стрес. Також, душевних страждань було завдано йому і у зв'язку із пошкодженням майна, адже він був змушений витратити багато зусиль та часу для відновлення належного йому автомобіля. При цьому, відповідач відмовлявся добровільно відшкодувати завдані збитки.

За таких обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь ~money4~ майнової шкоди та ~money5~ моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 січня

2019 року, ухваленим у складі судді Косенко А. В., описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 20 лютого 2019 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ~money6~ майнової шкоди та ~money7~ моральної шкоди, а всього ~money8~

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо відшкодування йому різниці між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, тому дійшов висновку про стягнення ~money9~ майнової шкоди.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивач отримав ушкодження здоров'я, що завдало йому душевних стражданнях, які потягли зміни у його житті, такі як негативні переживання щодо тривалого лікування, душевні страждання, емоційна напруга та стрес, порушення його життєвих планів та звичайних життєвих зв'язків.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності та справедливості дійшов висновку про необхідність визначення розміру такого відшкодування у сумі ~money10~

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Макарівського районного суду Київської області від 21 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ~money11~ на відшкодування майнової шкоди, ~money12~ грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди та ~money13~ витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зобов'язано ОСОБА_1 після отримання присуджених на його користь витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, передати відповідачу ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність відповідно до протоколу огляду транспортного засобу - автомобіля Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 від 27 листопада 2014 року та ремонтної калькуляції, визначеної експертом-оцінювачем ОСОБА_3, як додаток до звіту № 844.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з неналежного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставною для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з доведеності позовних вимог про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням. Апеляційний суд врахував, що з часу настання дорожньо-транспортної пригоди 23 листопада 2014 року і до розгляду справи апеляційним судом відповідач ОСОБА_2 не вживав жодних заходів спрямованих на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди завданої позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини

ОСОБА_2.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача відшкодування завданої шкоди, апеляційний суд дійшов висновку про зобов'язання позивача передати ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність відповідно до протоколу огляду транспортного засобу Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 від 27 листопада 2014 року та ремонтної калькуляції, визначеної експертом-оцінювачем ОСОБА_3, які додано до звіту № 844.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд зазначив, що позивач був вимушений порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, ремонту належного йому автомобіля і відновлення попереднього стану, тому дійшов висновку про існування причинного зв'язку між винними діями ОСОБА_2 і наслідками про які зазначав позивач в обґрунтування факту завдання йому моральної шкоди.

Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 зазнав значної емоційної напруги та стресу під час аварії (зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, який виїхав на зустрічну смугу руху), фізичного болю і ушкодження здоров'я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Врахувавши обставини справи, засади розумності і справедливості, апеляційний суд погодився із визначеним судом першої інстанції розміром грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди в сумі ~money14~, яка має бути стягнута із ОСОБА_2 на користь позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Макарівського районного суду Київської області.

У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про доведення позивачем розміру майнової шкоди, оскільки надані витяги зі сторінок веб-сайтів на яких розміщена інформація про наявність запасних частин до автомобіля та ціна цих запасних частин, наряд-заказ наданий

ПП ОСОБА_4 та акт виконаних робіт, - не є належними і допустимими доказами розміру збитків понесених позивачем.

Заявник вказував, що згідно з наданим позивачем звітом № 844 складеним ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 в результаті пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди станом на 28 листопада 2014 року складає ~money15~ без ПДВ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, проте даним звітом не зазначено про вартість ремонту без врахування зношеності авто. Посилання позивача на ремонтну калькуляцію заявник вважає недопустимим, оскільки суд повинен враховувати не калькуляцію, а висновки спеціаліста щодо реальної вартості матеріального збитку.

Заявник також вважав, що звіт № 844 складений ФОП ОСОБА_3 не може бути прийнятим судом та вважатись допустимим доказом у зв'язку з тим, що спеціаліст вказав в ньому неправдиву інформацію щодо присутності під час обстеження 27 листопада 2014 року як ОСОБА_1, так і відповідача. ОСОБА_1 не міг бути присутнім при вказаному огляді, оскільки згідно наданих довідок, в цей час перебував на стаціонарному лікуванні в Макарівській центральній районній лікарні. Також спеціаліст вказав, що дослідження проводилося в присутності учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_5, тоді як прізвище

відповідача - ОСОБА_2.

Крім того, заявник вказував про помилковість висновку апеляційного суду про існування підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки доказів на підтвердження цієї обставини позивачем не надано.

Вважав, що апеляційний суд безпідставно відхилив його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою його адвоката, чим позбавив його можливості користуватись правничою допомогою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в липні 2019 року відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважав, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені у ній, є необґрунтованими, а оскаржене судове рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства.

Просив врахувати, що доводи касаційної скарги про ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердженням дійсного розміру збитків зводяться до переоцінки доказів. Протягом розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_2 не подав доказів на спростування розміру збитку заявленого позивачем.

Також ОСОБА_1 зазначав про безпідставність доводів касаційної скарги щодо обмеження ОСОБА_2 права на правничу допомогу, оскільки заявивши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою адвоката, відповідач не зміг навіть назвати прізвище цього адвоката.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 23 листопада 2014 року близько 15 год. на автомобільній дорозі село Колонщина - село Березівка Макарівського району Київської області водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем KIA Sportage номерний знак НОМЕР_1, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку руху.

Згідно постанови Макарівського районного суду Київської області

від 10 лютого 2015 року, залишеної без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 06 квітня 2015 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 23 листопада 2014 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Суди встановили, що автомобіль Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована ПрАТ "СК "Україна".

Транспортний засіб KIA Sportage номерний знак НОМЕР_1, не був застрахований за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому позивач звернувся до МТСБУ з метою отримання відшкодування шкоди, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

МТСБУ здійснено виплату відшкодування на користь позивача: 17 березня 2015 року в розмірі ~money16~ - за пошкодження транспортного засобу, а

16 червня 2015 року в розмірі ~money17~ - за шкоду, завдану здоров'ю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року у справі № 757/25984/16-ц позов МТСБУ до ОСОБА_2 про стягнення в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь МТСБУ сплачені кошти у розмірі ~money18~ та судові витрати в розмірі ~money19~

Зі звіту № 844 про оцінку автомобіля Hyundai Santa Fe 2.2 CRDi номерний знак НОМЕР_2, складеного 28 листопада 2014 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на замовлення МТСБУ, суди встановили, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Santa Fe 2.2 CRDi номерний знак НОМЕР_2 із включенням в розрахунку податку на додану вартість, складає ~money20~; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля складає ~money21~; вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає ~money22~

Із протоколу огляду транспортного засобу Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 від 27 листопада 2014 року та ремонтної калькуляції, складених експертом-оцінювачем ОСОБА_3, які додано до звіту № 844, суди встановили перелік пошкоджених деталей автомобіля Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2, які підлягають заміні, а саме: бампер передній, облицювання переднього бампера, протитуманні фари ліва та права, облицювання лівої протитуманної фари, кріплення номерного знаку, решітка радіатора, підсилювач переднього бампера, панель передня, верхнє облицювання радіатора, блок фара ліва, блок фара права, підкрилок переднього лівого та правого колеса (в кількості 2 одиниць), радіатор кондиціонера, радіатор охолодження двигуна, інтеркулер, дифузор радіатора, трубка (алюмінієва) турбіни, крило переднє ліве, подушка безпеки водія, подушка безпеки пасажира, ремені безпеки водія, ремені безпеки пасажира, облицювання торпедо, бампер задній, світловідбивач заднього бампера, боковина задня ліва, підкрилок заднього лівого крила, облицювання заднього лівого крила, скло вітрове переднє, кронштейн бампера лівий, повітропровід повітряного фільтра, повітряний клапан лівий задній, захист двигуна, підрамник передній, облицювання АКБ, пильники лівого крила, накладка порога.

Апеляційний суд встановив, що протокол огляду транспортного засобу

від 27 листопада 2014 року підписано власником транспортного засобу Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1, а також іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2.

Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 у лютому

2015 року відремонтував належний йому автомобіль, на підтвердження чого надав: наряд-замовлення від 09 січня 2015 року виданий

ФОП ОСОБА_4, акт № ОУ-09/02 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 лютого 2015 року, згідно з якими вартість послуг з ремонту пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Hyundai Santa Fe номерний знак НОМЕР_2 складала ~money23~ (сума без ПДВ), а запасних частин ~money24~ (сума без ПДВ). Оплату проведено готівкою.

Крім того, наряд-замовлення від 09 січня 2015 року ФОП ОСОБА_4 не містить всіх запасних частин, які зазначені у протоколі огляду транспортного засобу від 27 листопада 2014 року як такі, що підлягають заміні, ремонту і фарбуванню, складеного експертом-оцінювачем ОСОБА_3, а саме: облицювання переднього бампера, протитуманні фари ліва та права, облицювання лівої протитуманної фари, кріплення номерного знаку, решітка радіатора, панель передня, верхнє облицювання радіатора, блок фара права, дифузор радіатора, трубка (алюмінієва) турбіни, облицювання торпедо, світловідбивач заднього бампера, боковина задня ліва, облицювання заднього лівого крила, кронштейн бампера лівий, повітряний клапан лівий задній, захист двигуна, пильники лівого крила, накладка порога.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1

частини 1 статті 1188 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди.

Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі, розмір якої визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт а пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Статтями 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 дійшов висновку про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до частин 1 , 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.

Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений МТСБУ на користь позивача розмір страхового відшкодування, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що з ОСОБА_2, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданих збитків та стягнутим страховим відшкодуванням.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, крім іншого полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, позивач ОСОБА_1 зазнав значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров'я, які кваліфіковані судово-медичним експертом як ушкодження середньої тяжкості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про перенесення позивачем моральних страждань та існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої визначено судом з урахування засад розумності та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем не доведено розмір стягнутого судом майнового збитку не спростовують висновків апеляційного суду, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Надаючи оцінку вказаним доводам ОСОБА_2. апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не спростовано розмір збитків, який підтверджений поданими позивачем належними і допустимими доказами. Апеляційний суд надав оцінку протоколу огляду транспортного засобу від 27 листопада

2014 року, яким встановлено перелік пошкодження транспортного засобу позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винним у вчиненні якої є відповідача.

При цьому, апеляційний суд врахував, що ОСОБА_1 заявлений до відшкодування менший обсяг проведених ремонтних робіт і матеріальних витрат, ніж зафіксовано протоколом огляду транспортного засобу від 27 листопада 2014 року.

Висновок апеляційного суду про зобов'язання позивача передати відповідачу ОСОБА_2 пошкоджені автомобільні деталі, що не можуть використовуватись за призначенням але мають певну цінність відповідно до протоколу огляду транспортного засобу та ремонтної калькуляції, визначеної експертом-оцінювачем, ОСОБА_1 в касаційному порядку не оскаржувався.

Доводи касаційної скарги про внесення до звіту № 844 неправдивої інформації та недоведення позивачем факту завдання йому моральної шкоди є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz
Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою його представника відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.

Технічним записом (звукозаписом) судового засідання від 16 травня

2019 року в апеляційному суді підтверджено, що відповідачем дійсно було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою його представника - адвоката.

Однак на уточнюючі запитання колегії суддів апеляційного суду відповідач не надав жодних документів, які б підтверджували наявність у нього представника та навіть не зміг назвати прізвище адвоката, який надає йому правничу допомогу, та який з його слів захворів.

Звертаючись із касаційною скаргою до Верховного Суду ОСОБА_2. також не надав будь-яких документів на підтвердження повноважень його представника, з підстав відсутності якого, він просив відкласти судове засідання в апеляційному суді.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович