Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №330/78/17

Постанова

Іменем України

24 липня 2019року

м. Київ

справа №330/78/17-ц

провадження №61-16907св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю. .(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Растворової Дар`ї Анатоліївни на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року в складі судді Нестеренко Т. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Маловічко С. В., Воробйової І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати арешт її нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, який було накладено постановою відділу ДВС Якимівського РУЮ Запорізької області від 03 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні ВП №34516614, реєстраційний номер обтяження 13086552, та скасувати арешт її нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, який було накладено постановою відділу ДВС Якимівського РУЮ Запорізької області від 03 жовтня 2012 року у виконавчому провадженні ВП № 34516614, реєстраційний номер обтяження 13086559.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області перебувало виконавче провадження ВП № 34516614 про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») 7288, 62 грн боргу. У ході примусового виконання та з метою стягнення зазначених грошових коштів державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 03 жовтня 2012 року, арешт накладено на все майно, що належить боржнику. 24 грудня 2012 року виконавче провадження стосовно стягнення грошових коштів з боржника на користь стягувача було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу. Але арешт з майна позивача знято не було, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачена процедура зняття арешту у випадку повернення виконавчого листа у зв`язку з його невиконанням.

Таким чином, вирішення питання про скасування арешту відноситься до повноважень суду, оскільки згідно вимог статті 124 Конституції України, норми якої мають пряму дію, юрисдикція судів поширюються на всі правовідносини, що виникають у державі. Після пред`явлення виконавчого документа до виконання останній було повернуто стягувачу 24 грудня 2012 року. Виконавчий документ після його повернення відповідачем ПАТ «Дельта Банк» повторно не пред`являвся. Таким чином, виконавчий документ щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь ПАТ «Дельта Банк» виконанню не підлягає у зв`язку з пропуском строку, який передбачено для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року, позов задоволено, скасовано арешти нерухомого майна та заборони на його відчуження, які накладені постановою відділу ДВС Якимівського РУЮ Запорізької області від 03 жовтня 2012 року по виконавчому провадженню ВП №34516614, реєстраційні номери обтяжень 13086552 і 13086559.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право приватної власності, внаслідок чого позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року представник ПАТ «Дельта Банк» Растворова Д. А. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову .

Касаційна скарга мотивована тим, що про винесення постанов про повернення виконавчих документів ПАТ «Дельта Банк» стало відомо після отримання даної позовної заяви, що є підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки заборгованість ОСОБА_1 не погашена.

Також позивачем не доведено наявності факту порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод та інтересів, а саме не зазначено право власності на яке саме майно ОСОБА_1 було порушено, оскільки фактично оспорюються дії державного виконавця щодо не зняття арешту.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали з Якимівського районного суду Запорізької області та зупинено виконання рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 подано не було.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення першої інстанції та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області перебувало виконавче провадження ВП № 34516614 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 7 288, 62 грн боргу. Зазначене виконавче провадження відкрито 03 жовтня 2012 року з метою примусового виконання виконавчого листа №2/0828/261/2012, який було видано Якимівським районним судом Запорізької області. Також на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП № 34516514, відкрите 03 жовтня 2012 року на підставі виконавчого листа №2/0828/261/2012, виданого Якимівським районним судом Запорізької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судового збору у розмірі 214, 60 грн.

В ході примусового виконання та з метою стягнення зазначених грошових коштів з боржника ОСОБА_1 , державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 жовтня 2012 року, арешт накладено на все майно, що належить боржнику. 24 грудня 2012 року виконавчі провадження № 34516614 та № 34516514 стосовно стягнення грошових коштів з боржника на користь стягувача було завершено на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документи повернуто стягувачу.

Арешт з майна позивача (боржника) відділом державної виконавчої служби Якимівського РУЮ знято не було, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачена процедура зняття арешту у випадку повернення виконавчого листа у зв`язку з невиконанням його вимог. Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 №2274/5 (Порядок чинний на час провадження виконавчих дій), строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки.

Крім того, відомості про стягнення боргу за виконавчими документами в ході проведення виконавчих дій відсутні, виконавчі документи до виконання стягувачем ПАТ «Дельта Банк» пред`явлені не були. Інші відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 , відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Частиною п`ятою статті 47 Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено про можливість закінчення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю майна у боржника.

Згідно частини другої статті 50 Закону у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону.

За таких обставин, у зв`язку з відсутністю майна у боржника, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення з цих підстав виконавчого документа стягувачу, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме позивач у цій справі.

Крім того, судами не враховано, що ПАТ «Дельта Банк» має право в порядку, передбаченому статтею 433 ЦПК України, поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Поза увагою суду першої та апеляційної інстанції залишилося те, що позивачем пред`явлено вимоги про скасування арешту майна та заборони його відчуження, накладеного державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Якимівського РУЮ Запорізької області, в той же час Відділ державної виконавчої служби в якості відповідача до участі до справи не залучений.

Встановивши, що суди першої та апеляційної інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права прийшли до помилкових висновків про задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ «Дельта Банк», скасування рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, друга статті 141 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 408, 00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 586, 00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Растворової Дар`ї Анатоліївни задовольнити.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 04 травня 2017 року - скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 408, 00 грн та касаційної скарги у розмірі 1 586, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов