Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.08.2018 року у справі №640/14169/17

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 640/14169/17

провадження № 61-41004св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Cімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо»), ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2015 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв у м. Харкові зіткнення з автомобілем Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував інший учасник ДТП - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2016 року встановлено, що ДТП сталась з вини позивача. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та встановлено, що висновок експерта підтверджує причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_2 та виникненням ДТП, в той час як у діях ОСОБА_1 такого зв`язку з виникненням ДТП не вбачається, тому провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Третьою особою ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7273554 з ТДВ «СК «Кредо», за умовами якого забезпечений транспортний засіб Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 у момент ДТП.

ОСОБА_1 звернувся до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про відшкодування шкоди в результаті ДТП, проте йому відмовлено у зв`язку з тим, що вина ОСОБА_2 у скоєній ДТП не доведена.

У зв`язку з пошкодженням автомобіля позивача, він звернувся за оцінкою до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса та отримав висновок, в якому зазначено, що сума матеріального збитку, спричиненого власникові автомобіля Mitsubishi, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, становить 97 636,62 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь: з ТДВ «СК «Кредо» страхове відшкодування в розмірі 49 000,00 грн; з ОСОБА_2 відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 48 636,62 грн, включаючи розмір франшизи - 1000,00 грн; судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 49 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47 636,00 грн.

Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 490,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 476,36 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення франшизи, витрат зі сплати експертних досліджень та витрат на оплату юридичних послуг відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та пошкодженням транспортного засобу з урахуванням висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 31 жовтня 2016 року, взято до уваги обставини, встановлені постановою у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. Відповідачі доказів на спростування висновку експерта не надали.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

У квітні 2018 року ТОВ СК «Кредо» подало апеляційну скаргу на зазначене рішення суду першої інстанції.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення відмову у задоволенні позову.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТДВ «СК «Кредо» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 464,54 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вина у діях водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не встановлена, висновок судової автотехнічної експертизи від 31 жовтня 2016 року, проведеної в матеріалах адміністративної справи, обґрунтований тільки виходячи з пояснень водія Мітсубісі, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 . У цивільній справі експертиза не проводилась. Отже, у страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність ОСОБА_2 не виникло встановлене статтями 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання відшкодувати шкоду.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Справа є малозначною, з огляду на пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте наведені у касаційній скарзі доводи дають підстави вважати, що розгляд справи у касаційному порядку має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

21 серпня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не взяв до уваги положення статті 1187 ЦК України та висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц.

У серпні 2018 року ТДВ «СК «Кредо» надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 листопада 2015 року о 13.00 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Мітсубісі державний номерний знак НОМЕР_1 у м. Харкові в районі на перехресті вул. К. Корка та вул. Паризької Комуни відповідно до дорожньої обстановки не вірно обрав безпечну швидкість руху, скоїв зіткнення з автомобілем Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв`язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження, та було заподіяно матеріальні збитки.

За фактом вказаної ДТП протокол про адміністративне правопорушення був складений тільки стосовно ОСОБА_1 відповідно до статті 124 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2016 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року вказану постанову скасовано, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. У вказаній постанові Апеляційний суд Харківської області дійшов до висновку, що висновок експерта підтверджує причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_2 та виникненням ДТП, в той час як у діях ОСОБА_1 такого зв`язку між виникненням ДТП не вбачається.

Установлено, що автомобіль Мітсубісі державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_5 .

У результаті ДТП позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка складає 97 636,62 грн, що підтверджується звітом експертного автотоварознавчого дослідження від 22 лютого 2017 року виготовленого ХНДСЕ імені професора М. С. Бокаріуса на замовлення позивача.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 31 жовтня 2016 року № 5325, яка проведена відповідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2016 року, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 640/20437/15-п, в дорожній обстановці дії водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 10.4 ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виниклою ДТП.

Третьою особою ОСОБА_3 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7273554 з ТДВ СК`Кредо», за умовами якого забезпечений транспортний засіб Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував відповідач у момент ДТП.

Позивач звертався до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування, проте йому було відмовлено у зв`язку з тим, що не надані докази настання цивільно-правової відповідальності страхувальника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX).

У пункті 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги (далі - ЦПК України 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України 2017 року під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Скасовуючи рішення місцевого суду, яким частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції свій висновок мотивував тим, що вина у діях водія ОСОБА_2 у скоєнні ДТП не встановлена, висновок судової автотехнічної експертизи від 31 жовтня 2016 року, проведеної в матеріалах адміністративної справи, обґрунтований тільки виходячи з пояснень водія Мітсубісі, державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 . У цивільній справі експертиза не проводилась. Отже, у страхової компанії, в якій була застрахована відповідальність ОСОБА_2 не виникло встановлене статтями 22, 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язання відшкодувати шкоду.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може враховуючи наступне.

За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Закон не покладає на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).

За приписами статей 60, 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно із частиною четвертою статті 61 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, постанова у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Із справи відомо, що постановою Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року у справі щодо ОСОБА_1 провадження закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, тобто у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що висновок експерта підтверджує причинний зв`язок між діями водія ОСОБА_2 та виникненням ДТП, в той час як у діях ОСОБА_1 такого зв`язку між виникненням ДТП не вбачається.

У результаті ДТП позивачу заподіяна матеріальна шкода, яка складає 97 636,62 грн, що підтверджується звітом експертного автотоварознавчого дослідження від 22 лютого 2017 року виготовленого ХНДСЕ імені професора М. С. Бокаріуса на замовлення позивача.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що матеріали справи не містять доказів щодо вини ОСОБА_2 при скоєнні ДТП, не врахував висновок викладений у постанові Апеляційного суду Харківської області від 01 березня 2017 року.

Тобто, при розгляді даної цивільної справи, суд вдався до встановлення вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, незважаючи на наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Суд не врахував, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Під час розгляду справи суди установили, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував відповідач у момент ДТП, забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/7273554 укладеного ОСОБА_3 з ТДВ СК «Кредо».

Позивач звертався до ТДВ «СК «Кредо» із заявою про виплату страхового відшкодування 02 вересня 2015 року, проте йому було відмовлено у зв`язку з тим, що не надані докази настання цивільно-правової відповідальності страхувальника (а. с. 17, 35-36).

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди у повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що ОСОБА_2 має відшкодувати завдану шкоду відповідно до статті 1194 ЦК України, а ТДВ «СК «Кредо» у силу вимог Закону № 1961-IV та договору у межах суми страхового відшкодування, як страхувальник особи, яка завдала шкоду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановив обставини спору, дослідив докази у справі й надав їм належну оцінку, застосував норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Керуючись статтями 402, 409, 413 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року скасувати.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко Судді: А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров С. П. Штелик