Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №542/51/22
Постанова КЦС ВП від 24.05.2023 року у справі №542/51/22

Постанова

Іменем України

24 травня 2023 року

м. Київ

справа № 542/51/22

провадження № 61-2169св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут» на постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І., від 18 січня 2023 року та ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду

від 01 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут» (далі - ТОВ Агрофірма «Добробут») про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речового права.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що на підставі державного акту на право власності серії ЯГ № 650011 від 16 січня 2008 року вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5323486800:00:003:0377, площею 4,23 га, що розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» було укладено договір оренди № 120 щодо зазначеної земельної ділянки строком на 49 років. Проте відповідач не сплатив їй орендну плату за 2014-2021 роки.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд:

- розірвати договір оренди землі № 120 від 01 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:003:0377, площею 4,23 га, яка розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, та припинити право оренди землі;

- скасувати рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області Камуза О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 14711714 від 27 червня 2014 року) права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер: 120 від 01 квітня 2013 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» щодо зазначеної земельної ділянки (зареєстроване 22 липня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 6464954 (спеціальний розділ)), з одночасним припиненням такого речового права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області, у складі судді Шарової-Айдаєвої О. О., від 07 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області

від 21 вересня 2022 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що 02 квітня 2013 року ТОВ Агрофірма «Добробут» було сплачено ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 55 000 грн наперед, за майже 12 років.

Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня

2022 року та ухвалу цього ж суду від 21 вересня 2022 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Розірвано договір оренди землі № 120 від 01 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:003:0377, площею 4,23 га, яка розташована на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та припинено право оренди землі.

Скасовано рішення Державного реєстратора реєстраційної служби Новосанжарського районного управління юстиції Полтавської області Камуза О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 14711714 від 27 червня 2014 року) права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер: 120 від 01 квітня 2013 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» щодо зазначеної земельної ділянки (зареєстроване 22 липня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 6464954 (спеціальний розділ)), з одночасним припиненням такого речового права.

Стягнуто із ТОВ Агрофірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 4 962 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 01 лютого

2023 року стягнуто з ТОВ Агрофірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, понесені під час апеляційного перегляду справи.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надавала своєї згоди на виплату орендної плати наперед, а тому орендар безпідставно не сплачував орендну плату із 2014 року до 2021 року. При розподілі судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів врахувала складність справи, фактично виконану адвокатом роботу, принципи співмірності та розумності.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі та доповненнях до неї ТОВ Агрофірма «Добробут» просить постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року скасувати, залишивши в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, ухваливши в цій частині нове судове рішення, яким стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, понесені в суді першої інстанції, та 22 000 грн, понесені під час апеляційного перегляду справи.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року ТОВ Агрофірма «Добробут» подала касаційну скаргу та доповнення до неї на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року.

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма «Добробут» та витребувано матеріали справи № 542/51/22 із суду першої інстанції.

У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Добробут».

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою касаційного оскарження ТОВ Агрофірма «Добробут» зазначає те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17,

від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вважає, що чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, а зміст видаткового касового ордеру від 02 квітня 2013 року свідчить про те, що ОСОБА_1 погодилась на отримання плати за майбутні періоди у загальному розміру 55 000 грн.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц,

від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2022 року провадження № 61-5124ав22 та від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Стверджує, що апеляційний суд безпідставно зменшив суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не врахувавши складність справи, виконану адвокатом роботу, зокрема підготовку та складання позовної заяви, відповіді на відзив, участь в двох судових засіданнях в суді першої інстанції, складання двох апеляційних скарг (на рішення та ухвалу суду першої інстанції), відповіді на відзив та участь в двох засіданнях в апеляційному суді.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сенкевич В. І., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Добробут», в якому просить закрити касаційне провадження за вказаною скаргою, а у разі незадоволення цього клопотання - залишити касаційну скаргу без задоволення та вирішити питання розподілу судових витрат.

Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилається ТОВ Агрофірма «Добробут» у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки у касовому ордері від 02 квітня 2013 року не заначено за який період здійсненна виплата і така виплата не передбачена умовами договору.

Звертає увагу, що ціна позову у справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У травні 2023 року ТОВ Агрофірма «Добробут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить продовжити строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Зазначає, що представник ОСОБА_1 - адвокат Сенкевич В. І.є представником по аналогічній справ № 542/50/22, в якій ним були вчиненні аналогічні процесуальні дії. Справа не вимагає дослідження великої кількості документів. Звертає увагу на відсутність детального опису наданих послуг адвокатом та їх вартість.

Колегія суддів, враховуючи дату отримання ТОВ Агрофірма «Добробут»копії ухвали про відкриття касаційного провадження, строк необхідний для підготовки відзиву, приписи частини другої статті 127 ЦПК України, вважає за необхідне продовжити строк для подання відзиву до 17 травня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 650011 від 16 січня 2008 року належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер: 5323486800:00:003:0377,

площею 4,230 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною, розташованої на території Супротивнобалківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

01 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут» укладено договір оренди землі № 120, відповідно до якого передано в оренду ТОВ Агрофірма «Добробут» вказану земельну ділянку, строком на 49 років.

Пунктом 5 договору визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 92 447,08 грн.

Згідно з пунктом 9 договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки в грошовій формі у гривнях шляхом видачі готівки в касі орендаря. За домовленістю сторін допускається розрахунок у натуральній формі, або наданням орендодавцю послуг у відробітковій формі на частину або всю суму орендної плати в разі надходження від орендодавця відповідної заяви.

Пунктами 10, 11 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у грошовій формі один раз у рік не пізніше 20 грудня, натуральна - з 1 вересня до 20 грудня.

Відповідно до пункту 13 розмір орендної плати переглядається один раз у

2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (пункт 35 договору).

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди

№ 120 від 01 квітня 2013 року ОСОБА_1 передала земельну ділянку, а орендар її прийняв в оренду.

Згідно видаткового касового ордера від 02 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримано від ТОВ Агрофірма «Добробут» орендну плату в розмірі 55 000 грн.

22 липня 2014 року зареєстровано право оренди за ТОВ Агрофірма «Добробут» строком на 49 років щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323486800:00:003:0377, орендодавець ОСОБА_1 .

За відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з

1 кварталу 2013 року по 3 квартал 2021 року, у 2 кварталі 2013 року від

ТОВ Агрофірма «Добробут» ОСОБА_1 отримала дохід: нарахований - 64 707,65 грн, виплачений - 55 956 грн, вказаний код та назва ознаки доходу: 106 - надання майна в лізинг.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладання договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 дійшов висновку, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на те, що вона не одержала орендну плату за час користування відповідачем земельною ділянкою упродовж 2014-2021 років, а тому договір підлягає розірванню.

Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При вирішенні спору судом першої інстанції надана належна оцінка видатковому касовому ордеру від 02 квітня 2013 року, згідно з яким позивач фактично виявив волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі

55 000 грн за майбутні періоди користування земельною ділянкою, починаючи з 2013 року.

Зазначений видатковий касовий ордер і дії орендодавця, який не звертався до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Відомості про наявність інших договорів оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Добробут»в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази повернення ОСОБА_1 отриманих від відповідача коштів в сумі

55 000 грн, у разі, якщо вона вважала, що ця сума виплачена їй помилково без достатньої правової підстави.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 02 жовтня

2019 року у справі № 321/329/17, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 704/236/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19, на які посилається ТОВ Агрофірма «Добробут» у касаційній скарзі.

Подібні висновки викладені також Верховним Судом у постановах

від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 484/1399/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 183/5051/16, що свідчить про сталість та єдність судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах

(у випадку сплати орендної плати наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою).

Отже очевидно, що отримані ОСОБА_1 02 квітня 2013 року від

ТОВ Агрофірма «Добробут» грошові кошти в сумі 55 000 грн мають бути зараховані в якості орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Верховний Суд враховує, що звертаючись до суду, ОСОБА_1 підставою свого позову вказувала те, що ТОВ Агрофірма «Добробут» не сплачує орендну плату за 2014-2021 рік та не здійснило жодної оплати за весь час дії договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність зазначених ОСОБА_1 підстав для задоволення позову.

Разом із тим висновки суду першої інстанції про те, що вказана сума

(55 000 грн) є орендною платою за «майже 12 років» є передчасними та виходять за межі позовних вимог.

Договором оренди землі № 120 від 01 квітня 2013 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації (пункт 10 Договору), а також розмір орендної плати може переглядатися у певних випадках (пункт 11 Договору).

Отже механічне ділення сплаченої 02 квітня 2013 року суми на розмір орендної плати станом на 2013 рік, без з`ясування інших обставин, які можуть впливати на орендну плату, є помилковим.

Однак ОСОБА_1 не обґрунтовувала свої вимоги тим, що отримана нею у 2013 році сума (55 000 грн) не покриває сукупний розмір орендної плати за 2013-2021 роки, визначеної з урахуванням індексації та інших умов договору, а позовна заява не містить відповідних розрахунків та доводів.

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність, згідно з якою суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на принцип диспозитивності та підстави позову ОСОБА_1 , суду першої інстанції належало утриматися від визначення періоду, який покриває сплачена у 2013 році сума орендної плати, а тому такі висновки необхідно виключити із мотивувальної частини рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року.

Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яким правильно вирішено спір по суті, касаційна скарга

ТОВ Агрофірма «Добробут» підлягає частковому задоволенню, постанова Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року скасуванню, а рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня

2022 року залишенню в силі із виключенням з його мотивувальної частини висновків щодо періоду землекористування, який охоплює сплачена

02 квітня 2013 року орендна плата.

Зі скасуванням постанови апеляційного суду втрачає чинність і його додаткова постанова, а ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 вересня 2022 року, якою відмовлено в ухваленні додаткового рішення за заявою ОСОБА_1 , необхідно залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення в силі рішення районного суду про відмову у задоволенні позову, не підлягає задоволенню касаційна скарга ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові вирішує питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма «Добробут» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги.

Колегією суддів не встановлено підстав, передбачених статтею 396

ЦПК України, для закриття касаційного провадження, про що просила ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу.

Судом першої інстанції справа була розглянута за правилами загального позовного провадження, малозначною як справа незначної складності не визнавалась, а позов, окрім вимог про розірвання договору оренди, містить й інші вимоги.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут» задовольнити частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 01 лютого

2023 року скасувати, залишивши в силі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року та ухвалу Новосанжарського районного суду Полтавської області від 21 вересня

2022 року.

Виключити із мотивувальної частини рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року висновки щодо періоду землекористування, який охоплює сплачена ОСОБА_1

02 квітня 2013 року орендна плата.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Добробут» судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 3 969,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович