Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.12.2020 року у справі №645/7452/19

Постанова

Іменем України

23 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 645/7452/19

провадження № 61-18885св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року у складі судді Бондарєвої І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року ускладі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов обґрунтовувала тим, що батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 22 березня 2019 року № 00022420163 ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Таким чином, ОСОБА_5 та позивач є рідними сестрами. ОСОБА_5 20 листопада 1947 року уклала шлюб із ОСОБА_7 та взяла його прізвище "ОСОБА_5". У ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_10. Таким чином, ОСОБА_10 є племінницею позивача. У міському відділі ДРАЦС м. Харкова 02 грудня 2015 року зареєстровано факт смерті невідомої жінки на вигляд 60-70 років (лікарське свідоцтво про смерть № 1907-С/2015), актовий запис № 17634. На підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 17 жовтня 2019 року № 115/05-48, в актовому записі від 02 грудня 2015 року № 17634 про смерть були здійснені зміни, а саме: прізвище померлого з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_10 ", ім'я з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_10 ", по батькові з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_10 ", вік "60-70" змінено на "65", дата народження з "Інформація відсутня" змінено на "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Також, 29 жовтня 2019 року видане повторно свідоцтво про смерть ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 65 років в м. Харкові, про що 02 грудня 2015 року складено відповідний актовий запис № 17634. Відповідно до інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_10 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка є спадковим майном. Позивач зазначає, що вона має намір, як тітка померлої ОСОБА_10, прийняти спадщину, що відкрилась після її смерті. Часом відкриття спадщини є дата смерті спадкодавця, тобто ІНФОРМАЦІЯ_6. Позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, а саме через те, що смерть ОСОБА_10 була зареєстрована як смерть невідомої особи до 17 жовтня 2019 року та повторне свідоцтво про її смерть видане 29 жовтня 2019 року, тому позивач не змогла оформити своєчасно своїх спадкових прав.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці з дня набрання чинності рішення суду, для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фрунзенський районний суд м. Харкова рішенням від 01 липня 2020 року позов задовольнив.

Визначив ОСОБА_1 додатковий строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_10 була зареєстрована як смерть невідомої особи та до цього часу у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть племінниці, отже позивач не могла з'явитись до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, що є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Харківська міська рада подала апеляційну скаргу.

Харківський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишив без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року залишив без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що обставини справи № 459/295/16-ц, яка переглянута судом касаційної інстанції та на яку посилається Харківська міська рада, не є тотожними обставинам справи, що переглядається. У справі № 459/295/16-ц факт смерті спадкодавця вчасно та належним чином зафіксований, тоді як у цій справі реєстрація факту смерті ОСОБА_10 відбулась 24 жовтня 2019 року, за спливом чотирьох років після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_6. Також, ОСОБА_1 є спадкоємцем не першої, а третьої черги як рідна тітка ОСОБА_10, тобто між спадкодавцем та спадкоємцем у даній справі не було такого близького родинного зв'язку, що об'єктивно впливає на рівень їх спілкування за життя спадкодавця та можливість вчасно дізнатися про його смерть.

Крім того, доводи Харківської міської ради про те, що позивач не була позбавлена можливості вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини є необґрунтованими, оскільки станом на 23 жовтня 2015 року смерть ОСОБА_10 не була офіційно встановлена та засвідчена належним чином.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач могла дізнатись про смерть племінниці раніше 24 жовтня 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, Харківська міська рада посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 січня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження Харківська міська радазазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 638/18452/18.

Касаційну скаргу мотивувала тим, що ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, отже позивач мала б звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до 23 квітня 2015 року, проте звернулася лише 04 листопада 2019 року. Внаслідок чого ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину.

Необхідність внесення відповідних відомостей в актовий запис про смерть ОСОБА_10 жодним чином не позбавляло позивача звернутись до нотаріальної контори із відповідною заявою, жодних труднощів з цього приводу матеріали справи не містять.

Суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновку про наявність поважних причин пропущеного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України (оскільки відсутність інформації про смерть спадкодавця не є поважною причиною пропущеного строку та не створює істотні труднощі у поданні заяви до нотаріальної контори).

Разом з тим, судами не досліджено спадкову справу № 543П/2019, яка відкрилась після смерті ОСОБА_10 на предмет того, чи виконано нотаріусом вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Внаслідок цього неможливо безумовно стверджувати, що на час заведення спадкової справи існували перешкоди на звернення позивача до нотаріальної контори. Окрім того, зазначене може призвести до порушення прав і інших спадкоємців, які наділені відповідним правом у прийнятті спадщини.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Зазначає, що жодних доказів факту смерті племінниці, на час спливу шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини не було.

Разом з тим, неможливо було отримати достовірну інформацію та документально підтвердити смерть племінниці, та вчасно звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством України шестимісячний строк, внаслідок чого позивач з поважної причини пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1.

ОСОБА_1 17 вересня 1961 року уклала шлюб з ОСОБА_15 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на "ОСОБА_1", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2, актовий запис № 1019.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження від 22 березня 2019 року № 00022420163, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_5 20 листопада 1947 року уклала шлюб із ОСОБА_7 та після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище "ОСОБА_5", що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян або державну реєстрацію шлюбу.

Таким чином, ОСОБА_17 та ОСОБА_1 є рідними сестрами.

У ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_10, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.

Таким чином, ОСОБА_1 є рідною тіткою ОСОБА_10.

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6, проте відомості про її смерть внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян як зміни до актового запису № 17634 від 02 грудня 2015 року про смерть невідомої жінки лише 24 жовтня 2019 року, на підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 17 жовтня 2019 року № 115/05-48, а саме змінені відомості про померлого: прізвище з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_5 ", ім'я з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_10 ", по батькові з "Невідоме" змінено на "ОСОБА_10 ", вік "60-70" змінено на "65 ", дата народження з "Інформація відсутня" змінено на "ІНФОРМАЦІЯ_3".

29 жовтня 2019 року видане повторно свідоцтво про смерть ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 65 років в м. Харкові, про що 02 грудня 2015 року складено відповідний актовий запис № 17634.

Також судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно (довідка від 13 листопада 2019 року № 188531502) ОСОБА_10 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1, яка є спадковим майном.

Позивач 22 листопада 2019 року звернулась до Харківської державної нотаріальної контори № 4 із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу № 543П/2019.

Як вбачається з повідомлення Харківської державної нотаріальної контори від 20 березня 2020 року № 4, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 заведена спадкова справа № 543П/2019, яка містить заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини. Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру, заповіт від імені ОСОБА_10 не посвідчувався. 27 листопада 2019 року винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій. Інші заяви про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили. Свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Так, згідно з постановою державного нотаріуса Четвертої харківської міської державної нотаріальної контори - Герасимової О. О. від 27 листопада 2019 року ОСОБА_18, який діє від імені ОСОБА_1 на підставі її довіреності, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_6, відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 638/18452/18).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач пропустив строк на подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_10 була зареєстрована як смерть невідомої особи та до цього часу у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть племінниці, отже позивач не могла з'явитись до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини, що є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами.

Колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами 1 , 2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Частиною 3 статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини 3 статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця об'єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті племінниці не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_10 була зареєстрована як смерть невідомої особи та у позивача були відсутні достовірні відомості про смерть племінниці, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Посилання в касаційній скарзі на те, що необхідність внесення відповідних відомостей в актовий запис про смерть ОСОБА_10 жодним чином не позбавляло позивача звернутись до нотаріальної контори із відповідною заявою, жодних труднощів з цього приводу матеріали справи не містять є необґрунтованими, оскільки станом на 23 жовтня 2015 року, тобто на час смерті ОСОБА_10, не було офіційний даних про смерть саме племінниці позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що матеріали справи не містять доказів, що позивач могла дізнатись про смерть племінниці раніше ніж 24 жовтня 2019 року.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 638/18452/18 є безпідставними, оскільки у зазначених справах чітко встановлено факт смерті спадкодавця, зокрема дату, особу, яка померла, проте в справі, яка переглядається, до 17 жовтня 2019 року смерть ОСОБА_10 зареєстрована як смерть невідомої особи, отже у позивача не було достовірних відомостей про смерть племінниці. При цьому, питання щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.

Разом з тим, розглядаючи дану справу, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, враховано доводи сторін, надано належну оцінку поданим сторонами доказам та правильно застосовані вищезазначені норми права.

Крім того, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 409, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 липня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська