Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2021 року у справі №450/967/17

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 450/967/17

провадження № 61-14441св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року у складі судді Даниліва Є. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 22 липня 2011 року № 724 йому надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки щодо відведення для передачі у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Надалі виготовлений та погоджений проєкт землеустрою земельної ділянки був поданий на затвердження голові комісії ОСОБА_2, проте на комісії не розглядався і тому не був затверджений протягом 2011-2012 років. Зазначав, що 28 серпня 2013 року звертався із заявою до ГУ Держземагенства у Львівській області із заявою про затвердження проекту землеустрою, проте, відповідач незаконно відмовився здійснити державну реєстрацію земельної ділянки. Відмова у реєстрації земельної ділянки була оскаржена в суді.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 813/558/14 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Львівській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Пустомитівському районі про визнання дій та бездіяльності незаконними та протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора відділу Держземагенства у Пустомитівському № РВ-46000017612013 від 12 вересня 2013 року про відмову здійснити державну реєстрацію земельної ділянки за поданою заявою від 28 серпня 2013 року та зобов'язано Державного кадастрового реєстратора розглянути його заяву відповідно до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр", у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року мотивована тим, що ОСОБА_1 подано державному кадастровому реєстратору проект із землеустрою, який є підставою для здійснення державної реєстрації земельної ділянки, а зазначені державним кадастровим реєстратором підстави відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є необґрунтованими.

Зазначав, що 30 квітня 2014 року він повторно звернувся до відповідача із заявою провести реєстрацію земельної ділянки, за результатами розгляду якої прийнято рішення № РВ-4600027-032014 про відмову у внесені відомостей до Державного земельного кадастру і державної реєстрації земельної ділянки.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі № 813/6035/14 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області Нагурського Р. Л. про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року; ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Нагурського Р. Л. від 30 квітня 2014 року № РВ-4600027032014; зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства в Пустомитівському районі розглянути заяву ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України "Про державний земельний кадастр".

01 липня 2015 року він звернувся до відповідача з заявою виконати судові рішення та провести державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області від 14 липня 2015 року № РВ-4600056562015 ОСОБА_1 відмовлено у внесені відомостей до Державного земельного кадастру і державної реєстрації земельної ділянки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року у справі № 813/4524/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області від 14 липня 2015 року № РВ-4600056562015; зобов'язано державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України "Про Державний земельний кадастр".

28 жовтня 2015 року він знову звернувся до Відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявою про реєстрацію земельної ділянки кадастровим реєстратором, проте йому знову було відмовлено у такій реєстрації за його заявою.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 813/6307/15 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Дергеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Дергеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області Нагурського Р. Л., Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнано протиправним та скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора Відділу Дергеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області № РВ-4600093862015 від 05 листопада 2015 року; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач стверджував, що внаслідок прийнятих протиправних рішень він був позбавлений можливості використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, зазнав матеріальних збитків у вигляді неотриманих доходів та моральних збитків, які полягають у глибоких переживаннях у зв'язку з позбавленням можливості реалізувати свої плани, порушення нормальних життєвих зв'язків, погіршення відносин з оточуючими. Зазначене стало причиною погіршення його здоров'я.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн;

- стягнути з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на його користь матеріальну шкоду у розмірі 237 661 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.

У стягненні з ГУ Держгеокадастр у Львівській області на користь ОСОБА_1 237 661,00 грн відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в дохід держави 4 500 грн судового збору.

Рішення районного суду мотивовано тим, що у зв'язку з неодноразовим тривалим невиконанням судових рішень відповідачем, позивачеві заподіяно моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях, втраті звичайного життєвого ритму внаслідок участі у численних судових засідання, неодноразових зверненнях рішення судів до виконання, розчарування в судовій системі внаслідок невиконання рішень, які набрали законної сили.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, районний суд зазначив, що позивач не отримував у власність чи законне користування земельну ділянку та якщо припустити, що Державний кадастровий реєстратор сформував би земельну ділянку, про яку вказує позивач, та вніс її в Поземельну книгу, Державний земельний кадастр, то у позивача не виникнуло б права власності на земельну ділянку чи права постійного користування такою.

Отже, суд вважав, що матеріальна шкода позивачеві не заподіяна.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Львівській області залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року в частині відмови у стягненні майнової шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 237 661 грн.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення його прав протягом тривалого періоду (з 2012 року), оскільки ним доведені всі складові цивільно-правової відповідальності за шкоду.

Апеляційний суд не погодився з висновками районного суду про відсутність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивач довів наявність збитків, протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків, та наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями і збитками. Суд вважав, що ОСОБА_1 довів, що очікувані доходи не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані за умови виконання відповідачем своїх повноважень та виконання судових рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Львівській області мотивована тим, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, перенесення моральних страждань і переживань, ушкодження здоров'я.

Вважає висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення матеріальної шкоди неправильними, оскільки внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку на виконання судового рішення саме по собі не означає в обов'язковому порядку реєстрацію земельної ділянки та набуття її у власність і, як наслідок, наявність сподівань на отримання прибутку від використання земельної ділянки. Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача та завданою позивачеві матеріальною шкодою.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 925/245/19, від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 21 грудня 2002 року у справі № 640/4231/18, що передбачено пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не надав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У серпні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року зупинено виконання рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року до закінчення касаційного провадження

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 22 липня 2011 року № 724 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до розпорядження від 22 липня 2011 року № 724 розроблено проект землеустрою.

Для проведення державної реєстрації цієї земельної ділянки ОСОБА_1 звернувся до Відділу Держгеокадастру Пустомитівського району Львівської області за місцем розташування цієї земельної ділянки та надав, зокрема проект землеустрою земельної ділянки, який погоджено Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області.

Судовими рішеннями від 01 квітня 2014 року у справі № 813/558/14, від 09 червня 2015 року у справі № 813/6035/14, від 13 жовтня 2015 року у справі № 813/4524/15, від 16 травня 2016 року у справі № 813/6307/15, від 14 лютого 2017 року у справі № 813/122/17, від 14 вересня 2017 року у справі № 813/2532/17, які набрали законної сили, встановлено протиправність рішень відповідача від 12 вересня 2013 року № РВ-46000017612013, від 30 квітня 2014 року № РВ-4600027032014, від 14 липня 2015 року № РВ-4600056562015, від 05 листопада 2015 року № РВ-4600093862015, від 11 листопада 2016 року № РВ-4600270062016 та від 11 листопада 2016 року № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та скасовано такі.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ГУ Держгеокадастру у Львівській області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частина 1 статті 12 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частина 1 статті 12 ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Встановлено, що розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 22 липня 2011 року № 724 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради за межами населеного пункту.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявами про реєстрацію земельної ділянки, проте отримував відмови.

Під час розгляду справи № 813/6035/14 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області Нагурського Р. Л. про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, судами встановлено, що ОСОБА_1 для реєстрації земельної ділянки надано повний пакет документів, зокрема проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, підготовлений Приватним підприємством "РІК", погоджений Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області. Також ОСОБА_1 узгоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами та виконано інші умови, передбачені законодавством.

Отже, у межах розгляду справи № 813/6035/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 червня 2015 року, з висновком якого погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08 червня 2017 року, дійшов висновку, що відповідач не виконав рішення суду, не зареєстрував спірну земельну ділянку площею 2,0 га у зв'язку з тим, що вона частково графічно накладається на земельну ділянку площею 7,8 га кадастровий номер 4623681200:08:000:0066. При цьому зазначив, що провести реєстрацію земельної ділянки позивача можливо шляхом виділу частини чи поділу вже зареєстрованої ділянки (том 1, а. с. 58-68).

Крім того, протиправність відмов ГУ Держгеокадастру у Львівській області у реєстрації земельної ділянки за заявами ОСОБА_1 підтверджено під час розгляду справ № 813/558/14, № 813/4524/15, № 813/6307/15, № 813/122/17, № 813/2532/17.

Невиконання ГУ Держгеокадастру у Львівській області судових рішень стало причиною для звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 стверджував, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області доволі тривалий час не виконувало судові рішення про скасування протиправних рішень відповідача, яким йому відмовлено у реєстрації земельної ділянки.

Вважав, що тривале невиконання судових рішень завдало йому моральних страждань, глибоких переживань, у зв'язку із чим просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 300 000,00 грн.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (пункт 63 рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

У справі, яка переглядається, суди, розглядаючи позов ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Львівській області про стягнення моральної шкоди дійшли правильного висновку про доведеність позивачем завдання йому моральної шкоди незаконною відмовою органу державної влади у реєстрації земельної ділянки.

Такі висновки були зроблені на підставі поданих ОСОБА_1 доказів, зокрема, судових рішень у справах № 813/6035/14, № 813/558/14, № 813/4524/15, № 813/6307/15, № 813/122/17, № 813/2532/17, якими визнано незаконними дії ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Колегія суддів вважає доведеним, що тривале невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, призвело до його моральних страждань, оскільки впливає на її емоційний та психологічний стан.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння йому моральної шкоди.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного невиконання відповідачем судових рішень перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Отже, висновок судів попередніх інстанцій про те, що позивачу була завдана моральна шкода шляхом тривалого невиконання судового рішення відповідачем, є правильним та обґрунтованим.

Визначаючи розмір моральної шкоди, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно взяв до уваги неодноразове невиконання органом державної влади судового рішення, що спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які полягали у переживаннях, втраті звичайного життєвого ритму внаслідок участі у численних судових засіданнях, неодноразових зверненнях для виконання судових рішень.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Заявляючи позовну вимогу про стягнення майнової шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовував її упущеною вигодою, яку він зазнав внаслідок невикористання ним земельної ділянки за призначенням, тобто при функціонуванні фермерського господарства за звичайних умов.

При цьому позивач просив стягнути з ГУ Держгеокадастру у Львівській області на його користь майнову шкоду у розмірі 237 661 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно із частиною другою цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 підстав для відшкодування на його користь майнової шкоди, оскільки реєстрація земельної ділянки відповідачем не свідчить про виникнення у позивача права власності на земельну ділянку та не зобов'язує його проводити на ній господарську діяльність. Отже, посилання ОСОБА_1 про завдання йому майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню виходячи зі статистичних даних отриманого прибутку фермерських господарств за певні періоди, є припущенням, оскільки доказів отримання зазначених доходів за умови виконання судових рішень (реєстрації земельної ділянки) за звичайних обставин позивачем не надано. А тому висновки апеляційного суду в цій частині є помилковими.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263, 264, 265 ЦПК України в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке є правильним по суті спору.

Доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 19 вересня 2019 року у справі № 925/245/19, від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 21 грудня 2002 року у справі № 640/4231/18 колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлено інші фактичні обставини, відмінні від справи № 450/967/17, та інші підстави позову, що у свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.

Відповідно до частини 1 статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права, рішення апеляційного суду згідно зі статтею 413 ЦПК України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір".

Частиною 7 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При поданні касаційної скарги ГУ Держгеокадастру у Львівській області було сплачено 10 753,22 грн судового збору, що підтверджується належними у матеріалах справи платіжним дорученням.

Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню (скасоване судове рішення в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі 237 661
грн), отже, судовий збір у розмірі 4 753,20 грн (2 376,61 * 200%) підлягає поверненню з Державного бюджету на користь ГУ Держгеокадастру у Львівській області.

Згідно із частиною 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 237 661

гривень скасувати та залишити у цій частині в силі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року.

В іншій частині (щодо відшкодування моральної шкоди) рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Держгеокадастру у Львівській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) гривні 20 копійок, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поновити дію рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 листопада 2020 року та постанови Львівського апеляційного суду від 22 липня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк