Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 308/1359/21

провадження № 61-8748св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Закарпатське обласне управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - Закарпатське обласне управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про незаконне звільнення та заборгованість при остаточному розрахункові по заробітній платі.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що всупереч вимогам Закону України "Про оплату праці" та статтям 116, 117 КЗпП України у день його звільнення -

12 січня 2021 року з ним не проведено остаточного розрахунку з усіх належних сум виплат по заробітній платі. Крім того, цього ж дня (12 січня 2021 року) позивачу не надали копію наказу про звільнення та не видали трудову книжку. Відповідач направив трудову книжку поштою, а позивач отримав її - 21 січня 2021 року, тоді ОСОБА_1 і дізнався про своє звільнення.

Ці події стали причиною нервово-емоційного стресу та загострення хвороб, зокрема поперекового остеохондрозу. Крім того, позивач вказував, що зазнав моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки, поніс суттєві витрати на лікування.

З огляду на викладене позивач просив:

стягнути із Закарпатського обласного управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" належну йому суму виплат згідно із остаточним розрахунком по заробітній платі у розмірі 11 968,31 грн;

стягнути із Закарпатського обласного управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 16 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

04 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана з порушенням вимог пунктів 2, 5, 10 частини 3 статті 175 та частини 1 статті 177 ЦПК України. Суд вказав, що позивач не зазначив власний ідентифікаційний код чи паспортні дані, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача, відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти власні та відповідача; не конкретизував зміст позовних вимог до відповідача; не виклав обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, та не додав доказів, що підтверджують кожну із зазначених ним обставин; не додав підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; позивач не сплатив судовий збір у встановленому порядку і розмірі; не надав до позовної заяви належним чином посвідчених копій документів, що додаються до неї, для відповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

15 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Суд зазначив, що 11 лютого 2021 року до суду надійшла позовна заява

ОСОБА_1 на виконання ухвали від 04 лютого 2021 року про залишення позовної заяви без руху у новій редакції. Надалі жодних заяв на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04 лютого 2021 року позивач не подавав.

На переконання суду, позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху від 04 лютого 2021 року в повній мірі не виконав: не конкретизував зміст позовних вимог до відповідача та не виклав усіх обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не додав доказів, що підтверджують кожну із зазначених ним обставин; не додав підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; не сплатив судовий збір у встановленому порядку і розмірі; не надав до позовної заяви належним чином посвідчених копій документів, що додаються до неї, для відповідача. Отже, у зв'язку з тим, що позивач недоліки позовної заяви, на які було вказано судом в ухвалі від 04 лютого 2021 року не усунув, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону щодо порядку та правил оплати судового збору та пункту

3 частини 4 статті 356 ЦПК України, оскільки за подання апеляційної скарги не сплачено судовий збір.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на наявність у нього пільги щодо сплати судового збору, передбаченої пунктом 1 частини першої статті

5 Закону України "Про судовий збір". Апеляційний суд з такими аргументами не погодився та зазначив, що у пункті 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на день подання позовної заяви та апеляційної скарги) визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У позовній заяві ОСОБА_1 від 03 лютого

2021 року він пред'явив позовні вимоги про стягнення з відповідача виплат із заробітної плати та моральної шкоди. Оскільки ОСОБА_1 не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди,

тому за подання цієї апеляційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 454,00 грн (2 270,00 грн х 0,2).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2021 року про визнання неподаною та повернення його позовної заяви визнано неподаною та повернуто особі, яка подала апеляційну скаргу.

Апеляційний суд вказав, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції

є ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 лютого 2021 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви від 03 лютого 2021 року. При цьому позивач не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, а тому за подання цієї апеляційної скарги необхідно сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, особі, яка подала апеляційну скаргу, було надано строк тривалістю десять днів з дня вручення ухвали Закарпатського апеляційного суду від 09 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. ОСОБА_1 отримав копію ухвали від 09 березня 2021 року безпосередньо в суді 15 березня 2021 року, про що свідчить його особистий підпис на супровідному листі. Проте станом на дату постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги, недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не усунуто.

Аргументи учасників справи

У травні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій просить:

скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі;

справу направити до суду першої інстанції для ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі, стягнення із Закарпатського обласного управління ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" належних позивачу остаточних сум виплат із заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 35 256,82 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу, не розглянувши спір щодо незаконного звільнення позивача по суті позовних вимог;

вимога щодо сплати судового збору, викладена в оскарженій ухвалі апеляційного суду, суперечить нормам законодавства, зокрема пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір";

самоусунення судді апеляційного суду від розгляду цієї справи призвело до незаконної відмови у доступі позивача до правосуддя, позбавлення законного права на ефективний правовий захист та грубого порушення засад верховенства права, гарантованих Конституцією України;

позивача незаконно звільнено з роботи у період його тимчасової непрацездатності з 30 грудня 2020 року до 11 січня 2021 року, за відсутності чинного наказу про звільнення з роботи. При цьому позивачу не видано на руки трудову книжку та не здійснено із ним остаточного розрахунку з усіх належних йому сум виплат із заробітної плати.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 31 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 357 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У пункті 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу та поновлення на роботі.

Проте, за подання до суду позову в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір, так само як і за оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу з підстав не усунення недоліків позовної заяви, у тому числі і сплати судового збору.

При цьому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (провадження № 61-23674св18).

Суд апеляційної інстанції правильно вважав, що позивач не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, а тому за подання цієї позовної вимоги підлягає сплаті судовий збір як за майнову вимогу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання апеляційної скарги неподаною та її повернення, оскільки ОСОБА_1 вимоги ухвали від 09 березня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, яку він отримав нарочно 15 березня 2021 року, не виконав, недоліки апеляційної скарги, зокрема, щодо сплати судового збору в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, не усунув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар