Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.03.2019 року у справі №756/420/17

Постанова

Іменем України

16 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 756/420/17

провадження № 61-4242св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення коштів.

Позов обґрунтований тим, що 21 серпня 2007 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN47000700060956, згідно з яким позивач передала відповідачу депозитний вклад в розмірі 2 373,00 дол. США під 9 % річних на строк 12 місяців, який далі був пролонгований, а сума вкладу за договором збільшена станом на 25 травня 2014 року до 41 742,51 дол. США.

Для внесення суми вкладу банк відкрив особовий рахунок № НОМЕР_1.

23 червня 2009 року між сторонами укладено договір банківського вкладу № SAMDN47000706220395, згідно з яким позивач передала відповідачу депозитний вклад у сумі 8 231,00 дол. США під 12,5 % річних строком на 12 місяців, який був пролонгований, а сума вкладу за договором збільшена станом на 25 травня 2014 року до 35 629,03 дол. США.

Для внесення суми вкладу банк відкрив особовий рахунок № НОМЕР_2.

З травня 2014 року відповідач припинив нарахування процентів та заблокував рахунки позивача.

Позивач неодноразово зверталась до банку з проханням розблокувати рахунки, розірвати договори та повернути суму банківських вкладів з нарахованими процентами, проте банк відмовляв у зв'язку з припиненням діяльності на території тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим (далі - АРК) та м.

Севастополя та неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях, посилаючись на частину 6 статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо відповідальності Російської Федерації за матеріальну та моральну шкоду, заподіяну внаслідок окупації АРК та міста Севастополя.

Позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягнути кошти за договором № SAMDN47000700060956 від 21 серпня 2007 року у розмірі 58 528,23 дол. США, з яких: 41 659,51 дол. США - кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, 16 868,72 дол. США - проценти за депозитним вкладом, за договором № SAMDN47000706220395 від 23 червня 2009 року у розмірі 52 394,20 дол. США, з яких: 35 629,03 дол. США - кошти, що знаходяться на депозитному рахунку, 16 765,17 дол. США - проценти за депозитним вкладом, за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день ухвалення рішення.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 кошти в розмірі 2 910 546,94 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що між сторонами були укладені договори банківського вкладу, згідно з якими передбачено дострокове розірвання договорів. Позивач звернулась до АТ КБ "ПриватБанк" з нотаріально посвідченою заявою про розірвання укладених договорів, розблокування рахунків та повернення суми вкладів з нарахованими процентами, проте відповідач не повернув позивачу суми вкладів разом із нарахованими процентами, чим порушив умови укладених між сторонами договорів банківського вкладу та права позивача вільно розпоряджатися власними коштами.

Дія договорів припинилась, а тому суд першої інстанції перевіривши розрахунок заборгованості стягнув з відповідача кошти на користь позивача в розмірі 2 910
546,94 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, просило скасувати оскаржувані рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, відмовлено у зупиненні виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2020 року зупинено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року призначено справу до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Позивач не довів факт існування спірних правовідносин між сторонами, наявності грошових коштів на рахунках в банку та невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами банківського вкладу. Позивач не надав оригіналів банківських документів, підтверджуючих позовні вимоги.

Надані позивачем довідки на підтвердження факту знаходження грошових коштів станом на 25 травня 2014 року на банківських рахунках, не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки є лише копіями, оригінал яких для огляду не надавався.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу, поданий адвокатом Тарасовою-Патрай К. А., мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального права і процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідач не спростував її письмові докази про укладення договорів банківського вкладу та внесення коштів на рахунок за вкладами. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та правильно встановили всі обставини справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення лише в частині задоволених позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 21 серпня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDN47000700060956 (вклад "Копилка"), згідно з яким клієнт передає, а банк приймає грошові кошти на строк 12 місяців до 21 серпня 2008 року включно у розмірі 2 374,00 дол. США з виплатою 9 % річних.

23 червня 2009 року між АТ "КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 укладено договір № SAMDN47000706220395 (вклад "Копилка"), згідно з яким клієнт передає, а банк приймає грошові кошти у розмірі 8 231,00 дол. США на строк 12 місяців до 23 червня 2010 року включно з виплатою 12,5 % річних.

Для внесення суми вкладів банк відкрив особові рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Згідно з пунктом 2 договорів нарахування процентів на суму вкладу починається з першого робочого банківського дня, наступного за днем надходження грошей у банк, і нараховується на суму коштів на кожному базовому рахунку за кожний календарний день розміщення грошових коштів у банку, виходячи з фактичної кількості днів у році. День повернення вкладу у період нарахування відсотків не входить.

Відповідно до підпунктів 5,6 договорів у випадку, якщо по закінченню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично продовжується ще на один строк, вказаний у пункті 1 цього договору.

Строк вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

При цьому нарахування нового строку вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. Сторони мають право достроково розірвати цей договір відповідно до законодавства, попередивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.

Суди встановили, що сума вкладу за вказаними договорами неодноразово збільшувалася, а дія договорів продовжувалася, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно з довідками АТ КБ "ПриватБанк" від 25 травня 2014 року № 35593687, виданих позивачу, станом на 25 травня 2014 року на депозитному рахунку за договором № SAMDN47000700060956 від 21 серпня 2007 року знаходяться грошові кошти у розмірі 41 742,51 дол. США, а на депозитному рахунку за договором № SAMDN47000706220395 від 23 червня 2009 року - 35 629,03 дол. США.

Суд першої інстанції розрахував розмір процентів за користування вкладом за договором № SAMDN47000700060956 від 21 серпня 2007 року, який станом на 27 лютого 2018 року становить 13 494,66 дол. США, з яких: 575,24 дол. США за період з 22 серпня 2013 року до 16 жовтня 2013 року, 3 224,26 дол. США за період з 17 жовтня 2013 року до 21 серпня 2014 року, 4 098,78 дол. США за період з 22 серпня 2014 року до 21 серпня 2015 року, 4 472,09 дол. США за період з 22 серпня 2015 року до 21 серпня 2016 року, 332,66 дол. США за період з 22 серпня 2016 року до 14 вересня 2016 року, 791,63 дол. США за період з 15 вересня 2016 року до 27 лютого 2018 року.

За договором № SAMDN47000706220395 від 23 червня 2009 року станом на 27 лютого 2018 року розмір процентів за користування вкладом становить 11 907,35 дол. США, з яких: 366,05 дол. США за період з 25 травня 2014 року до 23 червня 2014 року, 4 499,39 дол. США за період з 24 червня 2014 року до 23 червня 2015 року, 5 069,05 дол. США за період з 24 червня 2015 року до 23 червня 2016 року, 1 291,59 дол. США за період з 24 червня 2016 року до 14 вересня 2016 року, 681,27 дол. США за період з 15 вересня 2016 року до 27 лютого 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

При вирішенні питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8,1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.

Відповідно до статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ЦПК України)

Згідно з частинами 1 -3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольнивши позов частково, суди виходили з того, що банк не повернув позивачу суму вкладу та нараховані відсотки за його заявою про дострокове розірвання договорів банківського вкладу, надані у справі докази, а саме, заяви на оформлення вкладів та квитанції про отримання коштів відповідають письмовій формі договору банківського вкладу є доказами укладення вказаного договору та внесення грошової суми на вкладні (депозитні) рахунки вкладника.

Суди взяли до уваги банківські виписки, копії укладених позивачем договорів додаткових угод до договорів, як належні докази підтвердження внесення ОСОБА_3 грошових коштів на депозитні рахунки АТ КБ "ПриватБанк".

Верховний Суд зазначає, що суди вказуючи про те, що позивач виконала свій обов'язок з доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутні оригінали або належним чином посвідчені судом копії договору банківських вкладів від 21 серпня 2007 року № SAMDN47000700060956, від 23 червня 2009 року № SAMDN47000706220395, а також квитанції до них як доказ зарахування грошових коштів на рахунки за цими договорами вкладу.

З урахуванням наведеного Верховний Суд також вважає передчасними та суперечливими висновки судів про те, що позивач довела внесення нею коштів на банківські вклади, оскільки позивач не надала оригінали квитанцій або інших документів, які б підтверджували внесення готівки у відповідній платіжній системі або зарахування коштів з одного депозитного рахунку на інший.

Відповідно, судам необхідно встановити, чи дотримано обов'язкову письмову форму договору банківського вкладу.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на зазначені обставини уваги не звернув та не перевірив доводи банку про те, що позивач не надав оригінали договорів банківського вкладу та квитанції на доведення внесення нею грошових коштів на його виконання, відповідні висновки щодо заперечення банком таких обставин у рішенні не виклав.

Верховний Суд з урахуванням доводів касаційної скарги, визнає підставними аргументи банку про те, що позивач не надала належних доказів на підтвердження факту укладення договорів та знаходження грошових коштів на депозитних рахунках.

Відповідно суду необхідно встановити, чи дотримано обов'язкову письмову форму договору банківського вкладу та який розмір грошових коштів знаходиться на депозитних рахунках (за депозитними договорами), перевірити розрахунок за процентами за договором та розмір процентів, які підлягають стягненню на користь позивача у разі дострокового розірвання договору.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд бере до уваги, що справа розглядається у суді з квітня 2017 року, проте з урахуванням завдань судочинства (стаття 2 ЦПК України), меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України), перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень з направленнямсправи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко