Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.11.2019 року у справі №536/603/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 536/603/17

провадження № 61-31445 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - адвокат Рева Марина Сергіївна;

відповідач - Державна казначейська служба України;

представник відповідача - Овчаренко Юлія Петрівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року у складі судді Клименко С. М. та рішення апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2011 року слідчим відділом Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 3 статті 153 КК України, та 30 травня 2011 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи своєї вини в скоєному злочині він не визнавав. 30 липня 2012 року Фрунзенським районним судом м.

Харкова кримінальна справа була направлена на додаткове розслідування та скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 21 лютого 2014 року прокурор прокуратури Фрунзенського району м. Харкова виніс постанову про закриття відносно нього кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153 КК України, у зв'язку із невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанні можливості їх отримання. Зазначав, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював, перебування більше двох років під слідством і судом у статусі підозрюваного і обвинуваченого, йому заподіяно значних моральних страждань і переживань.

Ураховуючи викладене, посилаючись на частину 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", ОСОБА_1 просив суд стягнути на свою користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 104 640 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 104 853 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 був підданий незаконному кримінальному переслідуванню та засудженню, що завдало йому моральних страждань. Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 3 200 грн; загальний строк перебування позивача під слідством та судом становить 32 міс. 23 дні, тому розмір відшкодування моральної шкоди відповідає визначеному позивачем розміру та становить 104 853 грн (3 200 грн х 32 міс. 23 дні = 104 853 грн).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 вересня 2017 року змінено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 52 426,50 грн за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання вказаної суми коштів з єдиного казначейського рахунку.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи з наведенням відповідних доказів і мотивів, обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди, однак не застосував закон, який підлягає застосуванню, що є підставою для зміни рішення.

Суд не застосував Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року, який набрав чинності з 01 січня 2017 року. Так, згідно із Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. До приведення законодавчих актів у відповідність із Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року вони застосовуються в частині, що не суперечить Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" від 06 грудня 2016 року. Отже, за рахунок коштів Державного бюджету України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 52 426,50 грн (1 600 грн х 32 міс. 23 дні = 52 426,50 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року Державна казначейська служба України подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 536/603/17 із Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Зупинено виконання рішення апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що Державна казначейська служба України не вчиняла неправомірних дій або бездіяльності відносно позивача, а тому не може нести відповідальність за дії інших державних органів. Зазначала, що до участі у справі не залучено відповідачем слідчий відділ Фрунзенського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області - орган, який безпосередньо завдав позивачу моральної шкоди. Вважала, що право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" виникає у разі встановлення при закритті кримінального провадження факту незаконності притягнення особи як обвинуваченого або незаконності проведення відносно цієї особи інших процесуальних дій, які обмежують права громадянина.

Судами попередніх інстанцій не встановлено факту незаконності у діях відповідача, тому, на думку заявника, правових підстав для відшкодування моральної шкоди немає. Позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, її розмір.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від прокуратури Полтавської області, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 30 травня 2011 року слідчим відділом Фрунзенського РВ ХМУ ГУ УМВС України в Харківській області порушено кримінальну справу № 59110416 за частиною 3 статті 153 КК України відносно ОСОБА_1 та затримано в порядку статті 115 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного злочину.

02 червня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 153 КК України та обидві справи об'єднані в одне провадження.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою (а. с. 61).

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 липня 2012 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною 3 статті 152, частиною 2 статті 153 КК України направлена на додаткове розслідування прокурору Фрунзенського району м. Харкова для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено з-під варти в залі суду (а. с. 62-64).

Постановою слідчого відділу Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 20 лютого 2014 року змінено кваліфікацію кримінального правопорушення з частини 3 статті 152 КК України на частину 1 статті 152 КК України (а. с. 5).

Постановою прокурора Фрунзенського району м. Харкова від 21 лютого 2014 року кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220460000284 від 17 січня 2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 152, частиною 2 статті 153 КК України, відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанні можливості їх отримати (а. с. 4).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Державної казначейської служби Українипідлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок незаконного притягнення її до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб, органу дізнання, досудового слідства, прокуратури, або суду.

Відповідно до частини 7 статті 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (тут і далі в редакції, чинній на момент закриття кримінального провадження - 21 лютого 2014 року) відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи позов та стягуючи з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 104 853 грн, суд першої інстанції виходив з установлених обставин перебування позивача під слідством та судом з 30 травня 2011 року по 20 лютого 2014 року, тобто 32 міс. 23 дні, та врахував положення частини 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до яких таке відшкодування має бути не менше одного розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент відшкодування (3 200 грн), за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції невірно розрахована сума моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а саме 3 200 грн, та не враховано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, згідно із Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 1774-VIII не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. До приведення законодавчих актів у відповідність із Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 1774-VIII вони застосовуються в частині, що не суперечить Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів" № 1774-VIII. Отже, за рахунок коштів Державного бюджету України підлягає стягненню на користь позивача 52 426,50 грн.

Разом з тим, за змістом положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає, зокрема, у випадку невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Таким чином, право на звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним засудженням, незаконним взяттям і триманням під вартою, виникає у зв'язку з настанням певної події: закриття кримінального провадження у зв'язку із не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону, дійшов неправильного висновку, що дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII поширюється на спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Отже, апеляційний суд у порушення вимог статей 212, 213, 214, 315 ЦПК України 2004 року не врахував вимог закону, який регулює спірні правовідносини, не перевірив належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених позовних вимог.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, суду апеляційної інстанції необхідно перевірити наявні у даній справі докази та обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, врахувати зазначені вище норми матеріального права та вимоги закону, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби Українизадовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович