Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №761/2498/18

Постанова

Іменем України

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 761/2498/18

провадження № 61-40253св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.

Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2016 року на його поточний рахунок Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") перераховано кошти у розмірі 219
грн 49 коп. та 15 000 грн.

23 травня 2016 року правління Національного банку України прийняло рішення № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".

Того ж дня виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 про запровадження з 23 травня 2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".

12 липня 2016 року правлінням Національного банку України прийнято рішення № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", також виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку.

Відповідно до цього рішення розпочато ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, про це зазначено на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

ОСОБА_1 звертався до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" з проханням включити його до переліку вкладників, однак уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" прийнято наказ від 01 червня 2016 року № 42/2 "Про затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, які є нікчемними".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", зазначене у наказі від 01 червня 2016 року 3 42/2, в частині затвердження результатів проведення перевірки правочинів на предмет їх нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" щодо перерахування коштів на його рахунок на загальну суму 15 219 грн 49 коп. та зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_1 на суму 15 219 грн 49 коп.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним закрито.

Суди постановили, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач ставив питання про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, а також оспорював виключно дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", як суб'єкта владних повноважень. Таким чином, звернення позивача до Фонду із зазначеними позовними вимогами не є підставою для розгляду спору в порядку цивільного судочинства. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11951/15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на положення ~law16~, правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц (провадження № 14-14цс18), від 24 квітня 2018 року у справі № 755/1700/16-ц (провадження № 14-89цс18) та інших.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Банк Михайлівський" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" зазначило, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 безпідставно посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц (провадження № 14-14цс18), від 24 квітня 2018 року у праві № 755/1700/16-ц (провадження № 14-89цс18) та від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15 (провадження № 11-192апп18), оскільки вони не мають жодного відношення до цієї справи та не містять правових висновків щодо юрисдикції справ за позовом фізичної особи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 804/15159/15 (провадження № 11-100апп18) Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративного судочинства.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року і витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу № 761/2498/18.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

Відповідно до витягу з особового рахунка ОСОБА_1 № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський" 19 травня 2016 року з банківського рахунка ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Шамільяну І. В. здійснено повернення коштів у загальному розмірі 15 219 грн 49 коп.

На підставі рішення правління Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" 23 травня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Відповідно до рішення правління Національного банку України від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 12 липня 2016 року прийнято рішення № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду Ірклієнка Ю. П. та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський".

Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01 червня 2016 року за № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, які є нікчемними. Цим наказом встановлено нікчемність правочинів з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" щодо перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанцій та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (частини 1 статті 19 КАС України).

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін "публічно-владні управлінські функції" означає, що такі функції суб'єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб'єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.

Враховуючи викладене, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується із висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс18), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про порушення його прав на включення до реєстру вкладників, які мають право на виплату гарантованої за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми.

Зміст позовних вимог та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за яким він зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також незгода позивача з рішенням про віднесення правочину щодо перерахування коштів до переліку нікчемних, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Юрисдикція суду щодо спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначається з огляду на зміст правовідносин та функції, які у них виконує Фонд.

Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (частини 1 та 2 статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому частині 2 статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (абзац перший частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (частина 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 5 статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (частина 1 статті 28 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. Спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини 1 статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справах № 811/3526/15 (провадження № 11-170апп18), № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18), № 818/377/16 (провадження № 11-158апп18), № 804/15159/15 (провадження № 11-100апп18), № 815/863/16 (провадження № 11-159апп18), від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17 (провадження № 14-453цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17 (провадження № 14-482цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 639/5960/17 (провадження № 14-513цс18), від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/47 (провадження № 14-352цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 334/452/18 (провадження № 14-527цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 234/11395/14-ц (провадження № 14-349цс19).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки цей спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець