Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.04.2019 року у справі №742/985/18

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 742/985/18-ц

провадження № 61-4764св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2018 року у складі судді Коваленка А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

третя особа - приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Радченко Світлана Віталіївна,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., третя особа: приватний нотаріус Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С. В., про визнання зобов'язання за кредитним договором припиненим, визнання договору іпотеки припиненим, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та усунення перешкод у користуванні власністю.

Зазначала, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осоіб Кадирова В. В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що кредитний договір № к-4117377 від 21 грудня 2011 року виконано повністю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено. Визнано зобов'язання за кредитним договором № К-4117377 від 21 грудня 2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", припиненими.

Визнано припиненим іпотечний договір від 21 грудня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", посвідчений приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко С. В., зареєстровано в реєстрі за № 5166, за яким була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1, у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за кредитним договором. Ухвалено усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном ОСОБА_1 шляхом виключення запису про накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену 21 листопада 2011 року приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Радченко C.

B., реєстраційний номер запису 11992055 (контрольна сума ОГБ488581А) та шляхом виключення у Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку реєстраційний номер 11992146 (контрольна сума 062356252А). Визнано виконавчий лист №775/13930/13-ц, виданий 02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 лютого 2013 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 79 223 грн 51 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання за кредитним договором є повністю виконаним і існує фактична переплата грошових коштів. Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено виконавчим написом нотаріуса від 28 грудня 2012 року, а, отже, строк дії договору змінився з дати звернення до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. За таких обставин, нарахування процентів з 28 грудня 2012 року відповідачем здійснювалося безпідставно. Щодо наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 735 грн 63 коп., про яке зазначає відповідач, таке твердження є безпідставним, оскільки рішенням Прилуцького міськрайоного суду від 04 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що із сплачених ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення боргу в сумі 79 223 грн 51 коп. на виконання виконавчого напису нотаруса і які повинні бути зараховані на погашення: тіла кредиту в розмірі 63 876 грн 46 коп., процентів - 2 827 грн 87 коп., комісії - 840 грн, пені - 11 679 грн 18 коп., відповідач безпідставно зарахував 16 735 грн 63 коп. в рахунок погашення заборгованості за процентами, які нараховані після 28 грудня 2012 року (дата складення виконавчого напису), хоча останні повинні були зарахуватися в рахунок тіла кредиту. Щодо тверджень відповідача про наявність заборгованості зі сплати комісії в розмірі 3 099 грн 77 коп., то суд не приймає їх до уваги, оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року встановлено, що комісія, визначена в кредитному договорі, є нікчемною. За таких обставин, позовні вимоги про визнання зобов'язання за кредитним договором № К-4117377 від 21 грудня 2011 року припиненим підлягають задоволенню. Оскільки судом встановлено, що основне зобов'язання виконано, вимоги про визнання іпотечного договору припиненим та усунення перешкод в користуванні майном шляхом виключення запису про накладення заборон на відчуження квартири та виключення у Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку щодо квартири по АДРЕСА_2 підлягають задоволенню. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року встановлено, що заборгованість за кредитним договором погашена 04 грудня 2015 року та зобов'язання визнано припиненим, тому продовження стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого листа, виданого 02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 лютого 2013 року є фактично повторним стягненням однієї і тієї ж заборгованості, що є неприпустимим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що доводи апеляційної скарги про те, що на момент розгляду справи кредитний договір не був припинений, а, отже, і похідні права повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2011 року погашена повністю, а іпотека є чинною до припинення основного зобов'язання. Доводи апеляційної скарги про те, що вимога позивачки про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виключення запису про накладення заборони відчуження квартири та виключення у Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку, належить до компетенції реєстратора, а не суду; з відповідними заявами позивачка до банка та реєстратора не зверталася, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки банківська установа позовні вимоги не визнає, а тому позивачка з урахуванням приписів статті 16 ЦК України не позбавлена можливості захистити своє право шляхом пред'явлення вимог про виключення з реєстрів запису про накладення заборони відчуження квартири та запису про іпотеку квартири. Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (провадження № 61-13548цс18). Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довела, яким чином наявність запису в Державному реєстрі іпотек при наявності боргу за кредитним договором порушує (зачіпає) її права та законні інтереси, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2011 року погашена повністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що наявність судового рішення про стягнення боргу не свідчить про належне виконання зобов'язань, а тому кредитор має право на отримання процентів, пені за користування грошовими коштами, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з пунктом 3.6 укладеного між сторонами кредитного договору від 21 грудня 2011 року у випадку врегулювання відносин між позичальником та кредитором шляхом проведення останнім заходів примусового стягнення заборгованості (подача позову до суду або вчинення нотаріусом виконавчого напису), кредитор припиняє нарахування процентів за кредитом без укладання з позичальником додаткової угоди до цього договору. За наявності підстав кредитор не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів відповідно до статті 625 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що користування боржником грошовими коштами кредитора в період виконавчого провадження порушує право останнього на мирне володіння майном, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки за наявності підстав кредитор не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів відповідно до статті 625 ЦК України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що зобов'язання за кредитним договором виконано не у повному обсязі, залишається борг за тілом кредиту у розмірі 16 735 грн 63 коп. та процентами у розмірі 9 182 грн 24 коп. Вимога позивачки про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом виключення запису про накладення заборони відчуження квартири та виключення у Державному реєстрі іпотек запису про іпотеку, належить до компетенції реєстратора, а не суду.

Позивач не довела, яким чином наявність запису в Державному реєстрі іпотек при наявності боргу за кредитним договором порушує (зачіпає) її права та законні інтереси. Наявність судового рішення про стягнення боргу не свідчить про належне виконання зобов'язань, а тому кредитор має право на отримання процентів, пені за користування грошовими коштами.

(2) Позиція позивача

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Прилуцького міськрайоного суду від 04 грудня 2017 року встановлено факт погашення кредиту у повному обсязі. Основне зобов'язання припинилося виконанням, а тому дія іпотека також припинилася.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області цивільну справу. Зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного перегляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п'яти суддів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №К-4117377, на підставі чого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 70 тис. грн з кінцевим поверненням до 20 грудня 2016 року включно.

З метою забезпечення виконнання зобов'язань за кредитним договором між сторонами 21 грудня 2011 року укладено іпотечний договір.

Рішеням Прилуцького міськрайонного суду від 04 грудня 2017 року в задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 28 грудня 2012 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда І. В. склав виконавчий напис, яким звернуто стягнення на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 та належить на праві власності ОСОБА_1. Строк за яким провадиться стягнення - з 21 грудня 2011 року по 27 листопада 2012 року. Стягнення на предмет іпотекизвернуто у рахунок задоволення вимог стягувача ПАТ "Дельта банк" в сумі 79 233 грн 51 коп., з яких: 63 876 грн 46 коп. - тіло кредиту, 2 827 грн 87 коп. - проценти, 840 грн -комісія, 11 679 грн 18 коп. - пеня.

22 травня 2013 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Бишко С. І. винесено постанову про відкриття провадження на примусове виконання виконавчого напису.

08 лютого 2013 року Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків прийняв рішення розглянувши справу за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за договором кредиту № К-4117377 від 21 грудня 2011 року в розмірі 79 223 грн 51 коп., з яких: 63 876 грн 46 коп. - тіло кредиту, 2 827 грн 87 коп. - проценти, 840 грн - комісія, 11 679 грн 18 коп. - пеня та 1 268 грн 35 коп. - третейський збір, 420 грн - витрати, пов'язані з публікацією оголошень в засобах масової інформації.

08 лютого 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 755/13930/13-ц на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.

18 жовтня 2013 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/13930/13-ц, виданим 02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом про стягнення на користь ПАТ "Дельта Банк" 80 911 грн 86 коп. боргу із ОСОБА_1

27 листопада 2015 року ОСОБА_1 сплатила 87 446 грн 08 коп. в рахунок погашення боргу за виконавчим провадженням № 3843794.

Виконавче провадження щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса закрито у зв'язку з повним виконанням, оскільки на рахунок ПАТ "Дельта Банк" 04 грудня 2015 року перераховано 79 223 грн 51 коп.

Відповідно до довідки від 16 листопада 2018 року № 18-43, наданої Прилуцьким відділом державного виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, на виконанні Прилуцького відділу ДВС знаходиться виконавчий лист, виданий 02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м.

Києва на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 лютого 2013 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та мається заборгованість в розмірі 80 911 грн 86 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 527 ЦК України).

Спір виник з приводу належності виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором і наявності підстав для визнання цього договору таким, що припинив дію, а зобов'язання за кредитним договором - припиненим.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань визначені в статтях 599, 600, 601, 604, 605, 606, 607, 608, 609 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється: виконанням проведеним належним чином; переданням відступного; зарахуванням; за домовленістю сторін; прощенням боргу; поєднанням боржника і кредитора в одній особі; неможливістю його виконання; смертю фізичної особи та ліквідацією юридичної особи.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині 1 статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з вимогами пункту 8.2 кредитного договору у зв'язку з наявністю прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ "Дельта Банк" використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів, звернувшись до нотаріуса з вимогою видати виконавчий напис про стягнення заборгованості на іпотечне майно (виконавчий напис нотаріуса від 28 грудня 2012 року) з вимогою про стягнення всієї суми заборгованості.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною 1 статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до Статтею 1050 ЦК України.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність виконавчого напису нотаріуса про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено виконавчим написом нотаріуса від 28 грудня 2012 року, а, отже, строк дії договору змінився з дати звернення до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. За таких обставин, нарахування процентів з 28 грудня 2012 року відповідачем здійснювалося безпідставно.

Щодо наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 735 грн 63 коп., про яке зазначає відповідач, таке твердження є безпідставним, оскільки рішенням Прилуцького міськрайоного суду від 04 грудня 2017 року, яке набрало законної сили, встановлено, що із сплаченених ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення боргу в сумі 79 223 грн 51 коп. на виконання виконавчого напису нотаруса і які повинні бути зараховані на погашення: тіла кредиту в розмірі 63 876 грн 46 коп., процентів - 2 827 грн 87 коп., комісії - 840 грн, пені - 11 679 грн 18 коп., відповідач безпідставно зарахував 16 735 грн 63 коп. в рахунок погашення заборгованості за процентами, які нараховані після 28 грудня 2012 року (дата складення виконавчого напису), хоча останні повинні були зарахуватися в рахунок тіла кредиту.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено виконання ним у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, тому позовні вимоги про визнання зобов'язання за кредитним договором № К-4117377 від 21 грудня 2011 року припиненим підлягають задоволенню.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині 1 статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Виходячи з викладеного, правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З зрипиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, вимоги позивача про визнання договору іпотеки припиненим, зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку є взаємопов'язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому суди правомірно задовольнили решту позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку із його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно вимог статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Рішенням Прилуцького міськрайоного суду від 04 грудня 2017 року встановлено, що заборгованість за кредитним договором погашена 04 грудня 2015 року та зобов'язання визнано припиненим, тому продовження стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого листа, виданого-02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 лютого 2013 року є фактично повторним стягненням однієї і тієї ж заборгованості, що заборонено згідно вимог статті 61 Конституції України.

Виходячи з підстав, викладених вище, з урахуванням того, що судом встановлено, що кредитний договір № К-4117377 від 21 грудня 2011 року є припиненим, правильними є висновки судів про те, що виконавчий лист, виданий 02 серпня 2013 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 08 лютого 2013 року, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. У цьому разі розподіл судових витрат за правилами статті 141 ЦПК України не проводиться.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик