Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2018 року у справі №229/838/17

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа №229/838/17

провадження №61-16018св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І.М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа - орган опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Панової Т. Л. та постанову апеляційного суду Донецької області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Гапонова А. В., Папоян В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є бабусею двох малолітніх дітей ОСОБА_4 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2. Їх матір'ю є дочка позивача - відповідач ОСОБА_2, яка фактично не займається вихованням дітей, не приймає участі в їх житті, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, до дітей ставиться жорстоко, періодично зникає з дому, не турбуючись про долю дітей.

Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, ніде не працює, зловживає алкогольними напоями. З 2004 року вживає наркотичні засоби, двічі притягалася до кримінальної відповідальності, була засуджена за утримання притону та хуліганство. У 2015 році через трофічні порушення, що стали наслідком чергової ін'єкції наркотиків, ОСОБА_2 було ампутовано ліву руку, вона поводиться дуже агресивно, діти її дратують, через що вона часто застосовує до них фізичне та психологічне насильство.

Батьком внука ОСОБА_5 є ОСОБА_4, який проживає в м. Саратові Російської Федерації. Батьки ОСОБА_5 між собою у шлюбі не перебували, але фактично мешкали разом з 2002 року по квітень 2006 року. ОСОБА_4 вживав наркотичні засоби, вів аморальний спосіб життя, з сином не спілкується.

Позивач указувала, що після реєстрації народження ОСОБА_5, ОСОБА_4 повернувся до Російської Федерації, та ніякого інтересу до свого сина не виявляв, ніяким чином не спілкувався із дитиною, матеріальної допомоги не надавав. Фактично, з самого народження онук ОСОБА_5 мешкає разом з позивачем, остання займається вихованням та утриманням внука ОСОБА_5. У 2012 році на прохання відповідача ОСОБА_4 та його матері, ОСОБА_5 провів літо у батька, але дитину повернули до неї у вересні 2012 року в нервовому стані, онук перестав спілкуватися з оточуючими людьми, розповідав, що з нього знущалися і били. Батько ОСОБА_5 - ОСОБА_4 більше не телефонував, не приїздив, не цікавився справами сина. За запрошенням матері відповідача ОСОБА_4 навесні 2014 року вона з онуком ОСОБА_5 виїхали до Росії, мешкали поблизу м. Саратова, але відповідач ОСОБА_4 не приїздив до сина і не цікавився справами ОСОБА_5. З 2014 року відповідач ОСОБА_4 не цікавився справами ОСОБА_5, матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Батьком внучки ОСОБА_6є ОСОБА_3, який мешкає в м. Докучаєвськ Донецької області. Батьки ОСОБА_6 перебувають в зареєстрованому шлюбі, спільно мешкали з 2011 року по травень 2014 року. Навесні 2014 року стосунки між ними припинилися. ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, вживає наркотичні засоби. З травня 2014 року ОСОБА_3 жодного разу не бачився зі своєю дочкою, ніяким чином не спілкувався із дитиною, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Після повернення позивача у 2016 році в м. Дружківку Донецької області виявилося, що відповідач ОСОБА_2 перетворила квартиру на притон. ОСОБА_6 перебувала в жахливому стані, дитина не доглянута, майже не розмовляла. Від сусідів стало відомо, що ОСОБА_2 нерідко зникала з дому, а дитину залишала в квартирі на невідомих людей.

З літа 2016 року внуки мешкають в одній квартирі із позивачем та відповідачем ОСОБА_2 Остання ніде не працює, всі кошти, які отримує, як внутрішньо переміщена особа, витрачає на алкоголь та наркотичні засоби.

Оскільки відповідачі самоусунулися від виконання своїх обов'язків, позивач просила позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5, ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_6, ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_5 та доньки ОСОБА_6, також стягнути аліменти на утримання дітей: з ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, з

ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, з ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі

1/4 частини всіх видів доходів. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів. Стягнуто щомісячно з ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів.

У задоволенні вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_6 відмовлено.

У задоволенні вимог щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 280 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 640 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав мотивоване відсутністю свідомої винної поведінки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо систематичного нехтування, неналежного виконання ними батьківських обов'язків. Дослідженні судом докази не дали суду підстав дійти висновку про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Постановою апеляційного суду Донецької області від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа орган опіки та піклування Дружківської міської ради, про позбавлення батьківських прав залишено без змін.

В іншій частині рішення місцевого суду не оскаржувалось в апеляційному порядку, тому не переглядалось судом апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у частині позбавлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 батьківських прав, оскільки це є крайнім заходом, а позивачем не надано суду переконливих доказів, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачами своїми батьківськими обов'язками. Даних про те, що до відповідачів раніше застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, справа не містить.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, у цій частині ухвалити нове рішення, яким у позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними судовими рішеннями, суди захистили батьківські права за рахунок прав та інтересів дітей, що є порушенням статті 3 Конвенції з прав дитини.

Касаційна скарга містить посилання на те, що малолітні діти залишилися без законного представника, оскільки мати дітей позбавлена батьківських прав, а обидва батьки мешкають в іншій місцевості та не переймаються справами своїх дітей, їх рівнем життя, умовами проживання та розвитком.

Аргументом касаційної скарги також указано те, що в разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, діти отримали б статус дітей, позбавлених батьківського піклування, що дало б підстави для призначення опікуна над дітьми, яким могла б виступити позивач, яка є їх бабусею та тривалий час займається їх вихованням, та мати пільги, передбачені законом.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її змісту і вимог до касаційного суду не направили.

За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд установив, що батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які з 2002 року по квітень 2006 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які з 27 серпня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, але з осені 2014 року однією сім'єю не проживають.

Малолітні діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають зі своєю бабусею ОСОБА_1, позивачем у справі, в квартирі АДРЕСА_1.

Висновком органу опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області від 11 квітня 2017 року визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його сина ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відносно його дочки ОСОБА_6.

Обгрунтовуючі позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав, ОСОБА_1 посилалась на те, що останні самоусунулись від виховання дітей, ведуть аморальний спосіб життя, вживають наркотичні засоби, з дітьми не спілкуються, матеріальної допомоги на їх утримання не надають.

Відповідно до статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня

2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» наголошується, що взаємне задоволення від спільного перебування батьків і дітей є фундаментальним елементом сімейного життя, а тому втручання до нього має відбуватися у вузьких рамках, визначених статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що, незважаючи на певний вільний розсуд держави в справі відібрання дітей під державну опіку, відбирання дітей від батьків означає відрізання дітей від свого коріння, що може бути виправданим лише у виняткових випадках. У той же час, як вбачається зі змісту рішень Європейського суду з прав людини «Z та інші проти Сполученого Королівства» від 10 травня 2001 року та «A. проти Сполученого Королівства» від 23 вересня 1998 року, в контексті вимог статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод держава повинна приділяти особливу увагу захисту дітей від поганого поводження з боку інших осіб, у тому числі шляхом здійснення своєчасних превентивних заходів.

Беручи до уваги стандарти Європейського суду з прав людини інтереси малолітньої дитини превалюють над потребами збереження сім'ї.

Суд встановив, що ОСОБА_3, та ОСОБА_4 проживають в іншій місцевості ніж діти, а позивач не довела, що обоє батьки навмисно ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, що є підставою для відмови в позбавленні ОСОБА_3, та ОСОБА_4 батьківських прав.

Разом із тим, суд у рішенні не навів, чим спростовуються твердження позивача щодо умисного ухилення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов'язків відносно малолітніх дітей, з урахуванням тієї обставини, що один із них проживає на території Російської Федерації, а другий - на території, тимчасово непідконтрольній Україні.

Крім того, залишилось не з'ясованим, яким чином ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, надають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, створюють належні умови для їх життя та здоров'я. Чи достатньо для повноцінного розвитку дитини, відносно якої матір позбавлена батьківських прав, періодичних телефонних розмов з другим із батьків.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 30 жовтня

2017 року та постанову апеляційного суду Донецької області від 30 січня 2018 року в частині вирішення позовних вимогОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Дружківської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав скасувати.

Справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І.М. Фаловська

С. П. Штелик