Історія справи

Постанова КЦС ВП від 03.02.2019 року у справі №601/425/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 601/425/17

провадження № 61-33166св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2017 року в складі судді Білосевич Г. С. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Ткач О. І., Бершадської Г. В., Гірського Б. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 14 лютого 2014 року відповідач наніс їй легкі тілесні ушкодження, по даному факту розпочато кримінальне провадження № 12014210120000095 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 125 КК України.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2016 року закрито кримінальне провадження № 12014210120000095 на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є належні, допустимі і достовірні та у взаємозв'язку свідчать про те, що відповідач проти позивача вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України, в результаті чого їй завдано моральної шкоди, яка полягає в заподіянні тривалих фізичних та моральних страждань, психологічному дискомфорті, поганому сні, вона позбавлена можливості жити повноцінним життям, реалізувати свої плани та можливості, порушено нормальний спосіб її життя, завдано клопоти членам її сім'ї.

ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 100 тис. грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю належних і допустимих доказів завдання позивачу саме відповідачем тілесних ушкоджень, які спричинили душевні страждання ОСОБА_4 і які могли бути підставою для задоволення позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2017 року рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

У касаційній скарзі, поданій 25 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня 2017 року, і ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 100 тис. грн моральної шкоди.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушили норми процесуального права. Факт вчинення ОСОБА_5 протиправних дій не підлягає доказуванню та є обов'язковим під час розгляду цієї справи. Матеріали справи містять належні докази вчинення відповідачем відносно неї кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, що є підставою для стягнення з нього на її користь моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кременецького районного суду Тернопільської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечень/відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Суди встановили, що 14 лютого 2014 року мав місце конфлікт між ОСОБА_4 та її зятем ОСОБА_5

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2016 року кримінальне провадження від 14 лютого 2014 року № 120142101200000951 про обвинувачення ОСОБА_5 за частиною першою статті 125 КК України закрито з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року мотивувальну частину ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2016 року змінено, виключено висновки про те, що ОСОБА_5 скоїв злочин невеликої тяжкості, вину визнав і щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України (у чинній на момент розгляду справи судами редакції) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України (у чинній на час розгляду судами справи редакції) вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Ухвала Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2016 року не є вироком у кримінальній справі, а тому не має преюдиційного значення при вирішенні цієї справи.

Суди не встановили та матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження доводів ОСОБА_4 про завдання відповідачем їй моральноїшкоди.

Змінюючи ухвалуКременецького районного суду Тернопільської області від 21 листопада 2016 року, апеляційний суд зазначив про те, що факт скоєння ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину не може бути встановлено в даному випадку, оскільки це кримінальне провадження закрито у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення. Вказані в ухвалі суду першої інстанції висновки про скоєння ОСОБА_5 злочину невеликої тяжкості, визнання вини і щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину не підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами, що свідчить про невідповідність висновків районного суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для

задоволення позову ОСОБА_4

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили обставини справи, дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 05 жовтня

2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат