Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №0203/1515/2012

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 0203/1515/2012

провадження № 61-3759св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Вінниця-млин», публічне акціонерне товариство національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

третя особа - ОСОБА_2,

позивач за зустрічним позовом - приватне акціонерне товариство «Вінниця-млин»,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги представника приватного акціонерного товариства «Вінниця-млин» - Горячкіної Лариси Миколаївни, ОСОБА_2 та представника публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - Баліцького Олега Васильовича, на рішення апеляційного суду Вінницької області в складі суддів: Іващука В. А., Вавшка В. С., Голоти Л. О., від 24 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа слухалася судами різних інстанцій неодноразово.

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Вінниця-млин» (далі - ПрАТ «Вінниця-млин»), публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (ПАТ НАСК «Оранта»), третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 липня 2011 року близько 10 год. 30 хв. ОСОБА_2, керуючи належним ПрАТ "Вінниця-Млин" автомобілем ГАЗ 3302, державний номерний знак (далі - д/н або д.н.з.) НОМЕР_2 на південному обході м. Вінниці під час зміни напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Форд", д/н НОМЕР_1, яким керував позивач, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження, а автомобіль було пошкоджено. Матеріальна шкода ОСОБА_1 була завдана в розмірі 1 655, 05 грн на лікування та 182 304 грн, у зв'язку з пошкодженням автомобіля. За послуги евакуатора, а також за завантаження і розвантаження автомобіля загалом було сплачено 800 грн. Вартість експертного дослідження 506, 52 грн. Крім того зазначив, що йому заподіяно протиправними діями ОСОБА_2 моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 15 000 грн.

Посилаючись на ці обставини та положення статей 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України ОСОБА_1 просив стягнути вказані суми матеріальної та моральної шкоди з відповідача ПрАТ "Вінниця-Млин" з огляду на те, що винний у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) ОСОБА_2 керував автомобілем, який належить даному підприємству, працював на даному підприємстві в період вчинення ДТП.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги з урахуванням залучення до участі в справі за його позовом в якості співвідповідача ПАТ НАСК «ОРАНТА», оскільки цивільно-правова відповідальність товариства була застрахована цією страховою компанією.

За тих самих обставин, позивач просив стягнути з ПАТ НАСК «ОРАНТА» 49 460 грн матеріальної шкоди, які витратив на ремонт автомобіля (з урахуванням франшизи) і 5 000 грн моральної шкоди. З ПрАТ "Вінниця-Млин" просив стягнути 134 120, 52 грн матеріальної шкоди, 10 000 грн моральної шкоди та 4 500 грн за надання правової допомоги (а.с. 52-55, том 3).

У квітні 2012 року ПрАТ «Вінниця-Млин» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1, у якому з урахуванням уточнень та посилаючись на те, що у цьому ДТП немає вини їх працівника ОСОБА_2, вважаючи винною особою ОСОБА_1, просили стягнути з останнього 34 943 грн майнової (матеріальної) шкоди, з яких 18493,50 грн завданої пошкодженням належного підприємству автомобіля, 2 950 грн за оплату робіт по ремонту автомобіля, 13 500 грн - витрати на винаймання підприємством іншого автомобіля замість пошкодженого.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишений без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ПрАТ «Вінниця-Млин» залишені без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони справи не довели тих обставин, на які вони посилались в обґрунтування своїх вимог, а саме ОСОБА_1 не доведено, що ДТП сталася внаслідок неправомірних дій водія автомобіля «ГАЗ-3302» - ОСОБА_2, а ПрАТ «Вінниця-Млин» не довело, що ДТП сталося з вини водія автомобіля Форд Мондео - ОСОБА_1

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ «Вінниця-Млин» задоволено частково.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 14 серпня 2015 року у даній справі скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ НАСК "Оранта" на користь ОСОБА_1 49 490 грн страхового відшкодування майнової шкоди та 2 000 грн морального відшкодування.

Стягнуто з ПрАТ "Вінниця-Млин" на користь ОСОБА_1 41 807 грн майнової шкоди.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ПрАТ "Вінниця-Млин" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "Вінниця-Млин" 9 246 грн 75 коп. майнової шкоди.

У решті позовних вимог ПрАТ "Вінниця-Млин" відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені не повно, а доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції. Вказавши на фактичні обставин справи, встановлену дорожню обстановку на час ДТП, пояснення учасників ДТП та висновки спеціаліста, апеляційний суд вказав, що обоє водіїв автомобілів, які допустили зіткнення та вчинили ДТП 17 липня 2011 року близько 10 год 30 хв. на автодорозі Т-02-04 «Південний обхід м. Вінницця» на перехрещенні цієї дороги з дорогою Кооператив «Малинівка» - Дачний «Кооператив «Ветеран» є винними в указаній ДТП, внаслідок чого автомобілі були пошкоджені, а власникам відповідно завдано майнової шкоди. Суд апеляційної інстанції визначив рівну ступінь вини кожного учасника ДТП, у зв'язку із чим вирішив спір на підставі положень пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України, згідно з якими шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Тобто кожен з водіїв має відшкодувати іншому учаснику ДТП 50 % завданого збитку.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПрАТ «Вінниця-млин» - Горячкіна Л. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити зустрічні позовні вимоги ПрАТ «Вінниця-млин».

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідив зібрані у справі докази. Так, апеляційний суд, як зазначено скаржником, залишив без уваги те, що докази вини працівника ПрАТ «Вінниця-млин» - водія ОСОБА_2, відсутні, оскільки постанова Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 листопада 2011 року змінена постановою апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року шляхом виключення з мотивувальної частини постанови висновку про винуватість ОСОБА_2 у порушенні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Також, на думку скаржника, не з'ясовано статус місця вчинення ДТП, а саме чи аварія сталася на з'їзді з дороги чи на перехресті. Крім того не з'ясовано чи в межах населеного пункту сталася аварія. Скаржник зазначає, що для вирішення даної справи неможливо застосовувати висновок спеціаліста № 259а, який ґрунтується на схемах ДТП, які були скасовані. Апеляційний суд помилково, на думку скаржника, відшкодував збитки ОСОБА_1, який станом на момент ухвалення оскарженого рішення не був власником пошкодженого автомобіля, оскільки відчужив цей автомобіль.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не достатньо з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про спільну вину учасників ДТП. Складені компетентними органами протоколи щодо вини ОСОБА_2 у вказаній ДТП були скасовані, що, на думку останнього, виключає його відповідальність за завдану ОСОБА_1, який є винуватцем ДТП, відповідну шкоду. На думку скаржника, суд обмежився дослідженням виключно схеми ДТП та не дослідив інших матеріалів справи.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ПАТ НАСК «Оранта» - Баліцький О. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення в частині вимог позову ОСОБА_1 та залишити в указаній частині рішення суду першої інстанції в силі або скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_1

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, на думку скаржника, не повно дослідив докази та дійшов помилкових висновків в частині задоволення вимог ОСОБА_1 представник ПАТ НАСК «Оранта» вважає винним у ДТП останнього та зазначає, що обов'язок страхової компанії щодо виплати страхового відшкодування у даній справі відсутній, оскільки в діях ОСОБА_2, не вбачається складу адміністративного правопорушення, а тому немає підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 доПАТ НАСК «Оранта». Також, скаржником зазначено про виплату страховою компанією спірної суми страхового відшкодування на виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, тобто, на думку скаржника, ухваленням оскарженого рішення відбулось повторне стягнення спірної суми страхового відшкодування.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Вінниця-млин», відкритого акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта», третя особа - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «Вінниця-Млин» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди призначено до судового розгляду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що 17 липня 2011 року близько 10 год. 30 хв. на південному обході м. Вінниці на території Вінницького району Вінницької області відбулося зіткнення автомобілів НОМЕР_2, належного ПрАТ "Вінниця-Млин", під керуванням водія ПрАТ "Вінниця-Млин" ОСОБА_2, та автомобіля Форд Мондео, д/н НОМЕР_1, належного ОСОБА_1, яким керував останній.

Внаслідок даної ДТП автомобілі були пошкоджені, зокрема автомобіль Форд Мондео, д/н НОМЕР_1, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3142 від 13 грудня 2011 року, отримав пошкодження і вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля, станом на час пошкодження, складає 182 304 грн (а.с. 33-38, том 1). Вартість даного висновку складає 506,52 грн, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 22, том 1).

Згідно актів виконаних робіт за № 55 і № 56 та квитанцій до прибуткового касового ордера №32, №33 від 17 липня 2011 року ОСОБА_1 було сплачено 800 грн за послуги евакуатора для перевезення його автомобіля з місця ДТП та з арешт майданчика РВ УМВС ( а.с. 25-26, том 1).

На момент ДТП власником автомобіля Форд Мондео, д/н НОМЕР_3, був ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.11, том 1).

На момент розгляду справи в апеляційному суді вказаний автомобіль ОСОБА_1 продав, що підтверджується наданою позивачем довідкою про зняття з обліку автомобіля 31 грудня 2015 року для реалізації (а.с.156, том 4).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 автомобіль ГАЗ-3302, реєстраційний номер НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_2, зареєстрований за відповідачем ПрАТ «Вінниця-Млин» (а.с. 132, том 1).

ОСОБА_2 на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ПрАТ "Вінниця-Млин".

Згідно довідок від 29 червня 2012 року № 17 (а.с.15 том 1) та від 21 червня 2016 року № 50 (а.с.153, том 4) виданих ПрАТ «Вінниця -Млин» ОСОБА_2 фактично працює з 16 червня 2008 року на посаді водія хлібно булочного цеху ПрАТ «Вінниця-Млин». Станом на момент ДТП ОСОБА_2 виконував свої трудові обов'язки.

Судом встановлено, що за наслідками перевірки обставин даного ДТП інспектором Гнатюк А. С. 18 липня 2011 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за яким ОСОБА_2 керуючи вказаним автомобілем, виконуючи маневр поворот ліворуч, не впевнився, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_5, внаслідок чого пошкоджено автомобіль, чим порушив вимоги пункт 10.4 ПДР, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

До указаного протоколу було виготовлено план-схему ДТП, з якою учасники ДТП погодились та підписали її.

Вказаний протокол скасовано висновком інспектора ВДПС та АП УДАІ УМВС України у Вінницькій області ст. лейтенантом міліції Горобець В. М. (аркуш адміністративної справи №ПД 1009/ПД -708, 38-43).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_6, не переконався, що зміна напрямку руху буде безпечною для інших учасників руху, що призвело до зіткнення з автомобілем «Форд», д/н НОМЕР_5, внаслідок чого було пошкоджено транспортні засоби, чим порушив вимоги пункту 10.1 ПДР.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 листопада 2011 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито в зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП (а.с.261, том 1; адміністративна справа - а.с.62 ).

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2011 року постанову Ленінського районного суду м. Вінниці 10 листопада 2011 року у справі щодо ОСОБА_2 змінено. Висновок суду про вину ОСОБА_2 у порушенні вимог пункту 10.1 ПДР та про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, виключено з мотивувальної частини постанови. В решті постанову залишено без змін (а.с. 262, том 1; адміністративна справа, а.с. 111-112).

Судом апеляційної інстанції під час нового розгляду справи після скасування ухвалених у справі судових рішень судом касаційної інстанції, з урахуванням висновків касаційного суду, установлені наступні фактичні обставині та відповідні правовідносини.

Спірна ДТП відбулась на перехресті доріг Т-02-04 південний обхід м. Вінниці - Кооператив «Малинівський» - Дачний кооператив «Ветеран», на території Вінницького району Вінницької області.

Згідно повторно складених план-схем місця ДТП у адміністративній справі № ПД1009/ПД-708 за фактом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 (а.с.46, 49), довідки від 14 жовтня 2013 року №9/14887 на адвокатський запит (а.с.137, том 4), а також пояснень сторін і їх представників та свідків вбачається, що місце, де сталось ДТП станом на липень 2011 року є перехрещення доріг, що відповідно до ПДР має позначатися дорожнім знаком 1.22 ПДР.

Встановлено, що вулиця, яка примикає до автодороги Т-02-04, де знаходиться показник напрямку «Малинівка», має наскрізний проїзд і прямує до СДТ «Писарівський» і садово-дачного масиву «Вінницькі Хутори - 2».

Указане примикання доріг класифікується як перехрестя (а.с.46-47, том 2).

Відповідно до довідки Служби автомобільних доріг у Вінницькій області № 667 від 30 червня 2015 року ділянка автомобільної дороги Т-02-04 «Південний обхід м. Вінниця», на якій в липні 2011 року сталася ДТП, станом на 25 липня 2013 року та на даний час відноситься до ділянки автодороги, що перебуває в межах населеного пункту с. Вінницькі Хутори (а.с. 130, том 3).

Апеляційним судом встановлено, що на автодорозі Т-02-04 «Південний обхід м. Вінниця», по якій рухався ОСОБА_1 на автомобілі Форд Мондео, д/н НОМЕР_3, дорожніх знаків 1.22 (перехрещення з другорядною дорогою), чи 1.23.2; 1.23.3 (прилягання другорядної дороги) відповідними службами автодоріг не встановлювалося.

Також встановлено, що на спірному відрізку дороги не було встановлено дорожнього знаку 5.45 (початок населеного пункту), чи інших попереджувальних знаків, знаків пріоритету чи заборонних дорожніх знаків.

Разом із тим, відсутність на автодорозі дорожніх знаків, зокрема попереджувального характеру, наказових чи заборонних, не дає підстав водію транспортного засобу, який рухається саме на цьому відрізку автодороги, не виконувати загальних правил щодо урахування дорожньої обстановки, вибору, зокрема безпечної швидкості руху з метою мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу.

Відповідно до пункту 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напряму руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За положенням пункту 12. 1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до підпункту б) пункту 14.2 ПДР перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2 та рухаючись по дорозі Т-02-04 «Південний обхід м. Вінниця», здійснюючи маневр повороту на перехресті ліворуч до кооперативу «Малинівський», включивши завчасно показник повороту автомобіля ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, як це передбачено пунктом 10.1 Правил дорожнього руху, чим створив небезпечну аварійну ситуацію, внаслідок якої сталось зіткнення з його автомобілем автомобіля Форд Мондео, д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1, який в цей саме час рухався в одному напрямі по цій дорозі та включивши показник повороту ліворуч розпочав маневр обгону ГАЗ 3302, д/н НОМЕР_7, не переконавшись при цьому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду у тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту ліворуч, що передбачено підпунктом б) пункту 14.2 ПДР, внаслідок чого сталось зіткнення двох автомобілів, що відповідно призвело до їх пошкодження та заподіяння їх власникам майнової шкоди.

Крім того, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Форд Мондео, рухаючись по автодорозі Т-02-04 в одному напрямі з автомобілем НОМЕР_2, не обрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку з метою контролю руху автомобіля, як це передбачено пунктом 12.1 ПДР, що також у сукупності з допущеним порушенням пункту 14.2 ПДР призвело до зіткнення автомобілів та їх пошкодження.

При вирішенні даної справи апеляційний суд взяв до уваги схему дорожньо-транспортної пригоди, складену 17 липня 2011 року та підписану обома водіями транспортних засобів без зауважень.

Судом зауважено, що схема є неповною, однак, у судовому засіданні апеляційного суду водій ОСОБА_1 підтвердив правильність складення схеми та відповідність викладеного у схемі дійсного розташування на місцевості усіх об'єктів ДТП. З вказаною схемою також погодився і водій ОСОБА_2, який заперечив тільки місце зіткнення автомобілів зазначене на схемі, оскільки за його поясненнями це місце насправді було ближче до середини дороги у напрямку до кооперативу «Малинівка», у сторону якої він здійснював поворот.

Як указав апеляційний суд, зазначена схема ДТП приймається як доказ у тій частині, яку не заперечують ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Згідно висновку спеціаліста від 01 серпня 2011 року № 159ана вимогу про призначення авто технічного дослідження начальника ВДАІ по обслуговуванню Вінницького району, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_8 ОСОБА_2 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.1 ПДР,а дії водія автомобіля Форд Мондео д/н НОМЕР_9 ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.12.3 ПДР, а у випадку, якщо водій автомобіля ГАЗ-3302 увімкнув показчик повороту ліворуч відповідно до вимог ПДР, тоді вимогами п. 14.2 (б) ПДР. В ситуації, яка склалася, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля Форд Мондео ОСОБА_1 полягала у виконанні ним вимог п.14.2 (б) ПДР.

Апеляційний суд указав, що виходячи із обставин справи, встановленої дорожньої обстановки на час ДТП та пояснень учасників ДТП, даних у апеляційному суді, вказані висновки спеціаліста є найбільш правильними та відповідають встановленим судом обставинам.

Апеляційним судом установлено, що водії автомобілів, які зіткнулись, допустивши спірну ДТП 17 липня 2011 року близько 10 год. 30 хв. на автодорозі Т-02-04 «Південний обхід м. Вінницця» на перехрещенні цієї дороги з дорогою Кооператив «Малинівка» - Дачний «Кооператив «Ветеран» спільно є винними у ДТП, внаслідок чого автомобілі були пошкоджені, а власникам відповідно завдано майнової шкоди.

Інших обставин судом апеляційної інстанції установлено не було.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним и рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 цієї статті цього Кодексу моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодження її майна.

Згідно з положенням статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування шкоди страховиком - ПАТ НАСК «Оранта», має бути здійсненов силу укладеного договору та положень статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки цивільно-правова відповідальність перед третіми особами ПрАТ «Вінниця-Млин» застрахована ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується Договором від 02 грудня 2010 року та страховим полісом (а.с. 212-215, том 1), то завдані ОСОБА_1 збитки підлягають стягненню з Страховика - ПАТ НАСК «Оранта» в межах ліміту відповідальності та з урахуванням франшизи 510 грн.

Ліміт відповідальності за завдану матеріальну шкоду за Полісом №ВЕ 6762492 від 03 грудня 2010 року (а.с. 215, 246, том 1) становить 50 000 грн, а за вирахуванням франшизи 510 грн ліміт відповідальності становить 49 490 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України, при цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що згідно досліджених матеріалів справи, наданих сторонами, спільна вина обох водіїв є доведеною, та визначивши, що ступінь вини кожного учасника ДТП становить 50 %, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кожен з водіїв має відшкодувати іншому учаснику ДТП 50 % завданого збитку згідно з розрахунками, які вірно наведені апеляційним судом.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

За указаних вище установлених обставин даної справи судом апеляційної інстанції було правильно застосовано положення статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України та положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Доводи касаційних скарг щодо відсутності винних дій ОСОБА_2 під час ДТП спростовуються матеріалами справи, зокрема оціненого апеляційним судом висновку спеціаліста, дані якого належним чином сторонами справи не спростовано, а також обґрунтованими висновками апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд обмежився дослідженням виключно схеми ДТП та не дослідив інших матеріалів справи не відповідають дійсності, оскільки із оскарженого судового рішення вбачається, що крім схеми ДТП, з якою погодились як ОСОБА_1, так і скаржник ОСОБА_2, апеляційний суд проаналізував у взаємозв'язку установлені фактичні обставин справи, дорожню обстановку на час ДТП, пояснення учасників ДТП та висновки спеціаліста.

Доводи касаційної скарги представника ПАТ НАСК «Оранта» про виплату страховою компанією спірної суми страхового відшкодування на виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року, яке було скасовано ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, не містять підстав для скасування оскарженого судового рішення з огляду на наступне.

Так, рішенням апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року, зокрема, стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 49 490 грн страхового відшкодування майнової шкоди та 2 500 грн морального відшкодування.

Під час повторного розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ПАТ НАСК «Оранта» указував на те, що зазначене рішення виконано страховою компанією, що підтверджено платіжним дорученням № 66445 від 03 грудня 2015 року та платіжним дорученням № 66704 від 04 грудня 2015 року, які долучені апеляційним судом до матеріалів справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2015 року скасовано із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За наслідками повторного апеляційного розгляду оскаржуваним рішенням апеляційного суду, зокрема, стягнуто з ПАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 49 490 грн страхового відшкодування майнової шкоди та 2 000 грн морального відшкодування.

Однак, указані доводи не є підставами, з якими процесуальне законодавство пов'язує необхідність скасування оскарженого судового рішення, оскільки спірне питання, викладене представником ПАТ НАСК «Оранта», може бути вирішене у спосіб, передбачений відповідними нормами ЦПК України, а не шляхом скасування правильного за своєю суттю рішення з формальних міркувань, що є недоцільним у даній справі, яка розглядається судами різних інстанцій з лютого 2012 року.

Інші доводи касаційних скарг не спростовують як установлені апеляційним судом обставини вини обох водіїв у вказаній ДТП, так і ступінь вини кожного з водіїв.

Касаційні скарги не містять доводів щодо невірного застосування судом апеляційної інстанції норм закону, які регулюють спірні правовідносини сторін, за указаних вище установлених судом фактичних обставин справи.

Доводи касаційних скарг, які були предметом неодноразового розгляду судів різних інстанцій, в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, невірного розуміння скаржниками вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи неодноразово були предметом розгляду у судах різних інстанцій, враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого рішення та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Колегія суддів перевірила доводи касаційних скарг на предмет законності судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до встановлення обставин, які не були установлені судами попередніх інстанцій, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення суду апеляційної інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 410, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги представника приватного акціонерного товариства «Вінниця-млин» - Горячкіної Лариси Миколаївни, ОСОБА_2 та представника публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - Баліцького ОлегаВасильовича, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.М. Сімоненко

І. М. Фаловська

С.П. Штелик