Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 344/1366/18

провадження № 61-42208св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року в складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 07 травня 1994 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народилась дочка - ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_3 року - син ОСОБА_7. Малолітній син проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Відповідач не приймає участі в забезпеченні дитини, матеріальної допомоги не надає, хоча має таку можливість.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 500,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 03 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200,00 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Зобов'язано здійснювати стягнення аліментів з 01 лютого 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач є працездатною людиною і як батько зобов'язаний матеріально утримувати свого малолітнього сина, забезпечувати його мінімально необхідними благами, які потрібні для його життя та виховання й спроможній сплачувати аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1 200,00 грн, починаючи з 01 лютого 2018 року, щомісячно до досягнення ОСОБА_8 повноліття.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня

2018 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У серпні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно досліджено обставини справи та надані докази, у зв'язку з чим неправильно вирішено спір.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З наданих у справі доказів: акту обстеження матеріально-побутових умов від 23 лютого 2018 року № 117 та довідки Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 23 лютого 2018 року; довідки, виданої директором Березівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Тисменицької районної ради Івано-Франківської області від 26 лютого 2018 року № 324 та № 325, вбачається, що дитина проживає та знаходиться на утриманні батька.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Мати та батько мають рівні обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 89 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 12, 81 ЦПК України), встановивши, що дитина проживає та знаходиться на утримані батька, дійшов правильного висновку про відмову в позові, виходячи з того, що позивач не довела обставин, на які посилалася як на обґрунтування своїх вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є.Червинська