Історія справи

Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 294/1661/17

провадження № 61-45435св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: СімоненкоВ. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі Красносільська сільська рада Чуднівського району Житомирської області, Чуднівська районна державна адміністрація Житомирської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,Павицької Т. М.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Красносільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, Чуднівської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його двоюрідний брат ОСОБА_6, після смерті останнього відкрилася спадщина на земельну частку (пай).

Зазначив, що спадкодавець був членом КСП «Зоря», але його помилково не включили до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), на момент смерті не оформив своє право та не отримав сертифікат на дане нерухоме майно, у зв'язку з чим просив визнати за ним право власності на земельну частку (пай)члена КСП «Зоря», розташовану на території Красносільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну частку (пай) члена КСП «Зоря», розташовану на території Красносільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області в порядку спадкування за законом після смерті його двоюрідного брата - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та визнаючи за позивачем право власності на земельну частку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами визнано позов і таке його визнання не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб.

Не погоджуючись з рішенням районного суду від 18 грудня 2017 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подав апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року, рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2017 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, щопозивачем не було надано доказів на підтвердження того, що він у визначеному законом порядку здійснив право на спадкування після смерті двоюрідного брата та про відсутність інших спадкоємців. ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 та спадкова справа щодо майна померлого не заводилась. Крім того, суд першої інстанції не з'ясував, що у померлого ОСОБА_6 були інші спадкоємці - дядько та брати, які також мають законне право на спадкове майно.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, не мав право звертатись з апеляційною скаргою та оскаржувати рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та витребувано справу № 294/1661/17 із Чуднівського районного суду Житомирської області.

У жовтні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшла вищезазначена справа.

Від ОСОБА_7 в інтересах Чуднівської районної державної адміністрації надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вони не погоджуються з постановою Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року посилаючись на те, що судом не взято до уваги той факт, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель колективної власності членів реорганізованого КСП, а тому перебувати у сфері охоронюваних інтересів держави не може. Та вважає, що наслідком невиконання прокурором вимог закону щодо обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді мало б бути повернення апеляційної скарги апеляційним судом, оскільки за відсутності належних підстав для звернення прокурора до суду.

19 листопада 2018 року від ОСОБА_8 - голови Красносільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він не погоджуються з постановою Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року посилаючись на те, що апеляційним судом не встановлено до компетенції якого державного органу віднесені відповідні повноваження розпоряджатися зазначеною категорією земель. Крім того, зазначає, що апеляційним судом не було оцінено правильність визначення прокурором уповноваженого органу та не перевірено наявність підстав для його представництва саме прокурором.

20 листопада 2018 року надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_9 в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просять касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного суду від 6 вересня 2018 року скасувати, а рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2017 року залишити в силі.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що постанову апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують з огляду на таке.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер двоюрідний брат позивача - ОСОБА_6.

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому земельну частку (пай), розташовану на території Красносільської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, він був членом КСП «Зоря».

Проте, як встановлено судами ОСОБА_6 не був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), та на момент смерті не оформив своє право та не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) члена КСП «Зоря», в порядку спадкування за законом після смерті його двоюрідного брата ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкування є переходом прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживає постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, щопозивачем не було надано доказів на підтвердження того, що він у визначеному законом порядку здійснив право на спадкування після смерті двоюрідного брата та про відсутність інших спадкоємців. ОСОБА_4 не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4 та спадкова справа щодо майна померлого не заводилась.

Доводи ОСОБА_4 наведені в касаційній скарзі про те, що керівник Бердичівської місцевої прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, не мав право звертатись з апеляційною скаргою та оскаржувати рішення місцевого суду не заслуговують уваги.

Оскільки апеляційним судом належним чином дана правова оцінка, що прокурор правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в особі якого в інтересах держави звернувся до суду з апеляційною скаргою, оскільки резервні земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту, а Управління, як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до положень статті 122 ЗК України у редакції Закону №5245-VI від 06 вересня 2012 року, має відповідні повноваження щодо надання земельних ділянок із земель державної власності за межами населених пунктів (а.с. 84).

Таким чином, є обґрунтований висновок апеляційного суду, що набуття права власності на земельну ділянку не у спосіб установлений чинним законодавством, є порушенням інтересів українського народу, громади та держави, а тому посилання у відзиві на касаційну скаргу про недодержання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» є помилковим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду у вказаній частині не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю.Мартєв

В.В.Пророк