Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №153/1216/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 153/1216/17-ц

провадження № 61-39409св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Дзигівська сільська рада Ямпільського району Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2018 року у складі судді Дзерина М. М. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року у складі колегії суддів: Копаничука С. Г., Оніщука В. В., Медведецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, Дзигівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області про встановлення нікчемності заповіту.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_1, після смерті якого він звернувся до Ямпільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус йому повідомив про існування заповіту від 07 червня 2017 року, посвідченого службовою особою Дзигівської сільської ради від імені його батька на ім'я ОСОБА_2, згідно з яким батько зробив таке розпорядження: земельну ділянку № НОМЕР_1, розміром 1,7774 га, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 493765, виданого 19 липня 2008 року Ямпільською районною державною адміністрацією, кадастровий номер 0525682200:03:005:0303, і знаходиться на території Дзигівської сільської ради Ямпільського району та земельну ділянку № НОМЕР_2, розміром 1,9022 га, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 493766, виданого 19 лютого 2008 року Ямпільською районною державною адміністрацією, кадастровий номер 0525682200:03:005:0302, і знаходиться на території Дзигівської сільської ради Ямпільського району, заповів ОСОБА_2 Вважає, що заповіт є нікчемним, оскільки при його складанні та посвідченні допущені грубі порушення норм чинного законодавства, а саме: заповіт посвідчено з порушенням вимог щодо вчинення таких нотаріальних дій, відсутній запис щодо місця його складання. На заповіті вказано "с. Дзигівка, Ямпільського району, Вінницької області", тобто вказана лише назва населеного пункту, в той час як заповіт посвідчувався дома за місцем проживання батька. На час посвідчення батько дійсно хворів та перебував на денному стаціонарі в місцевій лікарні, а тому заповіт мав би посвідчуватись головним лікарем. У засвідчувальному написі заповіту не зазначено місце вчинення нотаріальної дії, не зазначена адреса, а також причини з яких нотаріальна дія вчинена за місцем проживання заповідача.

Посилаючись на викладене, позивач просив встановити нікчемність заповіту, посвідченого 07 червня 2017 року секретарем Дзигівської сільської ради Ямпільського району Лампігою Л. В., вчиненого від імені ОСОБА_1, який проживав у с. Дзигівка Ямпільського району та помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт від 07 червня 2017 року, вчинений ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Дзигівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області Лампігою Л. В., відповідає вимогам статті 1247 ЦК України, заповіт підписаний особисто заповідачем, посвідчений уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування відповідно до статті 1251 ЦК України та зареєстрований у Спадковому реєстрі.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок суду про відмову у задоволенні позову відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 на власний розсуд, виражаючи своє вільне волевиявлення, розпорядився належним йому майном на випадок своє смерті, склавши заповіт на користь ОСОБА_2, а форма і зміст заповіту відповідають вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2018 рокута постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у заповіті відсутній запис щодо місця його складання, тобто вказана лише назва населеного пункту, в той час, як заповіт посвідчувався за місцем проживання заповідача. Неспростовним є те, що секретар Дзигівської сільської ради Лампіга Л. В. підготувала проект заповіту для підписання його заповідачем за місцем його проживання і текст заповіту не переписувався. За таких обставин, у заповіті мало бути вказано місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу у якому вказала, що заявники навмисно шукають неіснуючі факти, які б стали формальною юридичною підставою для визнання заповіту нікчемним, але таких підстав не має. Заповіт складений у приміщенні Дзигівської сільської ради за особистої участі та присутністю заповідача та відповідає усім необхідним законодавчим вимогам.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_1.

Відповідно до заповіту від 07 червня 2017 року, посвідченого секретарем Дзигівської сільської ради Ямпільського району Лампігою Л. В., зареєстрованого у реєстрі за № 43, ОСОБА_1, перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам'яті, усвідомлюючи значення своїх дій, діючи добровільно та попередньо ознайомлений з вимогами чинного законодавства на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: земельну ділянку № НОМЕР_1, розміром 1,7774 га, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 493765, виданого 19 лютого 2008 року Ямпільською районною державною адміністрацією, кадастровий номер undefined і знаходиться на території Дзигівської сільської ради Ямпільського району, та земельну ділянку № НОМЕР_2, розміром 1,9022 га, яка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 493766, виданого 19 лютого 2008 року Ямпільською районною державною адміністрацією, кадастровий номер 0525682200:03:005:0302 і знаходиться на території Дзигівської сільської ради Ямпільського району, заповів ОСОБА_2. У заповіті міститься особистий підпис ОСОБА_1, особу заповідача встановлено дієздатність його перевірено.

Із довідки, виданої Виконавчим комітетом Дзигівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області встановлено, що ОСОБА_2 здійснювала поховання ОСОБА_1, із яким разом проживала на день смерті та вела спільне господарство.

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27 липня 2017 року № 48564080 встановлено, що заповіт від 07 червня 2017 року № 43, посвідчений у Дзигівській сільській раді Ямпільського району секретарем сільської ради.

ОСОБА_1 у період із 01 по 13 червня 2017 року знаходився на лікуванні на денному стаціонарі Дзигівської АЗПСМ.

Із рішення від 10 листопада 2015 року І сесії VII скликання № 04 встановлено, що секретарем Дзигівської сільської ради Ямпільського району обрано Лампігу Л. В., уповноважено її, як посадову особу органу місцевого самоврядування, вчиняти нотаріальні дії передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про нотаріат".

Із реєстру нотаріальних дій, у якому зареєстрований заповіт від 07 червня 2017 року, вбачається, що 07 червня 2017 року ОСОБА_1 звертався до Дзигівської сільської ради Ямпільського району за вчиненням нотаріальної дії - виготовлення та посвідчення заповіту.

Нормативно-правове обґрунтування

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частин 1 -5 статті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити частин 1 -5 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 1 та 2 статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин 1 та 2 статті 215 ЦК України.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до статтями 1247, 1248 ЦК України.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтями 1247, 1248 ЦК України.

Відповідно до статті 1248 ЦК Українинотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 ЦК України).

Частина 1 статті 1257 ЦК Українизаповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього ЦК України.

На заповіт, як односторонній правочин поширюються загальні правила ЦК Українищодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Крім того, стаття 1251 ЦК Українипередбачає, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з вимогами ЦПК Україниучасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов'язки. Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов'язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що спірний заповіт від 07 червня 2017 року складався ОСОБА_1, дієздатність якого було перевірено, та врахувавши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів про те, що на момент посвідчення заповіту ОСОБА_1 не мав повної цивільної дієздатності і заповіт містить вказівку на правильне місце та час його складання, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із його недоведеністю.

Заповіт від 07 квітня 2015 року складений у письмовій формі із зазначенням дати та часу, особисто підписаний ОСОБА_1, посвідчений секретарем Дзигівської сільської ради Ямпільського району обрано Лампігою Л. В., яка є уповноваженою на те особою органу місцевого самоврядування.

Узагальнюючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати оспорюваний позивачем заповіт нікчемним, оскільки ОСОБА_1 не надав суду жодного належного та допустимого доказу порушення вимог чинного законодавства при його складанні чи посвідченні.

Доводи касаційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень спростовуються змістом оспореного заповіту, іншими матеріалами справи, які не містять доказів відсутності вільного волевиявлення заповідача на складання заповіту і порушення визначених законом умов його складання, а також обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги є аналогічними тим доводами, які були викладені в апеляційній скарзі та перевірялися судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду цього спору.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик