Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.09.2018 року у справі №711/12474/14

Постанова

Іменем України

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 711/12474/14-ц

провадження № 61-43132св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: начальник Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Павленко Вікторія Андріївна, державний виконавець Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гайдай Тетяна Олександрівна, стягувач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси в складі судді Позарецької С. М. від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області в складі суддів: Нерушак Л. В., Гончар Н. І., Карпенко О. В., від 24 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про виправлення помилки у процесуальних документах.

ОСОБА_1 скаргу обґрунтовувала тим, що постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гайдай Т. О. від 31 березня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 47067815 з примусового виконання виконавчого листа № 711/12474/14-ц від 19 березня 2015 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з неї на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 306 812,04 грн.

ОСОБА_1 вказувала, що виконувала дане рішення і сплачувала кошти на погашення боргу. 12 січня 2018 року вона звернулася до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області із заявою, в якій просила повідомити про залишок боргу за даним виконавчим провадженням.

Рішенням начальника Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Павленко В.

А., викладеного у листі № 15-1-36/3899 від 07 лютого 2018 року їй визначено заборгованість в доларах США.

Залишок боргу станом на 05 лютого 2018 року згідно матеріалів виконавчого провадження становить 19 997,67 доларів США та виконавчого збору в сумі 1 966,36
доларів США. Рішення прийнято на підставі розрахунків, проведених державним виконавцем ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О., яке вона отримала 13 лютого 2018 року.

Скаржниця вважала такі дії керівника виконавчої служби та державного виконавця протиправними і такими, що порушують її законні права, оскільки стягувач - ПАТ
КБ "Приватбанк", звертаючись 30 березня 2015 року до ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області із заявою про стягнення з неї суми боргу, зазначив: 303
744,30 грн - суми боргу та 3 037,74 грн - судового збору.

Постановою державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. від 31 березня 2015 року відкрито виконавче ВП № 47067815 з примусового виконання виконавчого листа № 711/12474/14-ц від 19 березня 2015 року, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з неї на користь ПАТ КБ "Приватбанк" боргу в сумі 306 812,04 грн. Протягом трьох років стягнення відбувалося у гривнях. Стягнення боргу в іноземній валюті чи в еквіваленті до іноземної валюти не визначалося ні в заяві про відкриття виконавчого провадження, ні в постанові про відкриття виконавчого провадження.

Протягом трьох років вимог з приводу погашення боргу в іноземній валюті їй не пред'являлося.

Скаржниця вказувала, що державний виконавець не має права стягувати виконавчий збір в іноземній валюті за виконавчим провадженням, яке здійснюється в гривнях.

Державний виконавець не має права самостійно визначати валюту зобов'язання.

Розмір заборгованості не може визначатись і змінюватись державним виконавцем, оскільки він встановлений рішенням суду.

ОСОБА_1 уточнила вимоги скарги на дії державного виконавця та рішення начальника відділу державної виконавчої служби і просила суд: скасувати рішення начальника ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Павленко В. А., викладене в листі № 15-1-36/3899 від 07 лютого 2018 року щодо визначення у виконавчому провадженні № 47067815 від 31 березня 2015 року заборгованості в доларах США, визначення залишку боргу станом на 05 лютого 2018 року в сумі 19 667,67 доларів США та виконавчого збору в сумі 1 966,36 доларів США; зобов'язати державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. здійснити розрахунок заборгованості відповідно до виконавчого провадження № 47067815 від 31 березня 2015 року, згідно загальної суми боргу в розмірі 306 812,04 грн; визначити остаточну суму боргу, яка має бути сплачена для закриття виконавчого провадження № 47067815 від 31 березня 2015 року, у розмірі 281 257,97 грн; визнати дії старшого державного виконавця Гайдай Т. О. щодо винесення постанов про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року незаконними; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 31 березня 2015 року; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні" від 30 травня 2017 року; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні" від 29 листопада 2017 року; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні" від 29 листопада 2017 року; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт майна боржника" від 31 березня 2015 року; скасувати постанову за підписом старшого державного виконавця Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт майна боржника" від 10 серпня 2016 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії начальника ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Павленко В. А. щодо надання боржнику ОСОБА_1 інформації про залишок коштів по виконавчому провадженню № 47067815 з виконання виконавчого листа № 711/12474/14-ц від 19 березня 2015 року, що викладена у листі від 07 лютого 2018 року за № 15-1-36/3899.

Зобов'язано начальника ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Павленка В.

А. здійснити належний контроль за дотриманням державним виконавцем, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 47067815 з виконання виконавчого листа № 711/12474/14-ц від 19 березня 2015 року, вимог Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення ним виконавчих та процесуальних дій, складання процесуальних документів з метою недопущення порушення прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

Зобов'язано державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження № 47067815, провести розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 711/12474/14-ц, виданим Придніпровським районним судом м. Черкаси 19 березня 2015 року, із зазначенням розміру боргу по кредитному договору від 18 лютого 2008 року, по судовому збору, а також по виконавчому збору, по витратах виконавчого провадження тощо, з врахуванням всіх здійснених боржником ОСОБА_1 платежів, про що скласти відповідну довідку, з якою ознайомити та видати боржнику ОСОБА_1.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про відкриття виконавчого провадження" від 31 березня 2015 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні" від 30 травня 2017 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні" від 29 листопада 2017 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні" від 29 листопада 2018 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт майна боржника" від 31 березня 2015 року.

Скасовано постанову старшого державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Гайдай Т. О. про виправлення помилки у процесуальному документі (постанові) від 28 березня 2018 року ВП № 47067815, якою внесено виправлення до документу "Постанова про арешт майна боржника" від 10 серпня 2016 року.

В іншій частині вимог скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що за виконавчим листом, що виданий 19 березня 2015 року Придніпровським районним судом м. Черкаси по справі № 711/12474/14-ц, рішенням відповідного суду від 29 грудня 2014 року із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість у розмірі 21 870 доларів США, що за курсом 13,89 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 27 серпня 2014 року складає 303 774,30 грн за кредитним договором від 18 лютого 2008 року та судовий збір в розмірі 3 037,74 грн. В указаному рішення визначено еквівалент боргу за кредитом, що виданий в доларах США, у гривні, тому стягнення указаного боргу мало вчинятися державними виконавцями у гривні. У зв'язку із тим, вчинені державними виконавцями оспорені в даній справі дії щодо визначення спірної заборгованості, яка підлягає стягненню в даному виконавчому провадженню в іноземній валюті не відповідали вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакції.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Верховного Суду, АТ КБ "Приватбанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не врахували вимоги чинного законодавства та дійшли помилкових висновків про задоволення вимог скарги. 18 лютого 2008 року ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, згідно умов якого банк надав останній кредит у розмірі 24 360 доларів США до 18 лютого 2028 року, а ОСОБА_1 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в порядку, встановленому кредитним договором. В порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язання за цим договором не виконала і станом на 27 серпня 2014 року мала заборгованість в розмірі 21 700 доларів США. У зв'язку із зазначеним, рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2014 року у справі № 711/12474/14-ц стягнуто заборгованість у розмірі 21870 доларів США із зазначення гривневого еквіваленту указаної заборгованості.

Скаржник указує на те, що кредитне зобов'язання та процедура його погашення визначена сторонами договору в іноземній валюті і сума заборгованості, стягнута з боржника на користь банку відповідним судовим рішенням, також визначена в іноземній валюті. Зазначення в резолютивній частині судового рішення про стягнення заборгованості, визначеної в іноземній валюті, гривневого еквіваленту такої заборгованості не змінює суті погодженого сторонами кредитного зобов'язання та висновків суду про стягнення боргу в доларах США, що передбачено умовами відповідного кредитного договору. Тому, в даній справі відсутні визначені законом підстави для задоволення скарги на дії державних виконавців.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи.

Зазначення в судовому рішенні, яке перебуває на примусовому виконанні, гривневого еквіваленту спірного боргу означає, що його виконання має відбуватися в гривні. Вона виконує часткове погашення кредитної заборгованості. Дії державних виконавців щодо визначення спірного боргу в іноземній валюті не відповідають вимогам закону та ухваленому в даній справі судовому рішенню про стягнення з неї спірного боргу. Постанови державних виконавців не містять мотиви вчинення оскаржених дій. Представник банку, на думку скаржника, не ознайомлений з матеріалами справи та не має представляти інтереси останнього в суді. Протягом усього часу виконання судового рішення про стягнення боргу та здійснення відповідного погашення в гривні до неї не ставили вимог погашати визначену судовим рішенням заборгованість в іноземній валюті. У відзиві на касаційну скаргу заявниця просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

12 листопада 2018 року справу передано судді-доповідачу Хопті С. Ф.

13 квітня 2020 року відповідно до підпунктів 2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (з наступними змінами та доповненнями) та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", призначено повторний автоматизований розподіл, серед інших, даної справи.

13 квітня 2020 року згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями справу визначено розглядати у колегії суддів: Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М. - та передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи в складі п'яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 19 березня 2015 року Придніпровським районним судом м.

Черкаси у справі № 711/12474/14-ц видано виконавчий лист про стягнення за рішенням суду від 29 грудня 2014 року із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 21870 доларів США, що за курсом 13,89 відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 27 серпня 2014 року складає 303 774,30 грн за кредитним договором від 18 лютого 2008 року та судовий збір в розмірі 3 037,74 грн.

31 березня 2015 року до Центрального відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області надійшла заява від 30 березня 2015 року від заступника керівника напрямку з юридичної роботи ПАТ КБ "Приватбанк" Берези М. Л. про прийняття до виконання виконавчого листа від 29 грудня 2014 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованості в розмірі 303 774,30 грн та судового збору в розмірі 3037,74 грн.

Постановою державного виконавця Гайдай Т. О. від 31 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47067815 щодо виконання виконавчого листа № 711/12474/14-ц, який виданий 19 березня 2015 року.

Згідно даних листа керівника напрямку Черкаського ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" Берези М. Л. від 06 лютого 2018 року, що наданий як відповідь на звернення від 05 лютого 2018 року Центрального відділу ДВС, за виконавчим листом № 711/12474/14-ц від 19 березня 2015 року станом на 05 лютого 2018 року заборгованість ОСОБА_1 складає 19 667,67 доларів США.

Крім того, зазначено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження від 30 березня 2015 року була помилково не вказана сума боргу в доларах США, що зазначена у судовому рішенні від 29 грудня 2014 року, а також у виконавчому листі, а тому просили вважати за вірне стягнення боргу у розмірі 21 870 доларів США, що відповідає валюті виданого кредиту та рішенню суду від 29 грудня 2014 року.

07 лютого 2018 року за № 15-1-36/3899 за зверненнями ОСОБА_1 надана відповідь начальником відділу ДВС Павленко В. А. про те, що станом на 05 лютого 2018 року до сплати підлягає борг в сумі 21 870,00 доларів США, який підлягає до сплати у гривнях, який визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу (борг - 19 667,67 доларів США та виконавчий збір - 1 966,36 доларів США).

З 31 березня 2015 року державним виконавцем проведено ряд виконавчих дій та винесено ряд процесуальних рішень, направлених на виконання виконавчого листа, що виданий 19 березня 2015 року.

Боржником заборгованість частково погашена.

Відповідно до оспорених в даній справі постанов державного виконавця Гайдай Т.

О. від 28 березня 2018 року у ВП № 47067815 виправлено помилки у процесуальних документах: постанові про відкриття ВП від 31 березня 2015 року, постанові про призначення експерта для участі у ВП від 30 травня 2017 року, постанові про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у ВП від 29 листопада 2017 року, постанові про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у ВП від 29 листопада 2017 року, постанові про арешт майна боржника від 31 березня 2015 року, постанові про арешт майна боржника від 10 серпня 2016 року, а саме: в їх резолютивних частинах замінено суму боргу до стягнення із 303 774,30 грн на 21 870 доларів США.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі-Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Разом з тим, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 1 , 2 , 3 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному частини 1 , 2 , 3 та 5 статті 263 ЦПК України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення не відповідають.

Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України № 606-XIV "Про виконавче провадження" в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ~law29~) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у ~law30~, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених ~law31~, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law32~ та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до ~law33~ підлягають примусовому виконанню.

За ~law34~ державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ~law35~ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У частині 3 статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ~law36~.

Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі про стягнення боргу за договором позики, суд визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на день ухвалення.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом Національного банку України еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Висновки про ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Такі висновки викладені в постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 308/1811/18 (провадження № 61-4597св19).

Указані висновки узгоджуються також із висновками постанови Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 12 березня 2018 року в справі № 914/3151/13.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в даній справі заборгованість ОСОБА_1 перед банком за погодженням сторін була визначена в іноземній валюті.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців в даній справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на зазначені вище вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку із чим помилково вважали протиправними дії державних виконавців щодо визначення спірного боргу в іноземній валюті.

Згідно вимог частин 1 та 3 статті 412 ЦПК України у відповідній редакції підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У зв'язку із зазначеним, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню на підставі вимог статті 412 ЦПК України в указаній редакції, з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державних виконавців та рішення начальника відділу державної виконавчої служби, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про виправлення помилки у процесуальних документах.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 409, 412, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" задовольнити.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року скасувати.

Відмовити в задоволенні вимог скарги ОСОБА_1 про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, визнання дій державного виконавця протиправними, скасування постанов про виправлення помилки у процесуальних документах.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

І. М. Фаловська

С. П. Штелик